Етруське мистецтво

У розвитку античного мистецтва велика роль належить етрускам - племенам, які мешкали на північно-західній частині Апеннінського півострова. Етрурія - федерація 12 міст-держав.

До 30 000 жителів налічували деякі з них. Етруське суспільство поділялося на панівну знать, яку очолював цар, та рабів. Етруски займалися землеробством, вели широку торгівлю, були чудовими мореплавцями.

Греція мала великий вплив на культуру Етрурії. Це можна пояснити виникненням на півдні Італії грецьких поселень. Греки навчили етрусків виготовляти вироби із кераміки, будувати храми з каменю. Під впливом грецького живопису й скульптури розвивалися етруська стінопис й пластики. Але цей вплив не завадив етруському мистецтву зберегти самобутність.

На вершині свого розвитку етруське мистецтво було на межі VI - V ст. до н. е. В період економічного занепаду Етрурії (V - IV ст. до н. е.) воно пережило кризу, і потім зливаючись з римським мистецтвом, збагатило його своїми традиціями (III - II ст. до н. е.). Гегемонія Риму поширилася на Етрурію на початку III століття до н. е.

Культура Риму увібрала в себе етруську культуру. Наприклад, в 265 році до н. е. римляни вивезли з завойованого міста Вольсіній до своєї столиці 2000 статуй.

Чітке планування кварталів застосовувалося в етруських містах. Велику увагу приділяли обороні міст, про це свідчать залишки брам, фортечних мурів. У містах возводилися різноманітні інженерні споруди - мощені дороги, канали, мости.

Дослідити характер храмового будівництва етрусків дали змогу археологічні розкопки. Храми ставили на подіумі - високій основі. Храм замикався стіною з трьох боків, а четверту (головну), відкривав глибокий портик. Вітрувій, відомий римський архітектор, зауважував, що з трьох частин складалося внутрішнє приміщення етруського храму, так званих цел, які присвячувалися трьом богам. Будівлі етрусків мали двосхилий дах з виступаючим карнизом, декорувалися кольоровими рельєфами і теракотовими деталями. Вид етруського храму удосконалювався й використовувався в архітектурі Риму.

Також свій родовід від етрусків ведуть римські житлові будинки.

Прямокутну форму мало етруське житло. Геометричним центром житла є атріум - внутрішнє подвір'я, довкола якого розташовувалися господарські й житлові приміщення. Освітлювався атріум через комплювіум - прямокутний отвір у даху. Про архітектуру етрусків також дають уявлення гробниці. Одні з них висічені у туфових скелях. Другі складаються з погребальної камери і насипу (тумулуса). Треті виглядають як прямокутні будиночки.

В етрусків поширення набула пластика, її розквіт припав на VI - початок V ст. до н. е. Статуями з теракоти щедро прикрашувалися храми в цей час. Скульптор Вулка з міста Вей був одним з найвідоміших майстрів. Він автор статуї Аполлона у Веях, яка була виконана для фронтонної групи храму. Зображала ця теракотова композиція суперечку між Аполлоном і Гераклом за оленя. В енергійному кроці зображено бога мистецтва і світла. Пластичне моделювання, поза, умовна усмішка нагадують образи архаїки.

Етруски володіли мистецтвом обробки бронзи та художнім литвом. Бронзова скульптура "Капітолійська вовчиця" належить до пам'ятників V ст. до н. е. Зображала композиція засновників Риму, братів-близнюків Рема і Ромула, яких годувала вовчиця (фігури діточок не збереглися; їх створив у XVI столітті італійський скульптор).

Майстер-етруск (невідомий) відтворив вовчицю, підкресливши її напружений погляд, нашорошені вуха, видовжену голову.

Серед пам'яток етруської скульптури особливу увагу привертають статуетки з теракоти й бронзи, та великі статуї воїнів.

Значний внесок етруски зробили у розвиток скульптурного портрета. Теракотова голова з Кюзі (VI ст. до н. е.) є свідченням цього. Скульптурні портрети виконувалися на монументальних теракотових саркофагах або розташовувалися на кришах погребальних урн.

Найкраще збереглися на стінах гробниць зразки етруського живопису. Художники зображали реальні життєві сцени - розваги, риболовлю, гру на музичних інструментах, атлетичні змагання, полювання, а також міфологічних героїв.

Центром живопису Етрурії були Тарквінії. Наприклад, тут в одній із гробниць збереглися зображення бенкету, крилатого демона, а також чудові розписи на теми "Одіссеї" Гомера.

Сцена бенкету належить до кращих розписів. У центрі зображено жінок і чоловіків, які сидять у залі, стеля й стіни якої прикрашені декоративними композиціями.

Прислуговує гостям хлопчик. Поряд танцюють юнаки й дівчата.

Славилася Етрурія й виробами декоративно-прикладного мистецтва. Великим попитом користувалися ювелірні вироби із слонової кістки, срібла, золота.

Етруська кераміка відзначалася високим розвитком. Кераміка від тривалого випалювання набувала чорного кольору - "буккеронеро" (в перекладі з італійської мови означає чорна земля). Вазу після випалювання полірували гарячим каменем і прикрашали ліпленими фігурками або малюнками, рельєфами.

Мистецтво Етрурії - невід'ємна частина римської художньої культури.