Ювелірне мистецтво VI ст. до н.е. — VI ст. н.е.

Із матеріалів археологічних розкопок відомо, що в кінці III — на початку II тисячоліття до нашої ери величезний простір від 'Одера й Вісли (на за­ході) до верхів'їв Дніпра й Волги (на сході), а також у Східній Прибалтиці заселяли племена, які мали спільні й порівняно усталені ознаки культури.

Племена цього етнічного масиву складали, очевид­но, найдревнішу основу, на якій потім сформувало­ся слов’янське населення Європи. Найвідомішими серед багатьох азіатських племен, які просунули­ся в VII-VI ст. до нашої ери з-за Волги й Дону в Північне Причорномор’я (територія сучасної Радян­ської України), були скіфи. Вони підкорили місце­ве населення й утворили велике політичне об’єднан­ня під назвою Скіфія. До неї входили не тільки скіфські скотарські племена, а й місцеві землеро­би, що мешкали головним чином у лісостепу теперіш­ньої України.

Важливу роль у соціальному й культурному житті племен, оселенців Скіфії, відігравали стосунки з грецькими рабовласницькими державами Північного Причорномор’я (Ольвією, Тірою, Херсонесом, Пан- тікапеєм, Феодосією, Німфсєм тощо), заснованими в кінці VII—V ст. до н. е., а через них і з грецькою метрополією.

Завдяки зв’язкам Скіфії з грецькими рабовласниць­кими колоніями в місцевих племенах прискорився процес майнового розшарування. Заможна скіфська верхівка почала знайомитись із високорозвиненою античною культурою і виявляти великий попит на грецькі предмети розкоші.

На території України знайдено чимало речей грець­кого походження, серед яких багато золотих і срібних ювелірних виробів, монет, художнього металевого та керамічного посуду тощо. їх здебільшого виявлено серед поховальних речей у часі розкопок курганів місцевої та скіфської знаті. За звичаєм того часу в могилу до небіжчика клали зброю, предмети побу­тового вжитку, різні оздоби, кінську збрую тощо.

У похованнях родоплемінної знаті поруч з речами місцевої роботи зустрічаються грецькі художні ви­твори - видатні зразки античного мистецтва. Місцева знать, у руках якої зосереджувалася не тільки влада, а й усі багатства, була основним замовником і спожи­вачем дорогих грецьких товарів. Заможна скіфська верхівка купувала предмети розкоші, що виготов­лялися на її замовлення не лише в грецьких колоніях Північного Причорномор’я, але й у кращих майстер­нях античного світу.

Історичні коштовності цього періоду якоюсь мірою висвітлюють розвиток ювелірного виробництва, побут, культуру та ідеологію як землеробських місцевих племен лісостепового Середнього Подні­пров’я, так і кочових зайшлих іраномовних скіф­ських та сарматських племен степового Нижнього Подніпров’я.

Експозиція відкривається пам’ятками скіфського мистецтва, що відноситься до так званого звіриного стилю. В його сюжетах превалюють зобра­ження тварин або частин їхнього тіла. Художня ма­нера відзначається реалізмом і водночас орнаментальністю композиції, тонким умінням передавати характерні риси тварин у динаміці, в найвиразнішому русі.

Витвори скіфського ювелірного мистецтва при­значалися, головним чином, для предметів побуто­вого вжитку, вбрання, для оздоблення зброї, споря­дження бойового коня і чудово пасували до встановле­них форм цих речей.

Здебільшого сюжети і мотиви скіфського мистецтва походженням не місцеві, а запозичені з країн Старо­давнього Сходу. Одначе вони так перероблені на місцевий лад, що їхнє східне походження дуже важко визначити, а тим паче, встановити.

Заслуговують на увагу унікальні художні вироби, що прикрашали жіночий та чоловічий одяг, головні убори, взуття, зброю, кінське спорядження, а також парадний посуд та інші предмети побуту родопле­мінної знаті. Всі вони виготовлені переважно в тех­ніці кування, карбування та тиснення, орнаментовані зображеннями тварин, частинами їхнього тіла, міфічними чудовиськами, що було характерним для мистецтва Передньої Азії. На нашу територію ці мотиви проникають через Кавказ.

Під впливом мистецтва місцевих племен вони й набувають нових самобутніх рис.

480 року до н.е. у південно-східній частині Крим­ського півострова грецькі міста-колонії об’єдналися й створили Боспорськс царство із столицею Панті- капеєм (нині Керч). Пантікапей був провідним полі­тичним, торговельним, а також ремісницьким цен­тром Північного Причорномор'я.

Серед ремесел пре­валювала торевтика, що відігравала важливу роль у античному мистецтві.

Чимало прекрасних ювелірних виробів майстрів гре­цьких колоній, знайдених у похованнях скіфської знаті (зброя, оздоби жіночого та чоловічого одягу, головних уборів, виготовлених із золота та електра), свідчать про високий рівень художнього ремесла на Боспорі. Тамтешні майстри виготовляли різні мета­леві речі на замовлення, вдовольняючи художні сма­ки місцевої знаті. Це яскраво простежується за сюже­тами зображень на пластинках з могил місцевої та скіфської знаті.

Найдавніші зразки торевтики - оздоби для жіночого вбрання - виконані майстрами Північного Причорно­мор’я. їх виявлено в курганах VI ст. до н. е. біля сіл Синявки та Бобриці Канівського району Черкаської області. Особливої уваги заслуговує головний убір, верхню частину якого прикрашають пластинки у вигляді оленів, що мчать галопом, викарбуваних у скіфському звіриному стилі, а нижня частина закінчу­ється трикутними бляшками з витисненими на них солярними знаками (зображення сонця).

Не менш цікавий головний убір з бобрицького жіно­чого поховання. В нижній частині його, як і на енняв- ському, розміщено солярні знаки, а верх оздоблю­ють пластинки з зображенням коней.

Олені, коні, солярні знаки - характерні прояви обо­жнення явищ природи, тваринного й рослинного світу. Саме тому їх так часто й охоче зображували в мистецтві землеробських племен лісостепового По­дніпров'я.

До того ж часу відносяться й пластинки у вигляді грифонів - крилатих левів, знайдені в кургані Пе- реп’ятиха біля села Мар'янівки Васильківського ра­йону Київської області. Ці предмети з подібними мо­тивами характерні для псредньоазіатських держав VI ст. до н. е. їх виявлено на території лісостепового Подніпров’я, - то свідчення про торговельні та куль­турні зв'язки місцевих протослов’янських племен з грецькими колоніями Північного Причорномор’я, а через них - з Передньою Азією.

Своєрідність ювелірних виробів, виготовлених у майстернях Північного Причорномор’я, полягає в тому, що грецькі торевти, виконуючи замовлення на смак місцевої родоплемінної знаті, втілювали в них і свої, грецькі, художні традиції.

Цікава з цього погляду робота боспорського май­стра, де використано два стилі - скіфський звіриний та грецький геометричний орнамент.

Йдеться про золоті піхви кинджала-акинака кінця VI - початку V ст. до н. с. з кургану Шумсйка. В цен­тральній частині піхов зображені спинами один до одного гірські козли та зі звислими лапами пантери, словом, ця частина виконана в звіриному стилі за вподобанням скіфа. А руків’я кинджала і наконечник піхов орнаментовані у вигляді трикутників з напая­ною зерню, що було властиво для традиційної грецької ювелірної техніки.

Унікальні твори грецької торевтики — 15 бронзових позолочених посудин початку V ст. до н. е., випадко­во знайдених робітниками під час добування торфу біля села Піщаного Золотоніського району Чер­каської області. Всі посудини виковані молотком, а деталі відлиті й припаяні.

Вишуканість і стрункість форм доповнюється чудовими аплікаціями та горель­єфами. Серед них зображення сирен, лев’ячих масок, пальметок, рідкісних сюжетних сцен, як, наприклад, боротьба грифона з оленем, що відбувається на лоні природи, та орла зі змієм. Привертає увагу й горельєф голови Афіни Паллади в корінфському шоломі. При­краси відлиті окремо і з’єднані з посудинами в тех­ніці паяння та клепання.

Один із зразків роботи боспорських майстрів — діа­дема, знайдена в кургані біля села Сахнівки Черкась­кої області.

Головний її сюжет відтворює культову сцену. В цен­трі діадеми зображена сидяча на гроні богиня Табіті з округлою посудиною в одній руці і з люстерком - у другій. Праворуч перед богинею в доземному уклоні бородатий скіф з ритоном (рогом для вина) в правиці. За ним - другий такий же скіф грає на арфі. Далі два безбородих чоловіки: один тримає ритон над тазом на землі, другий, очевидно, наливає в ритон вино з амфори. У піднятій руці першого з них округла посудина, либонь, уже заповнена. Ліворуч від богині за її спиною стоїть юнак з опахалом у руці, а за ним - звичайна в греко-скіфському мистецтві сцена побра- тання - двоє скіфів п’ють з одного ритона. За ними ще два бородатих чоловіки: один несе тварину, напев­но, барана, а другий, з кинджалом у руці, йде за ним. Це сцена офірування богині та причастя жертовним вином. Головне місце відведене бородатим скіфам, безбороді ж юнаки їм прислуговують.

Зацікавлюють предмети ювелірного мистецтва з кур­гану IV ст. до н. е., розкопаного біля села Вовківців Роменського району Сумської області. Виділяються: вилита золота шийна гривня у вигляді кільця, незім- кнуті кінці якого заходять один за другий і увінчують­ся голівками водоплавних птахів; оздоби для вбрання у вигляді жіночих голівок з розкішними зачісками волосся, викладене пасмами, що утворюють навколо чола симетричний візерунок. Для всіх голівок харак­терні великі мигдалсвидні очі. У кожної з них на шиї гривня та намисто. їхніми прототипами були, ма­буть, медальйони та інші художні витвори грецьких майстрів із зображенням богині Деметри з високою зачіскою та намистом на шиї або Афіни в корінфсь­кому шоломі з розпущеними по плечах пасмами во­лосся. Всі ці пластинки вироблені одним грецьким майстром у Північному Причорномор’ї на замовлен­ня місцевої знаті і, очевидно, зображують місцеву богиню землеробства.

До згаданого комплексу належить і чудовий набір золотих оздоб до кінської вуздечки. Особливо ціка­вий налобник, на якому викарбувано зображення го­лови чоловіка із стилізованою бородою й зачесаним догори волоссям, перехваченим обручем. Прикраси для одягу, кінської збруї та до зброї виконані пере­важно в техніці тиснення та карбування.

Високої художньої вартості зразки торевтики кінця V ст. до н. е., що походять із власне скіфських похо­вань степової смуги Північного Причорномор’я. До кінця V ст. до н. е. відноситься також поховання знатного скіфа, відкрите в кургані поблизу села Ар­хангельської Слободи Херсонської області. Тут осо­бливо вирізняється масивна лита золота гривня. Її наконечники оздоблюють голівки левів, виконані в реалістичному стилі, а втулки декоровані зерню, сканню, кольоровими емалями. Така манера виготов­лення та оздоблення фігурних наконечників до гривні була притаманна грецьким майстрам класичної доби. З цього ж кургану походять і золоті набивні пластин­ки на сагайдак з рідкісними за технікою виконання зображеннями собаки, дикого кабана, леопарда з за­лишками здобичі в пащі, а також багато інших оздоб для одягу в техніці карбування та тиснення. Вони дають можливість оцінити досконалість, високий розвиток ювелірного мистецтва й технічні прийоми грецьких майстрів.

Більше трьох з половиною тисяч чудових золотих ювелірних витворів грецьких торевтів виявлено в по­хованні знатної скіф'янки під час розкопок Меліто­польського кургану (IV ст. до н.е.). Це переважно зо­лоті бляшки, що нашивалися на одяг, головні убори та взуття. Захоплюють розмаїття форм, сюжетів і орнаментів, а також художня витонченість виконан­ня із застосуванням техніки карбування, тиснення, а іноді й доробки гравіюванням.

Серед декоративних мотивів домінують зображення жіночих та чоловічих облич. Особливо чітко викарбувані голови бородатого скіфа та скіфського царя в тіарі. Кучері й тіара доопрацьовані різцем. Все це майстерно виконав грецький художник, який добре знав етнічний тип скіфів.

У цьому ж кургані в чоловічому похованні знайдено золоте оббиття скіфського горита-сагайдака. Його виготовив боспорський майстер на замовлення знат­ного скіфа. На верхньому фризі розташовані сю­жетні сцени боротьби тварин, виконані в скіфському звіриному стилі. Двофризову центральну частину пластини майстер заповнює сюжетними сценами з легенд про грецького героя Ахілла. Два нижніх фризи заповнені рослинним орнаментом, також виконаним у традиціях грецького мистецтва. Оправу горита, як і більшість золотих боспорських оздоб, викарбувало у високому рельєфі по бронзовій формі, а деталі до­роблені різцем.

Шедевр грецької торевтики — срібна ваза IV ст. до н.е. з Гайманової могили біля села Балок Запорізької області. На ній майстер відобразив життя скіфської знаті. Центральна сцена відтворює дружню розмову двох вельмож. Обидва вони сидять у сідлах. В руках одного жезл - символ влади, а в другою канчук. Сюжет викарбуваний у високому рельєфі. Обличчя, волосся, борода та деталі орнаменту на вбранні до­опрацьовані різцем та визолочені. В цій та інших сценах, зображених на тулові вази, художник майс­терно передав зовнішність людей, їхню зброю, одяг, що дає чимало відомостей про життя та побут скіфської знаті.

Надзвичайно високої художньої вартості царські оздоби, знайдені 1971 року в Товстій могилі (IV ст. до н.е.), біля Орджонікідзе Дніпропетровської області.

Центральне поховання кургану було пограбоване ще в сиву давнину, проте грабіжники не помітили захо­ваних у тайнику золотої пекторалі та меча в золотих піхвах.

Золота пектораль - неперевершене творіння торев­тики. Пекгораль - це своєрідна нагрудна прикраса. Її орнамент розміщено в трьох ярусах: верхній і ниж­ній - ажурні, центральний - суцільний, оздоблений рослинним орнаментом, у який композиційно дуже вдало вписуються литі фігури птахів. Верхній ярус декорований побутовими сценами з життя скіфів. У центрі його - два напівголих навколішки один супро­ти одного скіфи, які оглядають овечу шкуру чи шиють сорочку. За ними - сцени з домашніми твари­нами: кобила, яку ссе лоша; корова, біля якої лежить новонароджене теля; далі - скіф доїть вівцю; коза біжить за козеням.

На нижньому ярусі, на противагу мирним побутовим картинам, зображено сцени в типово скіфському звіриному стилі жорстоку боротьбу тварин. У центрі три пари грифонів шматують коня, право­руч - лев та пантера нападають на дикого кабана, трохи далі за ними собака женеться за зайцем, в кінці яруса зображено коника-стрибунця. Ліворуч від центральних зображень - пантера й лев шматують оленя, і знову ж собака в погоні за зайцем та коник- стрибунець.

Грецькі майстри створили унікальну пам’ятку світо­вого мистецтва, де ми вперше зустрічаємо такі реа­лістичні й правдиві сцени з життя та побуту рядових скіфів. Блискуче передав художник народження но­вого життя. Новонароджені телятко та лоша роз­чулюють глядача. Вражає й різноманітність техніки виконання цього твору, в якому використано литво, кування, карбування, скань, паяння.

Унікальність цієї пекторалі підкріплюють і сюжетні сцени з побуту рядових скіфів, з яких довідуємося, що економічною основою їхнього життя було ско­тарство.

Вражає художньою витонченістю також меч. На його піхвах зображено сцени нападу крилатих грифонів на оленів, коней та інших тварин. На руків’ї викарбувано бій півнів.

Під тим же курганом було відкрито поховання знат­ної скіф’янки з дитиною з розкішним поховальним інвентарем. Одяг скіф’янки, головний убір та взуття розшиті штампованими та карбованими золотими пластинами. На золотих сережках зображено богиню на троні. Руки скіф’янки оздоблені перснями та ши­рокими золотими браслетами.

Поховання скіф’янки та дитини взяте монолітом і експонується в музеї.

Золоті піхви меча з кургану Шумейка, сахнівська діадема, мелітопольський горит, пектораль з Тов­стої могили, срібна ваза з Гайманової могили та ба­гато інших речей — видатні твори грецьких майстрів. У колекції музею історичних коштовностей чимало художніх пам’яток, виявлених при дослідженні ан­тичних міст-колоній Північного Причорномор’я та поховань Боспорського царства, які мають неабияку мистецьку та історичну вартість.

У комплексі художніх золотих витворів боспорських майстрів, що походить з кургану біля села Іллічевого Кримської області, особливу увагу привертає золота пластинка від сагайдака, виконана в скіфсь­кому звіриному стилі. На ній зображено сюжетну сцену боротьби оленя із змієм, левицею та орлом. Талановитий художник створив дуже вдалу компо­зицію, в якій уміло об’єднав у єдиний сюжет чо­тирьох тварин. Центральне місце відведене оленеві, поданому в динаміці, характерній для скіфського звіриного стилю V ст. до н. е.

Шедевр грецької торевтики - золотий ампік (оздоба жіночого головного убору) з поховання місцевої жриці (IV ст. до н.е.), відкритого в одному з курганів Три брати на території Боспорського царства поблизу Пантікапея. Витонченої роботи ампік вико­наний у художніх традиціях грецької пластики, а витиснений на ньому сюжет з левом та пантерою ціл­ком відповідає скіфському звіриному стилю. Винятковою оригінальністю відзначаються золоті сережки з цього ж кургану.

Вони відлиті у формі сфінксів з жіночими голівками. Голівки увінчані ам- ніками, вуха прикрашені сережками з розетками, за­повненими зелено-блакитною емаллю, яку можна розглянути тільки озброєним оком.

Не менш цікавий зразок ювелірного прикладного мистецтва - намисто із згаданого поховання. В ос­нову його покладено трубчасті пронизи впереміжку з розетками, заповненими такою ж, як і на сережках, емаллю. Пронизи й розетки, чергуючись, створюють сітку, нижню частину якої закінчують підвіски, що опускаються у вигляді бутонів квітки.

Привабливі сережки з некрополя грецького міста-колонії Ольвії. Вони різні за формою та орнамента­цією. Найбільше сережок у формі пірамідки, до якої на вершині припаяна дужка. Усе тіло пірамідки за­повнене зерню.

У колекції репрезентовані художні вироби з грецької колонії Тіри (тепер Білгорода-Дністровського Одесь­кої області). З-поміж них виділяється золотий спіра- левидний перстень III ст. до н.е. у вигляді змії.

З VI по III ст. до н.е. мистецтво грецьких торевтів Північного Причорномор’я було так само високороз- винене, як і в метрополії. В добу еллінізму з кінця IV до І ст. до н.е. північнопричорноморські торевти відходять од грецьких традицій як у ювелірному, так і в інших виробах античного мистецтва. Це збіга­ється з появою войовничих кочових іраномовних сарматів, які в III ст. до н.е. просунулися з-за Волги в степи Північного Причорномор’я, витіснили звідти скіфів у пониззя Дніпра та степи Північного Криму. Столицею скіфів сгав Неаполь Скіфський (околиця теперішнього Сімферополя).

Період від III ст. до н.е. по IV ст. н.е. відомий в істо­рії під назвою скіфо-сарматського періоду.

Умови житія і творчості грецьких торевтів Північного При­чорномор'я в цей час значно змінюються. На смаках і поглядах греків позначається вплив навколишніх племен, різних за етнічним складом, самобутньою культурою та мистецтвом.

Особливо цс помітно на ювелірних виробах так зва­ного звіриного стилю. Починаючи з кінця останніх століть до н.е. та в перші століття нашої ери художні вироби оздоблюють інкрустацією. Від цього чітке зображення тварин набуває орнаментальних рис. Цей оновлений поліхромний звіриний стиль виникає спо­чатку в Південному Подунав’ї й швидко проникає в Північне Причорномор’я. Він відомий у нашій істо­ріографії під назвою „сарматського стилю (цей тер­мін слід розглядати лише в хронологічному порядку, а не як рису, притаманну творчості сарматських племен).

V пізньосарматський період (III—ІV ст. н.е.) в степах сучасної України з'являються алани, готи, гунни. їхнє ювелірне мистецтво також відзначається полі­хромним або інкрустаційним стилем, що поділявся на два варіанти. Для одного з них характерне декору­вання виробів окремими вставками з коштовного каміння, вміщеного у високих, спеціально напаяних гніздах. Другий варіант відзначається тим, що по­верхня виробу щільно заповнюється вставками із ка­меню, які відділяються одна від одної лише напая­ними тонкими металевими перегородками і створю­ють суцільне тло, тобто виконуються в техніці інкру­стації. Цей стиль був дуже поширений у приклад­ному мистецтві.

Проте характеристика ювелірного мистецтва не ви­черпується інкрустаційним стилем з його варіантами. У готському мистецтві був улюбленим, наприклад, і геометричний стиль.

Основним центром ремісничих та художніх виробів, як і раніше, залишався Пантікапей - основний поста­чальник ювелірних витворів новому племінному об’єднанню Північного Причорномор’я.

Яскравий витвір пантікапсйських майстрів у готсь­кому інкрустаційному стилі - золота діадема, знай­дена в Дніпропетровську. Вся її площа щільно за­повнена каменями гранату, які розділяються між собою напаяними тонкими перегородками, ство­рюючи строгий і ритмічний візерунок.

Крім діадеми, тут репрезентовані золоті наконечники до поясів, оздоблені гранатовими вставками, пряжки до кінської збруї та деякі інші деталі до одягу та жіночого туалету, виготовлені з золота й інкрусто­вані амальдинами, янтарем та іншими самоцвітами.

О. Д. Ганіна