Наш добрий знайомий Карандаш

Щоразу, коли в Київському цирку закінчується вистава, тисячі дорослих і дітей розвозять в усі кінці міста добрий настрій і радість, подаровані їм веселим, дотепним і невгамовним Карандашем. Минуло майже півтора місяця, як розпочалися його гастролі в нашому місті, але спробуйте дістати квиток на циркову виставу!

«Коли на арені Карандаш — в залі сміх», — так найлаконічніше охарактеризував творчість артиста головний режисер цирку Борис Васильович Заєць.

Відомий комік і справді вміє розвеселити публіку. Але це для нього не самоціль. У своїх репризах, інтермедіях, комічних сценках він висміює те чи інше явище життя, людську обмеженість.

Хто не пам'ятає його мініатюри «Захист дисертації»? Не перший рік вона на арені, але й до сьогодні актуальна, І так мало було потрібно Карандашеві, щоб показати справжній зміст наукових праць деяких горе-вчених: двоє відер, щоб переливати з пустого в порожнє.

Творча біографія народного артиста Радянського Союзу Михайла Миколайовича Румянцева почалася сорок п'ять років тому, коли він дебютував на килимі Московського цирку-шапіто. А до того був пошук свого покликання: навчання в школі малювання і креслення, робота плакатистом, навчання в технікумі циркового мистецтва.

Нинішній сезон для Михайла Миколайовича, можна сказати, ювілейний. Рівно сорок років тому молодий артист уперше виступив в образі Карандаша. Саме тоді з'явився на арені цей маленький, вайлуватий чоловічок у чудернацьких черевиках, мішкуватому костюмі й гостроверхому капелюсі. Життєрадісний, виповнений дитячої безпосередності, він усім цікавився, в усе втручався, його наївність і безпомічність часто спричиняли комічні ситуації. Карандаш разом із постійними партнерами — собакою Кляксою і терплячим осликом — побував у багатьох містах Радянського Союзу і став улюбленцем дітвори. Не менш щиро аплодували артистові й дорослі глядачі.

Окремі номери митця десятиліттями не сходять зі сцени. Таємниця їх довговічності в тому, що комік якоюсь однією, або кількома репліками, деталями, по-новому поставленим акцентом вміє осучаснити їх, зробити актуальними. Вістря його сатири спрямоване то в халтурника, то в забіяку, то з обмеженого обивателя чи бюрократа, котрий уявив себе Атлантом, на якому тримається світ. Одна з творчих рис Карандаша — правдивість. У той же час він не уникає яскравої буффонади.

Мистецтво артиста здобуло визнання й за рубежем: він виступав у Фінляндії, Франції, НДР, Італії та інших країнах.

У столиці України Михайло Миколайович гастролює не вперше.

— Я люблю Київ, його глядачів. У 1943 році, буквально через кілька днів після звільнення міста від фашистів, ми давали тут вистави. І ніколи не забуду, як нас приймали. Люди по-справжньому знудилися за сміхом, жартом. Одну із сценок було присвячено Києву. Я сидів на діжці й махав ногами, дратуючи свого партнера. Врешті він не витримував і запитував: «Ну, ти ще довго так сидітимеш?» — «Довго, — казав я, — як фашист у Києві». І відразу діжка вибухала,.. Глядачам цей номер дуже подобався.

Потім артист ще не раз бував на гастролях у нашому місті. Щоразу його виступи проходили з аншлагом. От і сьогодні дорослі й діти поспішають у цирк. На арені наш добрий знайомий — Карандаш.

В. Дмитренко 1976 р.