Сокальська вишивка |
|
Подібна техніка вишивання зустрічається по всій Україні, і сокальська різниться від неї лише своїм колоритом та способом розміщення на одязі.
Рушники на Сокальщині вишивають на кінцях у кілька рядів геометричним орнаментом і закінчують декоративно в’язаними тороками або мереживом. Один-два ряди виконані широким узором різного геометричного орнаменту, а між ним — дві або три вузькі смужки. Останніми роками стали вишивати рушники і рослинним орнаментом. Звичай вживання декоративних рушників помічається на західних землях України з 20-х років нашого століття під впливом тісніших зв'язків з східними областями України. Такими рушниками прикрашують родинні знімки, портрети, дзеркала тощо. І арно вишивають також скатерті, серветки, пошивки на подушки. На пошивках бачимо орнамент у вигляді смуги або гірлянди квітів (село Ільковичі), на скатертинах — обрамлення або дрібні розкидки квіточок, що заповнюють усе поле. Орнаментальні мотиви, які зустрічаємо на сокальській одяговій вишивці, взяті з оточуючої природи і предметів побуту, на що вказують і самі назви орнаменту: «рожі», «галузочки з ягідками», «сливочки», «колесо квітів», «дзвіночки», «яблучка», «горішки», «смерічки», «галузочка тюльпана», «галузочка дикої рожі», «виноград», «городнички», «віконця», «барвінок» тощо. Для рослинного орнаменту характерна легкість композиції, приємне поєднання кольорів. Геометричні вишивки мають такі назви: «клинці в клинах», «калиточки», «зорі», «вікна більші», «більші клинці», «малі клинці», «трикутні клинці», «вужі-козельці», «зірки», «посажка», «вишні». Сокальською вишивкою зацікавилися художники з Львівської фабрики ім. Лесі Українки і дуже вміло використовують окремі фрагменти для декорування жіночих блузок і чоловічих сорочок. Цією вишивкою оздоблюють також портьєри на двері, фіранки для вікон, наволочки на подушки, декоративні серветки. Вікторія Маланчук |
