Гутне скло 17 — 18 ст.

Українське гутництво 17 — 18 ст. вписало яскраву сторінку в історію художнього промислу. Найважливішим осередком його стала Чернігівщина, де на початку 18 ст. налічувалося понад 120 підприємств.

В українських гутах майже виключно застосовувалась одна з найдавніших у скляному виробництві техніка вільного видування. Вона давала можливість максимально використовувати властивості скла, відзначалася простотою та відсутністю готових форм чи шаблонів. Кожен склодув мусив бути одночасно і техніком, і художником.

Форма виробу зумовлювалася його практичним призначенням. За цим принципом створені всі кращі зразки старого гутного посуду - від найпростіших скляниць і до фігурного скла. Багатство і неповторність форм гутних виробів посилювалися широким використанням колориту скла, яке полягало в основному у забарвленні самого матеріалу і поліхромній обробці готової продукції. В деяких випадках ці способи поєднувалися.

Висока майстерність склодувів виявлялась у простоті художніх прийомів.Стиль українського скла, визначають декоративна природа матеріалу, його скромний і разом з тим живописний колорит, нескладні форми та органічно поєднані з ними прикраси.

Виробляли на гутах побутовий посуд для зберігання сипких та рідких речовин. У побуті були поширені скляні питуни, стопки, братини, чарки, пивні кухлі, бнарильця, глечики, шкалики тощо. Ці прості, але красиві, зручні для вжитку вироби оздоблювалися в народному стилі. Для духовенства, козацької старшини, магнатів, тобто для заможних верств суспільства, на гутах виготовлялися коштовні келихи, кубки, бокали, пугари, видовжені та вузькі бокали-флейти, "вівати" та інші питні посудини.

Окрему групу складають скляні вироби, які мають форму тварин. Вони свідчать про високу майстерність склодувів і вміння використовувати декоративні властивості вільновидувного скла. Гутне фігурне скло слід розглядати як цілком самобутнє і національно своєрідне явище в історії мистецтва українського народу.

Фігурний гутний вироб, призначений для зберігання рідин. Ці вироби мали вигляд тварин. Майстри надавали великого значення реалістичному зображенню тварин, одним з засобів якого було, зокрема, кольорові співвідношення матеріалу. Формування посудини грунтувалося на уважному спостеріганні природи і знанні повадок тварин. Склодуви створювали гротескні образи тварин і птахів, співзвучні їх відображенню в українському фольклорі, і вони сприймаються як характерні персонажі прислів'їв, народних казок і переказів.

Одною з таких посуин э пляшка-ведмедик. Ведмедик обов'язково стоїть на трьох опорах, двома лапами тримаючи голову. Відображення його в українському народному мистецтві має давню історію.

Серед волинських гутних виробів є вази у вигляді кошичка. Ці вази відзначаються вибагливістю форми, їм властна тонка декоративна обробка ліпним склом. Ці посудини здаються зроблени з казкового прозорого мережива.

Нерідко розписувалися емалями вироби з тонкостінного пляшкового зеленого скла. Фарби вживалися непрозорі і густі, жовті, сині, коричнево-червоні та молочно-білі. Поширеним був рослинний орнамент. Крім того зустрічаються зображення оленя і журавля. Серед сюжетних композицій найчастіше бачимо сцени танців, вечірок, фехтування. На гранчастих пляшках збереглися зразки портретного живопису.

Виготовлявся також посуд, на який у процесі видування наносились золоті і срібні прикраси. Осередком такого виробництва було Вільхівське староство на Поділлі. Там де колись знаходилися гути цього староства, було найдено фрагменти позолочених пляшок та іншого посуду.

Різноманітне оформлення скляних виробів, мотиви якого черпалися з навколишньої дійсності, яскрава, багата орнаментика скла свідчать про реалізм народного мистецтва, про притаманне народові розуміння краси.

В. Ф. Рожанківський 1969 р.