Різьба по дереву в Радянській Україні. Частина друга.

Різьба по дереву в Радянській Україні. Частина перша.

Наступним етапом у розвитку художніх виробів артілі «Гуцульщина» було впровадження сюжетно-тематичних зображень, виконаних рельєфною різьбою або інкрустацією різноколірними породами дерева.

Серед кращих творів з тематичними і портретними зображеннями можна назвати декоративну тарілку з портретом В. І. Леніна роботи М. Кіщука, обкладинку для книги «Хай квітне Радянський Союз» І. Довбенчука, декоративну вазу «XIX з’їзд ВКП(б)», панно «35 років Великого Жовтня».

Відзначаються майстерністю декоративні тарілки з портретами Т. Г. Шевченка, Б. Хмельницького, М. Гоголя, О. Кобилянської, Ю. Фучіка роботи Миколи Тимкова, ваза «300 років возз’єднання України з Росією», виконана народними майстрами під керівництвом художника О. Іщенка, декоративні тарілки «Навіки разом» та «Слава Великому Жовтню» Володимира Гуза та Івана Смолянця.

Талановиті твори народних митців артілі «Гуцульщина» успішно експонувалися на всіх республіканських, всесоюзних та багатьох інших виставках. На всесвітній виставці під час фестивалю молоді у Варшаві в 1957 р. твори молодого різьбяра з Косова М. Федірка були нагороджені золотою медаллю. Золотої медалі були удостоєні також дерев’яні жіночі прикраси, ювелірно виконані кращими майстрами артілі «Гуцульщина», експоновані на Всесвітній виставці в Брюсселі у 1958 р.

За великі заслуги в розвитку гуцульської різьби по дереву в члени Спілки радянських художників України прийнято понад 30 народних різьбярів з Косова, зокрема Іван Ба-лагурак, Михайло Бернацький, Володимир Гавриш, Володимир Гуз, Василь Кабин, Микола і Василь Кіщуки, Андрій Кошок, Михайло Медвідчук, Микола Тимків. Найстаршим гуцульським різьбярам Юрію і Семену Корпанюкам присвоєно звання заслужених майстрів народної творчості Української РСР.

Дальшому піднесенню гуцульської різьби та інкрустації по дереву сприяло створення виробничої майстерні Художнього фонду в Косові в 1960 р., в якій працюють різьбярі — члени Спілки художників. Кращі різьбярі майстерні М. Тимків і В. Гуз розробили нові цікаві прийоми декорування дерев’яних виробів інкрустацією металом, а В. Гуз і І. Смолянець почали покривати деякі частини фону виробів кольоровими бейцами. М. Грепиняк та І. Балагурак працюють над відродженням малювання по дереву. Твори гуцульських різьбярів відзначаються високими художніми і технічними якостями. Орнамент, як правило, органічно пов’язується з формою виробу. Декоративні якості творів часто підвищуються різноколірною інкрустацією та досконалою поліровкою. Все ж слід зауважити, що в деяких роботах гуцульських різьбярів помітне перевантаження орнаментикою та перенасичення різноманітними кольорами, що значно знижує їх художню якість.

Успішно працюють в галузі художньої обробки дерева майстри з Львівщини: Степан Павлик зі Львова, Михайло Бумба з Стрия, Василь Сеньків з Самбора, Микола Шпортяк із Сколе.

В Яворові на Львівщині розвивається своєрідний вид плоскої різьби на бейцованому і полірованому фоні. Природні кольори дерева в орнаментальних мотивах на темному тлі посилюють декоративність виробів, роблять їх більш нарядними. Новий вид різьби започаткував яворівський майстер Йосип Станько ще в 30-х роках, але вдосконалення і поширення він набув у радянський час. Будучи викладачем різьби по дереву в Яворівській школі художніх ремесел, Йосип Станько передав свої знання багатьом учням, серед яких значних успіхів досягли Сава Мельник та Касіян Кавас.

Своєрідну технологію яворівської різьби по дереву на початку 60-х років засвоїв львівський художник Михайло Курилич. Він створив багато декоративних пластів, зокрема «Танець опришків», «На сторожі», «Возз’єднання». Новий спосіб виготовлення декоративних тематичних пластів має великі перспективи, бо виконані з використанням його вироби прекрасно вписуються в сучасний інтер’єр.

Чимало виробів з дерева, прикрашених орнаментальними різноколірними мотивами яворівського розпису, створили художники Лев Корчак та Анатолій Павленко у Львові.

В західних областях УРСР набула поширення також кругла і рельєфна різьба по дереву.

Після Великої Вітчизняної війни у Львівську і Тернопільську області переселилася велика група скульпторів з Лемківщини. У Львові вони організували артільне виробництво рельєфної і скульптурної різьби по дереву. Нові колективні умови праці, налагодження централізованого збуту виробів дали можливість різьбярам з року в рік удосконалювати свої художні й технічні прийоми.

Частина лемківських різьбярів, зокрема Павло Одрехівський, Іван, Василь та Степан Кіщаки, Степан і Петро Потоцькі, Іван Бо-ляк, продовжуючи давні традиції рельєфно-ажурної різьби, виготовляє декоративні тарілки, хлібниці, підноси, попельниці та інші вироби у вигляді листків винограду, каштану, папороті тощо.

Інші майстри працюють у жанрі круглої анімалістичної скульптури малих форм. Улюбленою темою їх творчості є гірський орел, який є символом сили і свободи.

Тонким смаком відзначаються роботи Івана та Григорія Бенчів, Данила Долинського, Петра та Степана Орисиків, Івана та Федора Стецяків, Онуфрія та Степана Сухорських та інших.

Найбільш талановиті лемківські різьбярі працюють над створенням сюжетно-тематичних скульптурних груп і портретних зображень. Слід відзначити кращі роботи молодого майстра Василя Одрехівського «Материнство», «В. І. Ленін», «Дровонос», «Лемки в дорозі», «Дудар», «Мисливець», «Напад вовків», «Шахтар і колгоспниця», в яких автор показав прекрасне володіння різцем. Чимало фігурних композицій виготовив різьбяр Андрій Сухорський. Найкращі його твори «Орач», «Повернення з війни», «Мені тринадцятий минало», «На роботу до пана», «Наймичка», «Вовк війтом» і «Лис Микита-монах» свідчать про глибоке знання народного побуту і велику спостережливість автора. Різьбяр Антон Фігель виявив себе хорошим майстром сюжетних зображень. У рельєфах «Т. Г. Шевченко», «М. В. Гоголь», «Гуралі», «Ноздрьов — Коробочка — Плюшкін» він майстерно відтворив внутрішній світ людей, передав їх різноманітні переживання та відчуття.

Великих успіхів добилися брати Мирон і Юрій Амбіцькі, які в 1965 р. закінчили Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. їх твори «Колгоспні змагання», «До водопою», «Будьоннівці під Львовом» відзначаються оригінальними динамічними композиціями.

Лемківські різьбярі відкрили новий етап у розвитку народної дерев’яної скульптури України. Вони розробили тематичні композиції з сучасного життя українського народу та його історичного минулого, перші з народних майстрів західних областей України почали створювати психологічні твори портретного жанру.

Кращі роботи лемківських народних скульпторів експонувалися на багатьох республіканських, всесоюзних та закордонних виставках. За заслуги в розвитку народної скульптури в дереві різьбярів Василя та Івана Одрехівських, Василя і Степана Кіщаків, Степана та Андрія Орисиків, Василя, Михайла та Олексу Стецяків, Юрія і Мирона Амбіцьких, Андрія Сухорського, Івана Красовського та Антона Фігеля прийнято в члени Спілки художників УРСР.

Крім різьбярів, об’єднаних у виробничих артілях, у західних областях УРСР працює індивідуально ще багато талановитих народних скульпторів. З великою задушевною простотою і безпосередністю зображує колгоспних трударів яворівський різьбяр Іван Лісовський («Доярка», «Свинарка», «Конюх» і т. п.).

Народний різьбяр Володимир Чміль з м. Болехова Івано-Франківської області виготовив цілий ряд цікавих рельєфних тематичних творів («В. І. Ленін в Розливі», «Золота рибка»). В барельєфній різьбі успішно працює молодий майстер з м. Заложців Тернопільської області Петро Петренко. Його різцю належить віртуозно виконаний портрет знатного кукурудзовода О. Єременко.

В с. Заставні Чернівецької області рельєфною різьбою займався народний різьбяр Дмитро Юрчук. Його твори «Тарас Шевченко в саду Енгельгардта», «Лук’ян Кобилиця», «Мені тринадцятий минало», «Каменяр» і багато інших переконливо свідчать про своєрідний хист самодіяльного митця, оригінальний підхід у побудові композицій різьблених тематичних зображень.

В Ужгороді працює талановитий різьбяр Василь Свида. Широко відомі його багатофігурні композиції на сучасну тематику: «Іду в партизани», «Лісоруби підписують відозву про мир», «На полонину», «Поцілунок матері», «Гуцулка» та рельєфні — «Зустріч Радянської армії з селянами Закарпаття», «Чотири пори року», «Дума про возз’єднання», «Достаток». Василь Свида як член Спілки художників УРСР та довголітній викладач різьби по дереву в Ужгородському училищі прикладного мистецтва передає свій досвід молодим народним різьбярам.

Своєрідністю відзначаються вироби молодого львівського різьбяра Іллі Матковського. Його невеликим фігурам різних тварин і птахів притаманні узагальнена форма, граціозні плавні лінії силуету та специфічна обробка поверхні скульптур широкими площинами. Фігурні композиції самодіяльного митця гармонійно поєднуються з сучасним інтер’єром.

В другій половині 50-х років львівські художники Микола Смирнов та Іван Юклієвських застосували техніку інтарсії з різноколірних порід дерева для виконання складних тематичних композицій. В порівняно короткий час досвідчений майстер Василь Цимбал цю техніку вивчив та вдосконалив. Оздоблені геометричним орнаментом його шкатулки мають сучасний вигляд і національний характер. Застосовуючи орнаментальну інтарсію, В. Цимбал виготовляє жіночі прикраси-сувеніри: брошки, кулони, браслети і намиста.

Оригінальні зразки сучасних цукерниць і фруктовниць розробив львівський художник Микола Смирнов, використовуючи для декору природні кольори різних порід дерева та їх структуру. Львівський народний майстер Василь Рофартирович з успіхом застосовує цей вид художньої обробки дерева для виготовлення сучасних жіночих прикрас (намиста, браслети, кулони, пояси, брошки, гудзики і т. п.).

В радянський час зародився ще один цікавий вид тематичних декоративних виробів, виконаний на дерев’яній основі аплікацією соломи. Багато творів у цій новій техніці виготовив художник Олександр Саєнко з м. Борзни на Чернігівщині («Козак Мамай», «Шевченкініана»). Найкращі його твори відзначаються високою декоративністю та глибокою народністю.

В техніці аплікації працює також художник Петро Сопільник з м. Івано-Франківська («Гуцульське весілля», «Карпатська сюїта», «Сім’я вечеря коло хати»).

Самодіяльні майстри УРСР вклали багато творчих сил у розвиток художньої обробки дерева і заклали міцний фундамент для дальшого розвитку цієї галузі народного мистецтва.

А. Ф. Будзан 1969 р.

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

    Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...