|
Колекція народного одягу поділяється на окремі зібрання, що різняться функціональним призначенням деталей або компонентів одягу: сорочки, поясний одяг, плечовий, пояси, головні убори, взуття, прикраси і предмети доповнення одягу. Окремо виділяється святковий і буденний одяг.
Надзвичайно багата збірка сорочок, пошитих з конопляного так званого згрібного полотна, та святкових сорочок з тонкого льняного полотна. Напрочуд різноманітні засоби їхнього оздоблення: різноманітні техніки вишивання, мережання, вирізування тощо.
Орнамент залежно від місцевих традицій буває рослинний або геометричний.
Подибуємо у вишитих орнаментах, що в наш час носять чисто естетичний характер, досить давні символічні сюжети, які вишивальниці пронесли з покоління в покоління від часів Київської Русі (сорочки Подністров'я, Буковини).
Компоненти як жіночого, так і чоловічого одягу характеризуються різнорідністю матеріалу (полотно, сукно, шкіра), розмаїттям фактури тканин, специфічним кроєм, силуетом, прийомами і технікою декорування, своєрідністю колориту. Серед комплектів одягу кожної етнографічної групи вирізняється весільний обрядовий одяг.
При оздобленні одягу брали до уваги його функціональне та побутове призначення, матеріал, з якого він пошитий. Прикрашали вишивкою найчастіше вбрання з льняного полотна та фабричного сукна.
Плечовий одяг з доморобного сукна оздоблювали аплікацією з шкіри тощо.
Різні за матеріалом і технікою виконання експонати музею вказують на художній смак їх виконавців та відображають умови життя і соціально-економічні відносини в минулому. Окремі групи становлять прикраси: намиста, дукачі, згарди, салби. персні, ковтки та інше, а також доповнення одягу: торбини, тайстри, дзьобенки, шкіряні табівки, топірці, люльки.
Український народний одяг є невичерпаним джерелом для творчих пошуків художників-прикладників, художників-модельєрів та всіх, хто займається питаннями естетики одягу. Він є також цінним матеріалом для дослідження історії матеріальної культури українського народу.
Н. І. Здоровега. 1976 р. |