Народний одяг XIX — початку XX ст. Частина перша.

Народний одяг XIX — початку XX ст. — яскрава сторінка матеріальної і духовної культури українського народу. Він відзначається багатством форм, красою художнього оздоблення.

Так само, як і в попередній період, для виготовлення його в основному використовувався різноманітний саморобний матеріал. З полотна шили сорочки, з сукна — верхній плечовий, з художньої тканини — жіночий поясний одяг, шкіра йшла на взуття, а подекуди — на деякі предмети одягу.

Наприкінці XIX — початку XX ст. в побут починають входити фабричні вовняні та бавовняні тканини. Вони, безперечно, викликали зміни форми одягу, його силуету та складових частин. Це позначалося в першу чергу на святковому вбранні, своєрідною рисою якого стають ряснота та різноманітність прикрас. З поширенням фабричних тканин на село щораз більше проникають міські форми одягу. Насамперед вони вплинули на чоловічий одяг. Жіночий виявився більш стійким. Зміни зазнали в основному головні жіночі убори: повсюдно почали носити фабричні хустки. Притаманне народному одягу оздоблювання замінюють узористі різноколірні фабричні тканини.

В XIX — на початку XX ст. на Україні склалося кілька регіональних комплексів одягу, які відзначалися своїми художніми особливостями.

Комплекс одягу центральної — лісостепової зони характеризується різноманітністю форм жіночого поясного і верхнього одягів з доморобної вовняної тканини. На середньому Подніпров’ї з лівобережними і степовими районами, наприклад, до комплекту жіночого одягу входили уставкові сорочки, різноколірні клітчасті запаски, плахти, дерги — не сшиті чотирикутні куски вовняної тканини, якими жінки обгортали талію або припоясували їх до стану.

Композиційну єдність одягу доповнювала керсетка яка довго побутувала тут навіть тоді, коли плахту замінили фабричні ситцеві спідниці. В різних районах Подніпров'я вона мала свої особливості у крої, характері та колориті прикрас. Зимовий верхній одяг виготовлявся з овечих шкур (кожушанки і кожухи). З доморобного сукна різних кольорів шили юпки, які іноді покривали фабричними тканинами. На початку XX ст. домінуюче місце зайняла крамна юпка.

Голови жінки покривали переважно хустками, пов’язуючи їх різними способами. Поширені в минулому столітті намітки стали тільки святковим убором літніх жінок. Дівочим святковим головним убором були квіти, вінки — «теремки» і «надбрівники». Комплекс жіночого одягу завершували прикраси: намисто, коралі, бурштини, гранати з дукачами місцевої роботи.

Чоловічий одяг складався з вишиваної сорочки, яка носилася поверх широких штанів, свитки білого або коричневого кольору, кобеняка, киреї, чемерки, каптанки, куртки, куцини і кунтуша. Чемерки, каптанки, куртки і куцини різнилися між собою тільки кроєм. Взимку носили широкі та довгі кожухи з високими комірами, що в залежності від погоди відкидалися на спину або піднімалися вгору.

Головні убори чоловіків відповідно до пори року диференціювалися на баранячі високі і низькі круглі шапки, кучми, ярмулки, брилі і капелюхи.

Приналежністю жіночого та чоловічого одягу були пояси. На Полтавщині і Київщині вони були переважно червоні, прикрашені різноколірними смужками.

Взуттям чоловікам служили чоботи і постоли. Жінки носили кольорові, переважно червоні, сап’янові чоботи.

Для одягу центральних районів характерна опрацьованість і викінченість форм. Силует його дзвоноподібний, донизу поширений зборками або клинами, талія обрисована. Колорит багатобарвний. З метою оздоблення використовувалася вишивка технікою вирізування, лиштвою, мережкою, прутиком, хрестиком (на сорочках), аплікація шнурком (на білих свитах), узорні орнаменти (на кожухах).

Одяг південно-причорноморської смуги за своїми типовими формами, стильовими і колоритними ознаками має багато спільних рис з одягом центральної лісостепової зони.

На Волині жіночі сорочки і поясний одяг виготовляли з білого льняного полотна, з прикрасами, переборами червоного кольору. Поширені були вовняні червоні запаски, перетикані кольоровими смугами, або білі по-лотняні з червоним орнаментом. Поряд з намітками — старовинним головним убором — жінки носили вишивані домоткані хустки. Верхнім одягом служили свитки, білі або сірі куртки з доморобного сукна, взуттям — плетені личаки.

До складу чоловічого одягу входили сорочка, полотняні штани, вовняний тканий або плетений пояс. На голові солом’яний бриль або шапка. Взимку цей одяг доповнювався свитою з білого або сірого домотканого сукна, а влітку білим полотняним каптаном.

У порівнянні з волинським комплексом поліський характеризується більшою однорідністю і простотою. Жіночі сорочки прикрашені вишивкою червоного кольору. Жінки носили смугасті спідниці, кольорові керсетки з глибоким вирізом на грудях. Вовняні, доморобні свити, однакові щодо крою для жінок і чоловіків, оздоблювались яскравою вишивкою і підперізувалися різноколірними поясами. Незаможне населення користувалося переважно поясами з нефарбованої вовни.

У північних районах Чернігівщини як поясний жіночий одяг вживали запаски, плахти, спідниці. Поясний і верхній одяг підперізували тканими поясами. Чоловіча сорочка була двох видів: у більш давній час — з розрізом посередині, стоячим низьким коміром і чохлами, а пізніше — з вишиваною манишкою і коміром, що застібався з лівого боку. Сорочку заправляли в штани. Крамні сорочки носили поверх штанів, непідпереза-ними. Верхнім чоловічим одягом крім жупана були свита, кирея з кобеняком, кожухи з чорного смушку, головним убором — різних форм сукняні картузи з козирками.

Типовий силует північно-поліського комплексу одягу — злегка приталена лінія плечових частин (керсетки і свитки) і поширена до низу — набедрених. Як в літньому, так і в зимовому одязі переважав білий колір. Для орнаменту вишивок і узорнотканих матеріалів характерні побудова горизонтальних смуг та зіставлення червоного і невеликої кількості чорного або синього кольорів (на сорочках, андараках, запасках, хустках і свитках).

На Поділлі носили широкі зі складками сорочки з вишиваними поликами, вузеньким коміром і суцільними рукавами, що збиралися на зап’ясті у смужку і підв’язувалися вище ліктя. Поясним жіночим одягом були полотняні або ситцеві спідниці і вовняні запаски. Стан щільно підперезували червоним поясом. У південних районах Поділля спідницю заміняла чорна обгортка (горботка), рідше з кольоровими нитками, яка прилягала до талії. Головним убором служили очіпок — каптур з круглим дном, намітка і хустка, яку складали по діагоналі в трикутник.

Чоловічі сорочки довгі, тунікоподібні, зі стоячим коміром, шилися з доморобного полотна, одягалися поверх полотняних штанів і підперізувалися крайкою або шкіряним поясом. Святкові сорочки оздоблювалися вишивкою.

Верхнім чоловічим і жіночим одягом були виготовлені з домотканого сукна різних кроїв свити (чугай, чугаїна, чемера). В непогоду носили тунікоподібного крою манту з сірого сукна, прикрашену по швах кольоровим шнурком. Заможніші селяни вбирали кожухи і свити. Верхній одяг жінок відрізнявся від чоловічого відкладним коміром у свиті відсутністю каптура. Взуттям служили постоли-самоходи або чоботи.

На Тернопільщині побутували короткі сорочки з стоячим коміром, вишивані чорними, червоними і жовтими хрестиками; узори — геометричні. Спідницю носили вибійчану, а під кінець XIX ст. — з фабричної тканини. Запаска — полотняна, з одного куска тканини, прикрашена вишивкою і тороками. Голову пов’язували невеликою хусткою і шаллю. Верхнім одягом служили короткі, до колін, ватовані каптани з чорної тканини і кожухи, вишивані червоною заполоччю.

Подільському типові одягу властивий своєрідний колорит. У ньому переважає чорна барва з невеликою кількістю жовтої і червоної. З прикрас характерна вишивка — різноколірна або білими льняними нитками по білому та чорними — низзю (сорочки, кожухи, манти).

У Прикарпатській зоні, до якої входить територія сучасних західних областей України, на особливу увагу заслуговують комплекси одягу Північного Прикарпаття, Буковини, Покуття, Закарпаття та гірські райони Карпат.

Для комплексу жіночого одягу Північного Прикарпаття характерні сорочки з уставками, з пазушками посередині, полотняні або вибійчані спідниці, зібрані в поясі та вкладені в складки суцільні або пошиті з двох частин запаски, хустки з доморобного полотна, прикрашені вишивкою, рідше тканим узором.

Верхнім одягом служили полотнянки, короткі каптани, лейбики, кабати, білі або темно-коричневі свити, що підперізувалися тканим поясом, опанчі та сукмани. Під кінець XIX ст. їх місце займають короткі куртки, спенсери, каптани з рукавами, оздоблені аплікаціями із шнурків.

В чоловічому одязі Північного Прикарпаття переважає тунікоподібна вишивана сорочка, на всіх швах мережана, що підперізувалася широким вовняним узорнотканим поясом, і довгі полотняні штани, інколи поперечно зібрані. Поверх сорочок носили кожушки. Головний убор — солом’яний капелюх, прикрашений стрічками, квітами з різноколірних намистин, плетених герданів тощо. Для комплексу одягу Північного Прикарпаття характерне дрібне рясування сорочок, спідниць, запасок, штанів. Локальні особливості деталей виявляються в колориті, узорах і техніці вишивок.

Жіночий одяг Придністров’я (Буковини і Покуття) складався з дводільної довгої сорочки, тканої вовняної опинки (горботки), запаски і короткого кептаря (до стану), який надавав силуетові одягу стрункості і дещо видовженої лінії. На Буковині жіночі сорочки багатше прикрашені вишивкою — сухозліткою і кольоровими намистинами. Колорит одягу з перевагою темних кольорів гармонійно поєднує всі його частини в єдиний художній ансамбль. В одязі Покуття панує червона барва. Оздоблення багате й пишне (перемітки з заборами, вишивка на сорочках).

Для комплексу вбрання південно-західних районів Закарпаття характерні короткі сорочки з розрізом збоку або на плечах. Основною прикрасою їх є морщення і брижі, оздоблені різноколірними нитками. Як поясний одяг вживалися широкі спідниці з кольорової тканини, пошиті в зборки, і фартухи — плати. Верхній одяг — безрукавні кожушки (бунди), а з давніших форм — гуні з білого сукна, з довгим ворсом, вільні і прямоспинні, або куртки з сірого сукна.

Своєрідними художніми особливостями, мальовничістю і багатством прикрас відзначався одяг українських верховинців-гуцулів, бойків, лемків.

 К. І. Матейко

 Народний одяг XIX — початку XX ст. Частина друга.