Меблі як елемент матеріально-художньої культури

Меблі в широкому розумінні слова (назва має французьке походження) — це предмети обладнання, призначені для задоволення побутових і виробничих потреб людини, для зберігання окремих речей та інструментів.

За своїм виконанням меблі поділяються на вбудовані (стаціонарні) та переносні, а за призначенням — на побутові і спеціальні. До спеціальних меблів належить обладнання робочих місць у промислових підприємствах, бібліотек, театрів та кінозалів, шкільні та дитячі меблі.

Побутові меблі необхідні для життя людини: це ліжка, на яких людина відпочиває 6 — 8 годин на добу, стільці, крісла та столи, які використовуються під час домашньої праці, навчання, приймання їжі. Це шафи, в яких зберігається одяг, посуд, їжа людини і книги. Уявіть собі сучасну квартиру без меблів — у ній неможливо жити!

Поділ меблів на переносні та вбудовані показує, що частина їх створюється під час будівництва споруди. Велику кількість спеціальних вбудованих меблів планують архітектори, створюючи проекти магазинів, бібліотек, дитячих садків тощо. Чим далі більше поширюється застосування вбудованих меблів в сучасних житлових будинках. Уже існують вбудовані шафи, антресолі, стелажі. Серед новітніх моделей широко використовуються меблі трансформовані, тобто такі, які можуть мати різне призначення. Це, наприклад, ліжко-крісло, диван-ліжко. Трансформовані меблі часом сполучаються із вбудованими. Наприклад, відкидні вбудовані конструкції ліжка. Всі ці новітні конструкції пов’язані з потребою ущільнити архітектурний простір, позбавитись зайвих речей, зробити сучасну квартиру просторішою.

Меблі різняться матеріалом та конструкцією. У Стародавньому Римі вони виконувались з мармуру, дерева і бронзи. Сучасні меблі виробляються з різних порід дерева, пластиків, металу, останнім часом широкого застосування набувають меблі з гнутих металевих труб, на металевих стержнях.

Конструкції меблів різноманітні. Тривалий час основна конструкція меблів була дерев’яна, з суцільного дерева, пізніше почали застосовувати рамочні і каркасні конструкції, а потім — збірні щитові, облицьовані фурнітурою з цінних порід деревини або синтетичних матеріалів.

В історії меблів відбились особливості соціально-побутового укладу суспільства, розвиток основних стилів і моди, які відповідали естетичним смакам різних верств населення, їхнім національним рисам. Імена багатьох талановитих художників-меблярів увійшли в історію світового мистецтва.

У XVII ст. у Франції працював відомий мебляр Ш. А. Буль, за ім’ям якого дістали назву меблі в «стилі Буль». Відомими конструкторами меблів у Росії у XVIII ст. були архітектори В. Растреллі, М. Козаков, В. Стасов. Співдружність архітектури і меблярства — давня й зрозуміла. Кращі архітектори, проектуючи споруду, ставили за мету створити ансамбль інтер’єру, синтез архітектури меблів та оздоблення, єдиний за своїми стильовими ознаками. Саме тому, розробляючи проекти меблів, вони добирали колір і малюнок тканин, якість матеріалів та інше.

Меблі, як і архітектура, мають подвійну природу. Насамперед вони задовольняють утилітарні потреби людини і суспільства і тому є продуктом суспільного виробництва, відповідають сучасному розвитку науки і техніки. Водночас меблі як елемент матеріально-художньої культури створюються за законами краси, в їхніх формах та оздобленні відбиваються стильові риси епохи, художні смаки суспільства, талант і розвинений естетичний смак її творця, майстра-мебляра або архітектора.

У минулі часи меблі, створені руками та працею майстрів-меблярів, оздоблені художнім різьбленням, інкрустацією або позолотою, в окремих випадках досягали високої художньої довершеності, що робило їх унікальними витворами ювелірного мистецтва. Сучасні меблі є продуктом машинного виробництва. Вони створюються за проектами архітекторів й інженерів на основі наукового вивчення людини, її антропологічних та біомеханічних досліджень, які дають змогу науково обгрунтувати форму конструкції меблів. Застосування у XX ст. новітніх матеріалів — пенопласту, алюмінію, пластмас — дозволило значно спростити меблі, зменшити їхню вагу і збільшити асортимент. Усе це сприяло розвиткові нових стильових рис, які збігаються із сучасним стилем архітектури. їхня перевага — в простоті та лаконізмі ліній, витонченості кольорів і перш за все — у зручності для людини.

У сучасному суспільстві поряд з ультрановітніми формами в меблях широко застосовується так зване мистецтво «стайлінгу», представники якого відверто підробляють сучасні меблі під «стилі Людовіків» та стилі інших минулих епох, ідучи назустріч смакам буржуазії, яка охоче купує «старомодні» меблі.

Меблі, їхня форма, оздоблення, маючи велике значення у побуті людини, певним чином впливають на її естетичні смаки. Дитина, яка починає усвідомлювати світ, перш за все знайомиться з предметами, що її оточують в кімнаті, в тому числі меблями, і весь світ вона спершу уявляє як інтер’єр квартири: щоденні зустрічі з меблями та іншими предметами непомітно формують естетичні смаки людини, справляють певний вплив на її розвиток.

Важливість цього впливу підкреслював великий російський критик В. Стасов, який вважав, що лише тоді можна говорити про художню культуру народу, коли не тільки твори мистецтва, але й меблі, і всі речі широкого вжитку повсякденно виховуватимуть естетичний смак.

В. Ясієвич