Українські радянські меблі. Частина друга.

 Українські радянські меблі. Частина перша.

На республіканській виставці, влаштованій Міністерством меблевої промисловості у 1957 р. у Києві, поряд з старими типами меблів появилася значна кількість гарнітурів щитової конструкції, зроблених фабриками, що до того додержували старих зразків. Незважаючи на деякі недоліки (дещо сухуватий рисунок паралельних шарів деревини), ці вироби в цілому заслуговують позитивної оцінки.

На наступній виставці 1958 р. демонструвалися уже меблі виключно щитової конструкції. Це було доказом повної перемоги нових простих форм меблів, позбавлених карнизів і важких цоколів, точених і різьблених елементів. Правда, в деяких гарнітурах ще траплялися різьблені мотиви, що виникли внаслідок неправильного розуміння їх авторами традицій українського народного мистецтва.

Поширення по всій Україні нових форм меблів відкрило новий етап у виробництві меблів. Введення в обладнання кімнат деяких комбінованих меблів, зокрема тапчанів та лав-диванів чи бібліотечних шаф-секретерів тощо, давало змогу більш економно використовувати приміщення. Прості гладкі форми обладнання вносили в інтер’єр нові декоративні елементи, які значно змінювали його вигляд.

Зростання міського населення викликало необхідність у найкоротший термін забезпечити його вигідною жилою площею. Це привело до наполегливих шукань нових будівельних матеріалів, швидкісних методів індустріального будівництва. Разом з тим постала проблема найбільш раціонального використання жилої площі помешкання.

 В результаті виникли нові принципи планування економних і комфортабельних квартир. Вони лягли в основу проектування жилих будинків нового типу і мали значний вплив на формування рис сучасної архітектури.

Аналіз раціонального використання жилої площі в свою чергу концентрував увагу на проблемі розміщення хатнього обладнання. Дослідження виявили незручність старої організації кімнатного простору, основаної на розміщенні меблів навколо одного центра. В їдальні старого типу посередині кімнати ставили досить великий стіл в оточенні стільців, а під стінами — сервант, шафу на посуд і допоміжні предмети. Така кімната була зручною лише для сімейних свят, але не для щоденного вжитку. У зв’язку з цим виникла необхідність об’єднання меблів в одній кімнаті в окремі групи, призначені для різноманітних щоденних побутових потреб мешканців. Так появилися зони для споживання їжі (з столом і сервантом-буфетом), для відпочинку (з диваном, м’якими кріслами, телевізором чи радіоприймачем), місце для розумової праці (з книжковою шафою-секрете-ром) і т. п. Склад меблів окремої ділянки, звичайно, залежить від потреб і бажань мешканців, а кількість меблевих груп завжди продиктована величиною і кількістю кімнат, кількістю мешканців, їх побутовими потребами та інтересами, зумовленими віком, професією чи уподобаннями. Такий принцип групування хатнього обладнання вніс радикальні зміни в оформлення кімнат, став першим кроком у формуванні нового інтер’єра.

Проте найбільші зміни стосувалися самих меблів. Перш за все зональний принцип їх групування примушував ввести в інтер’єр деяку кількість комбінованих меблів для максимальної економії місця. Виникло два типи комбінованих меблів. Перший тип — речі, які використовуються протягом цілої доби, причому деякі з них можуть міняти свою функцію (тапчани, дивани-ліжка, фотелі-ліжка, серванти-секретери, письмові столики-туалети тощо). До другого типу належать предмети, що виконують лише одну функцію. Із них найбільш вживані складані столи і відкидні ліжка.

Новий принцип групування меблів в інтер’єрі не вимагає повної ліквідації кімнат окремого призначення. Зокрема, це стосується спалень у помешканнях, де для них є відповідне місце. Але і в спальні нового типу виділяються зони для використання з іншою метою, наприклад туалетні столи, які можна комбінувати з письмовим, тощо.

Груповий принцип розміщення хатнього обладнання вплинув на форму меблів. Навіть меблі щитової конструкції були надто громіздкі для створення функціональних груп у кімнаті. Це примусило далі вивчати утилітарні якості предметів хатнього обладнання. В основу габаритів нових меблів було покладено нормальний зріст людини, а не розміри приміщень. Це значно зменшило і полегшило меблі.

Принцип групового розміщення меблів змінив характер деяких предметів. Так, традиційні нічні шафки не використовуються тепер навіть у спальних кімнатах. їх функцію виконують предмети нових форм. Часом це лише поличка, безпосередньо зв’язана з ліжком чи тапчаном або підвішена на стіні. Іноді нічною шафкою є коробка для зберігання постелі, яка разом з цим служить місцем для лампи, книжки, годинника тощо. Нерідко замість нічної шафки ставлять біля тапчана-ліжка комод невеликих розмірів. У сполученні з підвішеним на стіні дзеркалом він стає одночасно вигідним туалетним столиком. Те саме можна сказати й про такі предмети, як буфети, серванти і подекуди бібліотечні шафи. Вони здебільшого втратили свою назву і зв’язану з нею традиційну форму, а їхнє місце зайняв комплект коробок, звичайно закритих внизу і осклених зверху. Кожна з них може однаково добре служити буфетом, сервантом чи бібліотечною шафою, розрахованою на невелике навантаження посудом чи книжками. Верхні коробки робляться накладними. їх можна переставляти відповідно до композиції стіни.

Новий тип меблів характерний спрощенням силуету і форми деталей. Це однаково стосується коробкових меблів, м’яких лав-ліжок, крісел тощо. Спрощений силует і гармонія пропорцій нових меблів лягли в основу формування їх художніх якостей. До найважливіших із них належить широке вживання кольору.

Використанням в одному предметі комбінації натуральних і підмальованих (бейцованих) площин чи деталей підкреслюють особливості архітектурного і конструктивного розв’язання предмета.

Колір у сучасному виробництві меблів застосовується дуже широко. Замість недавніх оббивних тканин з пишними узористими композиціями нині вживаються пом’якшені в тоні, спокійні тканини простих рисунків і гладкі матеріали.

У сучасному інтер’єрі поєднуються такі різні за характером елементи обладнання і декору, як меблі, тканина, лампи тощо. Це приводить до більш гармонійної взаємодії окремих речей та меблевих груп. Крім того, в ансамбль сучасного інтер'єра входять інші компоненти: лагідне в тонах розфарбування стін, гармонійні тканини, контрастні, але згармонізовані в кольорі декоративні предмети (скло, кераміка тощо).

Меблева промисловість Української РСР в цілому ще відстає від вимог часу. Досить багато підприємств різного підпорядкування випускають меблі виключно для сіл і містечок. Здебільшого вони старих форм і конструкцій і не можуть претендувати на мистецькі якості. XXIII з’їзд КПРС поставив завдання — ширше розгорнути житлове і культурно-побутове будівництво на селі. Тому перебудова українського виробництва меблів, яке покликане задовольняти також вимоги сільського споживача, набуває нині особливого значення.

Продукція деяких підприємств меблевої промисловості країни займає проміжне місце між старими і новими формами. Це стосується, зокрема, Львівської фабрики по виробництву і ремонту меблів обласного управління побутового обслуговування населення та експериментальної фабрики Мукачівського філіалу інституту «Укрдіпромеблі». Не позбавлені недоліків і вироби Мукачівського проектно-конструкторського бюро, хоча воно і перейшло повністю на проектування і випуск меблів нового типу. Буфети і шафи-секретери надто високі і важкі, не гармонійні в пропорціях. Навіть речі незначної висоти (комод-туалет) залишаються громіздкими, так само як і незграбні за композицією та незручні крісла, банкетки, лави-ліжка тощо.

Інші меблеві фабрики Української РСР випускають меблі найновішого типу, але не цілими наборами чи хоч би групами, а лише окремими предметами. Ці вироби вже появляються в продажу. За формою, утилітарними і декоративними якостями вони цілком відповідають сучасним вимогам.

До таких підприємств належить Львівська меблева фірма «Карпати», що випускає до сить приємні серванти-буфети і книжкові шафи. Вони прості за силуетом, легкі, мають спокійне облицювання і чітку тектоніку. Пофарбування деяких деталей білою фарбою відмежовує окремі частини предмета, підкреслюючи їх форму. Меблевий комбінат тресту «Прикарпаття» (Івано-Франківська область) випускає дуже легкі і прості за формою і конструкцією крісла. Чорний колір ніжок-підлокітників, виконаних із одного куска гнутої пресованої фанери, творить гармонійний контраст з теракотовим м’яким сидінням і заплічком.

Значну роль у пропаганді сучасних меблевих форм відіграють учбові і наукові заклади республіки.

Слід відзначити Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, який проектує широкий асортимент кімнатного обладнання — від затишних віталень до сучасних кухонь. Студенти меблево-інтер’єрного факультету виконують курсові і дипломні проекти в галузі художнього виробництва меблів. В майстерні інституту вони створюють добре обдумані групи з низькими і накладними коробковими меблями, придатними до вільного компонування окремих зон інтер’єра. Гарні за формою і утилітарні за призначенням м’які крісла і фотелі та ціла низка інших меблів — столів, столиків і розкладних лав-ліжок, в яких залюбки вживається контрастний оббивний матеріал для окремих частин предмета.

Значні досягнення має Київський інститут «Діпрамеблі», який підтримує контакт з проектно-творчими організаціями інших республік. Він займається проектуванням меблевих наборів для одно-, дво-, і трикімнатних помешкань залежно від кількості і віку членів сім’ї, їх потреб і уподобань. У комплект входять, наприклад, такі вироби: блок (складається із шафи на посуд, книжкової шафи і підвісної секції — підставки під телевізор та секції секретера), розсувний стіл для їдальні з кріслами, письмовий стіл, столик для відпочинку з м’яким диваном і фотелем, туалетна група (з дзеркалом), скриньки для постелі і ряд дрібних речей (вішак, банкетка, меблі дитячого сектору). Набір доповнюється вбудованими меблями.

Недоліком усіх організацій, що займаються проектуванням та виготовленням меблів, є недостатня увага до вивчення та використання багатих традицій українського народного виробництва меблів. Лаконічність, простота форм, утилітарна доцільність, національна своєрідність — це риси народних меблів, які з успіхом можуть бути використані в творчості українських радянських мебльовиків. їх відсутність не можуть замінити ні народні тканини, ні кераміка та інші речі, які прикрашають сучасний інтер’єр.

І. В. Сенів 1969 р.