Меблі Яворівщини |
|
Виготовлення меблів — лав, ослонів, столів, мисників, скринь — найпоширеніша галузь дерев'яного виробництва. Конструктивне і композиційне рішення меблів визначалося певними закономірностями і було завжди пов'язане з архітектурними лініями хати.
Давня яворівська хата — це житлове приміщення з господарськими будівлями під одним дахом, по плану: хата, сіни, комора, стайня. Організація всього приміщення типова для багатьох районів України Меблі — своєрідна частина житла — розміщувались строго у визначених місцях. Ослони, лави, мисники прикріплені до стін і не мисляться у відриві від них.
Хата в її об'ємі по горизонтальній поверхні має виділені кути, частини об'єму. Кожен кут замкнутий сам по собі і не дає ніякого уявлення про рух. Меблі підпорядковані прийнятому членуванню прямокутного простору хати і ще більше його підкреслюють. Це підпорядкування виявлене і в прямокутній конструкції меблів та їх розміщенні в прямокутному просторі з чотирма кутами.
Все життя сім'ї проходило в хаті — і праця, і відпочинок, тому в її обладнанні меблями майстри виходили із практичної доцільності і зручності, вироблеиих традиційною системою меблювання хати. Виділений, чітко окреслений центральний простір хати. Скрині, пізніше столи, розміщувались в куті біля пристінної лави проти вхідних дверей, що творило «покуття».
Ця частина приміщення найбільш освітлена, святкова. В паралельному глухому куті ставили ліжко. При вході в хату праворуч знаходився мисник, а ліворуч — піч, з переносною лавкою — ослоном біля неї.
Всі меблі, розміщені на різних рівнях від землі, виступали в об'ємному просторі хати горизонтальними ярусами. Найнижчий — поріг, дитячі стільчики; нижчий — меблі для сидіння і спання: лави, ослони, піл, а потім ліжко; середній ярус — скриня, стіл, дитяча колиска, підвіконня; вищий — верхня полиця мисника, жердка і гряди.
Строго організована система цих ярусів виступала як логічно продумана композиція, свідчила про раціональне використання жилої площі. Меблі ніби прикріплені до стін. Вони грають світлом і тінню. Одна піч виступає в масивній заокругленій формі.
Форми меблів, визначені характером побуту, відіграють важливу роль в архітектурно-художньому оформленні приміщення. Зв'язок меблів з архітектурою хати виявлений в габаритах, формах і характері декору. Основний акцент, що підкреслює цей зв'язок,— прямокутна конструкція всіх меблів, в основі якої лежить одна вихідна форма — прямокутна площина — дошка. Горизонтально при-кріплена, вона виконує ту чи іншу функцію в залежності від рівня підняття над землею, розмірів, розміщення і характеру прикріплення.
Основними меблями яворівської хати були пристінні лави, що призначалися для сидіння, праці, відпочинку і спання.
Лави — привіконні і застільні, ослони і стільчики — робили з соснових дощок, добре вистругували, загладжували. Ці дошки становили основу меблів, до якої прикріплювали ніжки. Найдавнішими підставками були куски стовбура («ковбки»), пізніше їх замінили дощані ніжки. З середини XIX ст. опорні ніжки лав почали профілювати, що значно полегшувало конструкцію, підкреслювало її художні якості.
Подальший технологічний процес виробництва стільців включає виготовлення ніжок відповідної висоти і ширини (найчастіше 50 X 55 см) і профілювання — чотирьохгранне і кругле.
З 1920 р. привіконні і застільні лави почали робити з опорами для спинки (запліччя) — відповідну до довжини сидіння перекладину шириною 10—12 см. Конструкція запліччя рамочна. Верхня перекладина профільована в хвилясті виступи, інколи декорована плоскорізьбленими орнаментальними мотивами: розетками, колами, хвилястими і прямими лініями. В конструюванні лав із заплічками відчутний вплив місцевих традицій, а в характері профілювання верхніх перекладин і балясинах — далекий відгомін слідів барокко.
Лави на Яворівщині довго служили місцем для спання. Навіть в кінці XIX ст. ліжка були далеко не в кожній хаті. Очевидно, це й зумовило масове виробництво лав, яке скоро під впливом міських диванів вилилось у нову форму — своєрідну лаву-ліжко («бамбетль»).
Сидінням при лаві-ліжку служило віко, яке прикривало неглибоку прямокутну скриню, що при потребі могла розсуватися, розширюючи пло-щу для спання. Основа яворівських лав-ліжок була ящикової конструкції, строго встановленої прямокутної форми. Під впливом міста прямі лінії в окремих частинах (заплічки і підлокітники) цих лав-ліжок мінялися на криві або заокруглені.
Майстри звертали особливу увагу на обробку профілів на верхній перекладині запліччя, які часто виготовлялись у вигляді фільончастої спинки.
Столяри виготовляли такі меблі в Яворові та деяких селах району (Мужиловичі, Залужжя, Молошковичі) не тільки для власних потреб, а й на продаж в сусідні райони. Кожний майстер вводив свої елементи в профілювання спинок, в їх розміри, що значно збільшувало варіанти форм бамбетлів.
В кінці XIX ст. в меблювання житла Яворівщини входять дубові та ясенові ліжка типової прямокутної форми, що складались з поздовжніх низьких (часто в розмірах 40 X 200 см) і поперечних — високих— побічниць (109 x 98 см) з чотирма ніжками — «кониками».
За своєю конструкцією вони поділяються на суцільно дощані і фільончасті. Фільонки часто виготовляли з іншої породи дерева, ніж рами. Верхня частина поперечних побічниць часто завершувалась профілюванням, майстри викінчували їх в таких формах, які відповідали формам бамбетлів і крісел, що створювало єдиний характер усього умеблювання хати, а фактура матеріалу, профілі і виступи на побічницях, накладання і розмальовування фільонок становили важливі художні акценти всієї конструкції ліжок.
Серед меблів середнього ярусу виділялися мальовані скрині, яким відводили постійне центральне місце в хаті. В цих скринях зберігали новий одяг, тканини, гроші, документи, сімейні коштовності тощо. Коли батьки видавали дочку заміж, то в придане завжди старались дати добру скриню, гарну на вигляд і багату прикрасами.
Скриня була своєрідною супутницею дівочої та жіночої долі. Кожна дівчина мріяла мати скриню як найгарнішу, заповнену хорошими речами. Не один рік праці йшов на те, щоб «справити» віно для дочки, виткати тканини, пошити одяг, вишити хустки, сорочки, рушники тощо. Не випадково про скриню і в піснях співали:
Скриня виступала своєрідним символом родинного щастя. Вона була не тільки місцем зберігання сімейного добра, а й тим твором народного мистецтва, який виявляв своєрідність художньої творчості. Скриня стала основою, на якій розвинувся цікавий декоративний розпис, виділивши цим самим скриню серед інших меблів як цінний і своєрідний твір.
В кінці X I X ст. в Яворові на зміну скриням прийшли дерев'яні столи. їх ставили ближче до покуття, деякий час поряд із скринею, доки не винесли до комори. Яворівські столи мали конструкцію, типову для столів усієї території України.
До вищого ряду меблів належить жердка, полиця і мисник. Жердку розміщували над ліжком, часом прикрашали контурними нарізами у вигляді прямолінійних або хвилястих ліній. Давню полицю робили з дощаної підставки, на двох крючках. В кінці XIX ст. до полиці почали додавати передню частину з горизонтальної планки, яку з'єднували з дощаною основою під прямим кутом, різними по формі перегородками.
Надзвичайно важливий пластичний і кольоровий акцент інтер'єру — це мисник, що складався з трьох-чотирьох соснових полиць. Полиці мисника декорували смугами з попарних прямих контурних ліній. Природний колір деревини сприяв виділенню соковитих білих і коричневих мисок з зеленою поливою, що звичайно стояли на полицях. В двох нижчих полицях ставили більші миски, у верхню — менші, що робило цей куток хатнього інтер'єру декоративним.
Вся система меблювання строго продумана, композиційно виправдана. Столяри досягали художнього рішення форм доцільних, вигідних у практичному користуванні. Меблі великі, міцні, в будові своїй урівноважені, пропорційні. Незважаючи на їх певну масивність, в них відчувається рівновага конструктивних частин.
Декоративність меблів закладена в формах простих, строгих і художньо цілісних. Вона підкреслюється й іншими факторами. Так, в основних частинах меблів — лав, ослонів, скринь, столів — ніби спеціально напоказ дана для вільного огляду вся природна краса текстури різних порід дерева. Різноманітні малюнки паралельних волокон деревини, спіральні лінії з різним спрямуванням від сучків вимальовувались легко, природно, делікатно, на дошках — основних частинах меблів. У всіх меблях виразно виступає краса матеріалу, старанно опрацьованого ручним способом. Природні відтінки кольору дубових, соснових меблів чудово гармонують з білими стінами хати.
Просторова увага, добрий окомір, вправність і чіткість руки, відповідні знаряддя, гостре сприйняття об'ємних величин і пропорцій, вміння знайти цілість і закінченість побутового виробу — всі ці важливі риси притаманні народним майстрам Яворівщини.
В історичному аспекті повільно іде процес удосконалення художніх меблів. На початку X X ст. вони зменшуються в розмірах. Полегшується рішення лав у зв'язку з заміною витесаних підніжок на тонкі, точені, балясиноподібні.
В ліжках побічниці стають вищими і профільованими. Мисники набирають форми закритих шаф, лави — форми міських диванів. Поряд з цим посилюється увага до орнаментації їх плоскою різьбою і плетеними стрічками з рогози.
В деяких селах (Вільшаниця, Цитуля та ін.) найчастіше плетеними стрічками декорували спеціально виготовлені з тонкої міцної лози дивани, підставки для квітів — «вазоники», дитячі ліжка, столики і крісельця. Серед гнутих плетених меблів цікаві в художньому плані дитячі ліжка і крісла-качалки.
В 20—30-х роках плетені меблі, які в основному виготовляли на продаж, все активніше входять в народне меблювання.
Докорінно змінилось меблювання яворівської хати за роки Радянської влади. Села району оновлені новими будовами. Змінилася схема планіровки основних господарських будівель і приміщення хати. Характерним є спорудження будинків з кількома кімнатами і кухнею-їдальнею. Планування будинку відповідає типовому плануванню в Львівській і Тернопільській областях.
Нові хати обладнані меблями фабричного виробництва. Післявоєнні роки були часом створення серйозних передумов розвитку всього народного мистецтва, в тому числі столярної справи і, зокрема, меблярства. Столяри Яворова і навколишніх сіл працювали в артілі ім. Т. Шевченка, в якій було відкрито окремий цех для виготовлення меблів. Артіль мала філіали в селах Вільшаниця і Старичі. Виробництво дитячих меблів з 1946 р. було зосереджено при промкомбінаті у Яворові. В 1946 р. організовано мебльову фабрику в селищі Івано-Франкове.
Дві мебльові фабрики району в 1963 р. об'єднались в Івано-Франківський мебльовий комбінат. Нині це велике виробниче об'єднання, яке з року в рік вдосконалює технічні та художні особливості виробів.
З 1968 р. тут почали випуск комбінованих наборів згідно з проектом, розробленим інститутом «Укрдіпромебель» в Києві та філіалом цього інституту у Мукачеві. Зміни в асортименті виробів мебльового комбінату проходили в зв'язку з перебудовою нашої мебльової промисловості з урахуванням строгої відповідності меблів спеціальним технічним, економічним, естетичним та гігієнічним вимогам.
Крім названих підприємств, меблі виготовляли в профтехшколі художніх ремесел і в домашніх умовах. Цим трьом видам організації виробництва притаманні певні особливості художніх рішень. Виробництво меблів при промкомбінаті, Івано-Франківському мебльовому комбінаті і його філіалі в Яворові базується на найкращих сучасних вітчизняних зразках.
Центром виготовлення художніх меблів, в конструкції і декоруванні яких використані давні народні традиції, стала Яворівська профтехшкола художніх ремесел. Досвідчені майстри разом з учнями виготовляли меблі на спеціальні замовлення, велику увагу приділяючи розробці традиційних художніх засобів їх декорування.
В 1949 р. Музей етнографії та художнього промислу А Н УРСР у Львові замовив школі комплект меблів. Роботу виконували Й. П. Станько та його учні. Вони виготовили меблі дубові, доброї столярної роботи, що за своєю формою ідуть від принципів конструкції народних меблів. На їх рамках і фільонках розміщені рослинно-геометричні мотиви, виконані в техніці плоского овального рельєфу і контурної різьби.
Основні мотиви — «вазоники», «качечки», «вербівки», «сонечка» та ін.,— всі в обрамленні колосків — закомпоновані легко, продумано, відповідно до форми виробів. Особливість їх полягає в єдності форми виробу з орнаментом. Майстер підкреслює її, добивається гармонійних пропорцій між окремими частинами предмету. Меблі не втратили прямолійної форми, їх композиція зрозуміло виправдана практичною зручністю. Природний колір дерева підсилює їх декоративність.
Важливим фактором в пошуках орнаментування меблів стала розроблена майстром Й. П. Станьком на основі орнаментики народних мальованих скринь так звана яворівська різьба. В 1950 р. в школу були запрошені випускники Київського художнього училища О. П. Астахов, Ф. Ф. Роговець, з Косівського — С. М. Мельник і досвідчений столяр з Яворова — С. І. Масюк. Багато уваги приділяли вони разом з Й. П. Станьком розробленню нових форм і їх декоруванню.
Виробилась певна система орнаментування меблів. Основу її творив темний фон (зелений, коричневий, чорний), по якому плоским різьбленням нанесений рослинний та геометричний орнаменти. Декорували видні частини меблів: дверці шаф, спинки крісел, запліччя диванів тощо.
В 1955 р. С. І. Масюк, С.М. Мельник, Й. П. Станько розпочали працю над виготовленням шаф-вітрин для експонатів музею училища. Композиційний задум рішення цієї вітрини належить Ф. Ф. Роговцю. В 50-х роках почали виготовляти столяри професійно-технічного училища мебльові гарнітури кабінетного характеру. Декорування їх здійснювали бейцуванням, плоскою різьбою і лакуванням.
Це були вироби творчого плану, позбавлені стандарту, часто виставочного призначення . В них, особливо до 50-х років, відчувається деякий вплив модерну меблярства XIX ст., але підданий значній творчій переробці з використанням важливих принципів народного мистецтва Яворівщини.
В 70-х роках були спроби декорувати меблі розписом на світлому природному фоні деревини. Яворівські майстри прагнуть до створення виробів, які базувались би на народних традиціях і разом з тим відповідали сучасним вимогам. В цьому полягає значення і вплив професійно-технічного училища на численних народних столярів, які працюють в Яворові, Мужиловичах, Наконечному та інших селах і в домашніх умовах у вільний від основних робіт час, виготовляють меблі для власних потреб. Вони роблять дивани-«бамбетлі», шафи для посуду, рами для портретів, карнизи для вікон тощо.
Яворівські меблі — цікава сторінка в художній народній творчості. Всі типи меблів розвиваються на базі давніх традицій під впливом сучасних потреб і досягнень радянського меблярства.
Р. В. Чугай 1979 р.
|