Меблі

Речові зразки меблярства древньої Русі до наших днів майже не дійшли. Про характер тогочасних меблів можна говорити в основному на підставі скупих письмових, іконографічних джерел, або спираючись на речові пам’ятки пізнішого періоду, в яких збережено старі форми.

 Українські радянські меблі. Частина перша.

На республіканській виставці, влаштованій Міністерством меблевої промисловості у 1957 р. у Києві, поряд з старими типами меблів появилася значна кількість гарнітурів щитової конструкції, зроблених фабриками, що до того додержували старих зразків. Незважаючи на деякі недоліки (дещо сухуватий рисунок паралельних шарів деревини), ці вироби в цілому заслуговують позитивної оцінки.

Перед меблевою промисловістю молодої Української Радянської держави з перших же днів постало відповідальне завдання — забезпечити дешевими добротними меблями трудящих міста і села. Для цього необхідно було відбудувати зруйновані війною підприємства, механізувати і значно збільшити їх виробничу потужність. На базі кустарних майстерень були організовані кооперативні артілі. З часом деякі з них були перетворені в державні фабрики.

До наших днів не дійшли будь-які архівні відомості про виробництво народних меблів XIV — XVIII ст., хоча, ясна річ, такі меблі виготовлялися. В той же час у музеях зберег­лися значні колекції коштовних меблів XVI — XVIII ст., якими було обладнано панські та церковні інтер’єри.

Виготовлення меблів — лав, ослонів, столів, мисників, скринь — найпоширеніша галузь дерев'яного виробництва. Конструктивне і композиційне рішення меблів визначалося певними закономірностями і було завжди пов'язане з архітектурними лініями хати.