Килимарство в Україні XIX — початку XX ст.. Частина друга.

 Килимарство в Україні XIX — початку XX ст.. Частина перша.

Колорит геометричних килимів менш вибагливий, ніж рослинних, поєднання фарб контрастніше. Характерне зіставлення коричневих, зелених, червоних і білих тонів.

Про художнє оздоблення коців, стрижених килимів з довгим ворсом, які виготовлялися головним чином на Лівобережжі, говорити досить важко. Незважаючи на те, що ці вироби наприкінці XVIII — в першій половині XIX ст. були досить поширеними і ще в середині XIX ст. виготовлялись у великій кількості, до нашого часу збереглися дуже погано.

Як свідчать зразки, в оздобленні коців використовувався рослинний і геометричний орнамент. Рослинний орнамент дуже стилізувався і геометризувався. Композиція будувалася на зразок гладких килимів — кайма і основне поле. Колорит коців дещо інтенсивніший і контрастні ший, ніж гладких килимів. Наприклад, на коці з Миргорода (XIX ст.), що добре зберігся, геометрична орнаментика виконана досить яскравими на- сиченими кольорами: червоним, зеленим, ро- жевим, фіолетовим, жовтим. Коц з Опішні (кінець XVIII — початок XIX ст.), який при- крашено дуже стилізованими рослинними пальметами, зафарбований у яскраво-жовтий (кайма) і глибокий синій (основне поле) кольори.

До лівобережних близькі за своїм характером килими правобережної Київщини, в оздобленні яких переважає рослинний орнамент. Специфічну особливість рослинного орнаменту київських килимів становить потяг до здріблення і витягування квіток і листя у сторони, загострення їх контурів, групування окремих елементів у розложисті гілки. Ця особливість уже помітна в килимі 1801 р. з с. Росішок на Уманщині, але завершеного характеру набула в середині XIX ст. у виробах Сквирського повіту, які добре збереглися до нашого часу і в ряді випадків точно датовані. Сквирські килими справляють незабутнє враження. Чорний з коричневим відтінком фон, площинно трактовані крупні гілки, розміщені вертикальними рядками або в шахматному порядку, широка інколи подвійна або навіть потрійна кайма з безперервної в’юнкої гірлянди, яскраві барви з перевагою теплих тонів, надають сквирським килимам виняткової декоративності і мистецької завершеності.

Геометричні мотиви в оздобленні київських килимів, як і на Лівобережжі, займають незначне місце. В багатьох випадках вони являють собою не що інше, як сильно згеометризовані рослинні узори. З власне геометричних мотивів найчастіше зустрічаються восьмикутні розетки і східчасті ромби.

В розфарбуванні київських килимів основними кольорами є чорний, коричневий, червоний, білий і жовтий. Фон здебільшого чорний і темно-коричневий, іноді червоний.

Своєрідними рисами відзначаються волинські килими. В оздобленні виробів Східної Волині переважав рослинний орнамент, Західної — геометричний. Рослинна орнаментика частини килимів Південно-Східної Волині тяжів до орнаментики київських килимів. Для неї властиве здріблення мотивів, розміщення їх правильними рядками на чорному, білому або рожево-малиновому тлі. Характерним зразком такого роду виробів може бути майстерно виконаний килим з Халаїмгородка (датований 1861 р.) Житомирського повіту, в якому білий фон, рівномірно заповнений своєрідно стилізованими рослинами, чудово гармоніює з яскраво-оранжовою каймою. В килимах Північно-Східної Волині відчувається потяг до значного стилізування і геометризування мотивів, наближення їх до композиції килима з геометричними узорами. Набуває поширення рослинний горизонтально-орієнтований килим вазонного типу, в якому дуже стилізовані рослинні мотиви часто поєднуються з геометричними, зокрема зірчастими.

Як уже зазначалося вище, для Західної Волині характерні килими, оздоблені переважно геометричними узорами. Витримані в синьо-рожевих тонах побудовані на кількох крупних виразних мотивах, вони справляють цільне враження. Особливо слід відмітити килими з Ратного та Кременця, звичайні геометричні мотиви яких — ромби і восьмикутні розети — отримали багату декоративну розробку.

Визначним осередком українського килимарства XIX — початку XX ст. було Поділля. В подільському килимі розвивалися обидва види орнаменту — рослинний і геометричний, але переважав останній.

Рослинні килими Східного Поділля можна поділити на два види: в одному з них рослини розміщені окремими елементами, в іншому — посаджені у вазони. В килимах першого типу узори, як правило, крупні, масивні, розміщені не густо, в основному зображуються пуп’янки. Фон здебільшого чорний або темно-коричневий. Ступінь стилізування і геометризування досить значний.

Найцікавішими і найбільш високохудожніми на Східному Поділлі були килими ва-зонного типу. Килими такого типу на Україні досить поширене явище. Як уже згадувалося, вони зустрічалися на території Східної Волині, побутували в південно-західній Київщині, становили своєрідну групу на Збаражчині і Буковині. Ці вироби займали значне місце також у килимарстві сусідньої Молдавії. Проте класичного вигляду на території України вони набули на Поділлі, зокрема в Ольгопільському і Ямпільському повітах.

Саме в горизонтальних килимах вазонного типу Східного Поділля найяскравіше проявилися закладені в них великі декоративні можливості. В кращих з них своєрідної форми набувають не тільки рослини, але й самі вазони, які інколи перетворені у вигадливий орнаментальний мотив. Композиція в цих килимах, які мають значну довжину (деякі досягають б метрів), розгортається по горизонталі. На площині розміщуються в ряд три, п’ять, шість чи сім вазонів з рослинами. Інколи між основними великими вазонами зображуються додаткові, менші, які служать для заповнення вільних проміжків. Нерідко місце вазонів займають великі, цікаво трактовані геометричні мотиви. Як правило, розглядувані килими мають широку, чітко виражену кайму, забарвлену в колір, протилежний кольору фону. На деяких зразках кайма відсутня або розбита галузками, що підіймаються з вазонів.

Характерною особливістю східноподільських килимів вазонного типу є введення в їх композицію фігур птахів, тварин, людей і цілих жанрових сцен. Іноді зображуються кінні і піші солдати в парадних мундирах з рушницями під час виконання військових вправ або маршу. Трапляються зображення музикантів, які грають на народних інструментах, та сцени з селянського життя, іноді сповнені глибокого соціального змісту. Наприклад, на килимі 1871 р. з м. Бершаді Ольгопільського повіту виткано лірника з поводирем і селян, що з худобою і клунками йдуть на базар, на іншому килимі — кріпака, якого б’є пан. У розфарбуванні цих килимів характерні поєднання кількох контрастних кольорів: чорного, червоного, синього, фіолетового, білого і яскраво-жовтого. Трапляється і м’якіший колорит.

Велику групу на Східному Поділлі становлять геометричні килими. У західному напрямку геометричні мотиви поступово збагачуються, поповнюються новими елементами, ускладнюється їх композиційна будова. Помітна також зміна в розфарбуванні килимів: від теплих коричневих, жовто-зелених і сірих на сході до холодних рожево-червоних і синіх на заході. Геометричні килими південно-східної частини Поділля характеризуються обмеженою кількістю мотивів, переважно великих ромбів, восьмикутних розет, розміщених, як правило, на спільному тлі. В оздоблені килимів Вінничини, зокрема Ямполя і Немирова, бачимо складніші геометричні мотиви, які густіше заповнюють килим. На виробах переважають червоний і синій кольори.

Найбільш складною композицією і багатством мотивів відзначаються килими з центральної частини Поділля, зокрема з с. Кудринців. Їх характерний прийом — членування площі виробу на горизонтальні смуги і заповнення їх геометричними узорами. В деяких килимах збільшеними розмірами і характером орнаменту виділяється середня смуга. В орнаменті появляються ромби з гачкуватими виступами, широко використовуються східчасті і зубчасті мотиви у вигляді клинців тощо.

Не менш рясно оздоблені килими Західного Поділля, насамперед його основного осередка — околиць м. Збаража. Збаразькі геометричні килими досить різноманітні за своїм орнаментом та композиційною будовою. Особливо цікавими є вироби з червоним тлом і такою ж каймою, на яких рівномірно розміщені восьмикутні розети «звізди», забарвлені найчастіше в синій, коричневий, блідо-зелений і білий кольори. Іноді розети основного поля вписані у восьмикутники.

Рослинні килими Збаражчини виступають у двох варіантах. У найдавніших зразках рослинні мотиви мають вигляд розміщених по кілька в ряд на всю висоту килима розложистих галузок, інколи посаджених у невеликі вазони. Тло таких килимів найчастіше яскраво-червоне з оранжовим відтінком або біле.

Збаразькі рослинні килими початку XX ст. характеризуються великими геометричними трояндами, які виділяються яскравими контрастними плямами на глибоко-чорному тлі. Поєднання геометричного і рослинного орнаментів дає цікавий художній ефект. Великим смаком відзначаються килими, в яких основне поле прикрашене восьмикутними розетами «звіздами», а кайма — в’юнким рослинним бордюром.

На Тернопільщині, зокрема в Токах, Вікні, виготовлялися килими, прикрашені оригінальним рослинним орнаментальним мотивом — галузкою з двома-трьома листочками і такою ж кількістю площинно трактованих зображень круглих плодів, подібних до яблук.

Вище відмічалося, що килимарство на Прикарпатті, зокрема на Косівщині і в Глинянах, виникло під безпосереднім впливом західноподільського килимарського промислу. Це багато в чому визначило художнє обличчя косівських і глинянських килимів. Цікаво відмітити, що тут був поширений лише геометричний орнамент, споконвіку властивий місцевому узорному ткацтву. Засновуючи, а можливо відроджуючи новий вид ткацької продукції — килим, місцеві майстри мали змогу звертатися безпосередньо до орнаментального багатства місцевого ткацтва — ліжників, верет, наволочок, переміток і доповнювати ним подільські зразки. Завдяки поєднанню подільських геометричних мотивів з місцевими узорами косівські і глинянські килими стали оригінальними і багато орнаментованими творами.

Найбільш поширеним був смугастий тип килима. Позбавлений спільного тла, він розбитий на кілька (три, п’ять, сім) смуг, заповнених геометричними фігурами: ромбами з східчастим або зубчастим контуром, своєрідними мотивами — «пилами», «рачками», «копильцями», «кучерями», «гребінцями».

Килими, орнамент яких розміщено на спільному полі, на Прикарпатті зустрічаються рідко. Композиція таких килимів найчастіше будується з нез’єднаних між собою ромбовидних фігур, оточених каймою з дрібніших геометричних мотивів.

Косівські і глинянські килими поліхромні. Переважають теплі тони — ясно-коричневі, золотисто-кремові, червоні, оранжові. Як другорядні виступають зелений, рожевий, білий, жовтий кольори.

На Буковині в минулому столітті побутував рослинний і геометричний килим. Про характер найдавніших буковинських рослинних килимів можна скласти уявлення на підставі існуючих публікацій. В альбомі «Таріs Rоumаins» знаходимо два килими, датовані 1835 і 1851 рр. В першому з них привертають увагу два невеличких вазони збаразького типу, розміщені на чорному полі між раменами великого хреста. У вертикально-орієнтованому килимі 1851 р. на всю висоту зображено дерево з товстим зеленим стовбуром, посаджене в келихоподібний вазон. На гілках дерева попарно з двох боків сидять своєрідно стилізовані птахи.

Цікаві зразки буковинських килимів XIX ст., оздоблених стилізованим рослинним орнаментом, дійшли до наших днів. Кілька з них зберігаються у фондах Львівського музею етнографії і художнього промислу.

В невеличкому настінному килимку з с. Бабина Кильминецького повіту, який виткала Катерина Голошняк, на суцільному чорному тлі густо розміщені своєрідно трактовані вазони, розфарбовані в яскраві зелені, рожеві і білі кольори. Привертав увагу також килим скорца, витканий у 1899 р. Замфірою Гурилюк з с. Волоки Чернівецького повіту. Стилізований рослинний орнамент в ньому вдало доповнений геометричними узорами і цікавими мотивами птахів.

Більшість буковинських килимів, які збереглися до нашого часу, оздоблені геометричним орнаментом. Це переважно вузькі і довгі килими скорці, які призначалися для оббивання стін над лавками або по-під стелею. Найчастіше вони прикрашені густою сіткою з’єднаних між собою квадратоподібних ромбів, зафарбованих у контрастні чорний, жовтий, червоний і фіолетовий кольори.

Геометричним орнаментом на Буковині прикрашали також настінні килими звичайних розмірів. Композиція їх будується за зразком рослинних. Звичайно вони облямовані каймою, яка інколи на вужчих сторонах килима подвійна. Центральне поле здебільшого оздоблюється безперервним рапортом узору, який утворюється з повторення восьмикутних розет або ступінчастих ромбів, розміщених прямими, скісними рядами або в шахматному порядку. Фон поля коричневий, білий або жовтий. Чудові зразки таких килимів можна бачити у Львівському музеї українського мистецтва.

Про оздоблення закарпатських народних килимів можна говорити лише на підставі окремих випадкових відомостей. Ті зразки, що подекуди збереглися в побуті селян гірських районів, дозволяють зробити припущення, що основним видом старих закарпатських килимів були килими з каймою і основним полем. їх прикрашували своєрідно трактовані геометричні і стилізовані рослинні мотиви, забарвлені в яскраві контрастні кольори.

Народне килимарство XIX — початку XX ст. — яскрава сторінка в історії українського народного мистецтва. Чудові квіткові килими Лівобережжя і Київщини з їх надзвичайним багатством рослинних узорів, різноманітністю композиції і вишуканістю колориту; захоплюючі своєю декоративністю килими вазонного типу Східного Поділля, барвисті, вражаючі вигадливістю і досконалістю розробки геометричних мотивів килими Західного Поділля і Прикарпаття, своєрідні, високохудожні килими Волині та Буковини належать до кращих здобутків українського декоративно-прикладного мистецтва минулого.

 Я. П. Запаско 1969 р.