Килими у княжу пору |
Збереглися відомості про вживання в побуті східних слов'ян узорних тканин, зокрема килимів. У древньоруських літописах досить часті згадки про використання килимів у похоронному обряді. Як сказано в Лаврентієв-ському літописі під 977 р., тіло вбитого Олега «вынесоша и положиша на ковре». Померлих або вбитих князів Володимира (1015), Василька (1097), Андрія Боголюбського (1175) теж клали на килими. Килимами також застеляли долівку. В згаданому літописі під 1100 р. є розповідь про те, як на з’їзді князів у Вітачеві Володимир Мономах говорив до Давида Ігоричева: «Да се еси пришел и седиши с братьею своєю на едином ковре». Килими згадуються в древньоруських билинах та історичних піснях. Широке використання килимів у княжу пору дає підстави думати, що їх виробляли на місці. Крім того, килими, поряд з іншими коштовними тканинами та одягом, завозилися з сусідніх країн, головним чином з Греції і Померанії. Про техніку виготовлення та оздоблення древньоруських килимів щось певне сказати важко. Можна лише припустити, що це була так звана килимова техніка — найстаріша ткацька техніка, яка примикає до звичайного плетіння. Прикрашалися килими, як свідчать їх зображення на фресках Кирилівської церкви в Києві, простим геометричним орнаментом. Я. П. Запаско 1969 р. |