Сокальська кераміка

Гончарне виробництво на Львівщині теж має свої давні традиції У XIX столітті тут працювало багато відомих майстрів-кераміків, серед них Шостопалець, Білик, Боярський, Гордійчук. Найбільш відомою стала кераміка Сокальщини завдяки виробам Шостопальця (його кахлі, посуд, дзбанки тощо).

Велика збірка виробів Василя Шостопальця зберігається у фонді Львівського музею етнографії та художнього промислу і в інших музеях Львова.

Чим же вона цікава і характерна?

При порівнянні виробів Шостопальця з подібними виробами інших відомих у той час майстрів, зокрема Бахматюка з Покуття відразу кидається в очі простота орнаменту, яким Шостопалець прикрашував свої вироби, та виразність форм самих виробів.

 Звичайно, різноманітність форм сокальської кераміки не можна зводити лише до виробів Шостопальця. Кожен майстер вносив у цю справу щось своє, оригінальне.

Сокальські дзбанки мають споріднені форми, але дуже різняться від виробів інших місцевостей.

Орнамент виробів Шостопальця можна поділити на три групи: квіти, птахи, розети. Для розпису кахель і посуду він користувався всього трьома кольорами: жовтим, коричневим і зеленим, але вмів так поєднати їх, добре скомпонувати мотив, що не відчувається жодної монотонності. Його посуд, кахлі — ясні, теплих кольорів. Мотив дається крупним планом, немає перевантаження узором. Ця простота в трактовці орнаменту і є тою характерною головною рисою виробів Василя Шостопальця яка справляє дуже приємне враження на глядача.

Творчу фантазію і тонкий народний гумор Шостопальця видно і з його фігурного посуду. Сатирично і гостро показав він представників панівних класів. Обличчя монахів, панків, корчмарів бундючні, тупі від ситого життя і неробства. Дзбанки-монахи навіть кольором поливи — темно-коричневим — нагадують одяг цих служителів культу, що наживалися на кривді народу.

Соціальні мотиви в кераміці В. Шостопальця — логічне відображення тогочасної дійсності. Подібний фігурний посуд відомий і в багатьох гончарських центрах України XVII — XIX століть.

Цікаві тексти написів, зроблених майстром, що також свідчать про його спостережливість і тонкий гумор, про його класове чуття.

Широко відомий був і сокальський майстер-керамік другої половини XIX століття Книш, який переважно виробляв посуд.

Занепад гончарства на Сокальщині був закономірним явищем і обумовлений, перш за все, розвитком фабричної промисловості, вироби якої суперничали з гончарнйми і різноманітністю матеріалу, і дешевою ціною, і міцністю.

Але в зв’язку з тим, що в останні роки вироби народних майстрів все більше входять у наш побут і займають почесне місце в інтер’єрі міських і сільських квартир, бажано, щоб керамічна фабрична промисловість зверталася не тільки до зразків таких відомих керамічних центрів на Україні, як Опішня, Косів, але й до менш відомої досі сокальської кераміки. Її теплий колорит, лаконічність і простота форм та оздоблення знайдуть широке визнання у нашого вимогливого покупця.

Вікторія Маланчук