Українська кераміка |
|
Кераміка — один з найбільш поширених видів українського народного мистецтва. У процесі багатовікового розвитку гончарства склався ряд керамічних регіонів з неповторними ознаками щодо форм виробів, орнаменту і технології. Колекція кераміки Державного музею українського народного декоративного мистецтва УРСР дає уявлення про розвиток української художньої кераміки від XV століття до наших днів.
Досить різнобічно представлені такі керамічні регіони: Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Поділля, Харківщина, Волинь, Прикарпаття, Закарпаття. Найвизначніший центр народного гончарства Київщини — село Дибинці. Музейна збірка дибинецької кераміки унікальна, вона характеризується великою різноманітністю й оригінальністю форм виробів, своєрідністю орнаментальної системи та колірних рішень. Колекція кераміки Полтавщини складається в основному з ужиткових виробів. В музеї зберігаються роботи таких видатних майстрів, як Ф. Чирвенко (1869 —1919?) із села Опішні та О. Начовник (1853 —1919) із села Міські Млини. Полтавщина здавна славилась дрібною керамічною пластикою — свищиками у вигляді вершників, коників, баранців, півників, іграшками «Пані з куркою», що зображують жінку в рясній сукні, капелюшку й намисті та птахом під рукою. Подібний вид свищика зустрічається і в російській керамічній іграшці. Кераміка Поділля та Волині також представлена виробами ужиткового характеру — мисками, тарілками, глечиками, горщиками різних форм і розмірів. Справжніми перлинами музейної колекції є роботи майстрів з Бубнівки, Смотрича та Бара. Твори багатьох видатних майстрів Прикарпаття другої половини XIX століття складають музейну збірку цього гончарського регіону. Це передусім роботи Д. Зінтюка, П. Кошака з села Пістйнь, П. Баранюка та О. Бахматюка з міста Косова. Кілька років тому музей збагатився колекцією закарпатської кераміки кінця XIX — початку XX століття. Це переважно довжанки, тобто надзвичайно різні за пропорціями видовжені глечики. їх декор вражає гармонійністю колірних сполучень. Досягнення кераміки радянського часу характеризують твори народних майстрів, а також художників-керамістів підприємств художньої промисловості та експериментальних творчих об'єднань. У 20-і роки в ряді традиційних гончарних осередків створювалися художньо-нромислові артілі, до яких увійшли місцеві гончарі. З часом на базі артілей було організовано заводи по виробництву художньої кераміки. Саме так виник завод «Художній керамік» у славетній Опішні. В наш час тут працює група талановитих майстрів. Вони створюють традиційний розписаний посуд, лембики (посуд у вигляді звірів), а також тематично різноманітну скульптуру. В музейній колекції широко представлена творчість заслужених майстрів народної творчості УРСР О. Селюченко, І. Білика, а також майстрів М. Каші, П. Біляк, А. Білик-Пошивайло та інших. Васильківський майоліковий завод Київської області також був утворений на базі гончарської артілі. Підприємство існує понад 45 роїсів. Ядро колективу заводських художників склалося наприкінці 50-х років. До числа кращих митців-прикладників республіки належать М. Денисенко, Н. і В. Протор'єви, які працюють на заводі вже понад ЗО років. Васильківська майоліка, зібрана в музеї, дозволяє простежити складний процес становлення і розвитку художньої продукції заводу, який сьогодні є одним з провідних підприємств художньої промисловості України. В музейній колекції широко представлені твори майстрів, що працюють у стародавніх центрах"народного гончарства. Художні традиції дибинецької кераміки продовжували Г. Гарнага (1901 — 1965) та О. Старцевий (1891 — 1976). Музей зберігає чимало виробів, створених цими чудовими майстрами. Активно працює потомствений дибинецький гончар М. Тарасенко. Поряд з традиційними для дибинецької кераміки формами він створює фігурний посуд і скульптуру. Своєрідна орнаментальна система майстра характеризується динамічністю, насиченими колірними рішеннями. Чудова музейна колекція кераміки Вінницької та Хмельницької областей. Це роботи І. Гончара (1889 — 1943) з села Крищенці Вінницької області. Іван Гончар — автор ряду ваз, куманців, тикв, покритих одноколірними глазурами глибокого тону та декорованих ліпленням. Найповніше талант майстра розкрився в галузі скульптури. Великою своєрідністю позначена творчість А. та Я. Герасименків з села Бубнівки Вінницької області, К. Білоокого з села Смотрич Хмельницької області, О. Пиріжок з села Адамівки Хмельницької області. Велика музейна колекція робіт майстрів народної кераміки Івано-Франківської області. В експозиції та фондах представлені роботи заслуя^еного майстра народної творчості УРСР П. Цвілик (1891 — 1964), М. Тимяк (1881 — 1970), С. Заячук, К. Волощук, М. та Г. Рощибюків, Н. Вербівської, О. Козак та багатьох інших гончарів, що живуть і працюють в містах Косові, Коломиї та Кутах. Косівські майстри створюють традиційну за декором і технікою виконання кераміку, а також вишняки — вироби, декоровані розписом без гравірування по червоно-коричневому тлу. Ряд майстрів працює в скульптурі. ГІродовжується творчий розвиток традицій народної кераміки і в Закарпатській області. В ряді міст і сіл Закарпаття працює багато відомих керамістів, членів Спілки художників СРСР, учасників багатьох виставок. Це заслужений майстер народної творчості УРСР В. Газдик, а також М. Лeмкo, М. Галас, І. Галас, О. Галас, Ф. Черницький та ін. Роботи цих митців також входять до музейної збірки. Частину колекції складають твори худояшиків-керамістів. Довгий час провідними керамістами Києва були О. Грядунова (1898 —1974), 3. Охримович (1902 — 1974), народний художник УРСР Д. Головко (1905 — 1978). їхня творчість становить цілий етап у розвитку радянської української кераміки. Групи київських майстрів об'єднані в лабораторію архітектурно-художньої кераміки Київського зонального науково-дослідного інституту типового проектування, яку очолила художник Н. Федорова. До цієї творчої групи входять художники, архітектори, народні майстри. В лабораторії розкрився талант блискучого майстра народної скульптури О. Железняка (1909 —1963). Музей володіє великою колекцією робіт Н. Федорової, О. Грудзинської, Г. Шарай, О. Железняка, Ф. Олексієнка, Я. Падалки та інших майстрів, які в різні роки працювали та продовжують працювати в цьому творчому колективі. Львівська кераміка представлена тематичними та декоративними вазами Б. Горбалюка, декоративними тарілками І. Томчука та 3. Флінти, наборами для напоїв 3. Берези, скульптурами М. і О. Курочок. Колекція кераміки минулого і сучасного, що зібрана в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва УРСР, відбиває історію цього виду мистецтва, свідчить про велику творчу обдарованість народу, його потяг до прекрасного. Є. Д. Антоненко, Н. В. Мишутіна. |
