Скульптура ма­лих форм

Скульптурні керамічні вироби неве­ликого розміру у мистецтвознавчій літературі та в художній практиці прийнято називати скульптурою ма­лих форм, малою пластикою, настіль­ною скульптурою тощо.

Ці та інші рівнозначні терміни вживатимуться і при розгляді майолікових скульп­турних виробів, які в сучасній ху­дожній кераміці України становлять значну за питомою вагою і цікаву з мистецького погляду групу.

Керамічна скульптура на Україні відома з найдавніших часів. Вчені- археологи та мистецтвознавці дове­ли, що на сучасній території респуб­ліки скульптурні вироби з глини уже в IV—III тисячолітті до н. е. відзна­чалися достатньо виразними мисте­цькими якостями. В науці склалася думка, що найдавніші скульптурні вироби мали в основному ритуальне, магічне значення. Однак деякі вчені на основі дослідження нових архео­логічних матеріалів приходять до ви­сновку: глиняні скульптурки вже в ті далекі часи існували також як тво­ри світського мистецтва.

Протягом тривалого історичного розвитку керамічна скульптура за­знавала суттєвих змін щодо форми і змісту. Мистецтвознавець О. Ти­щенко відзначає, що в часи Київської Русі «ритуальні статуетки поступово переосмислювалися, даючи початок побутовому чи казковому жанру в цій галузі (прикладного мистецтва.— В. Щ.) або перетворюючись на іграш­ки. Сформовані ще в період Київ­ської Русі, основні різновиди кера­мічної скульптури (статуетки людей, тварин, птахів, так звані свищики, рельєфи тощо) розвивалися в укра­їнському декоративно-прикладному мистецтві, зазнаючи певних видозмін, протягом багатьох століть аж до на­шого часу.

Сьогодні в українській майоліці продовжують жита майже всі основні традиційні групи скульптурних ви­робів, звичайно, змінивши свій зміст і форму відповідно до характеру практичних й естетичних потреб су­спільства. Так, наприклад, у наш час виготовляються скульптурки-свищики, пі раніше були іграшками. Нині такі вироби не випускаються як іграшки. Та, очевидно, за традицією майстри кераміки ліплять їх з отворами-свмст- ками і в наші дні. Тепер вони, як і статуетки , виконують суто естетичну функцію, втративши основне, колись утилітарне значення. У зв’язку з цим приділяється більша, ніж раніше, ува­га їх художньо-образному змісту, де­коративній виразності. По суті, вони тепер мало чим відрізняються від скульптурних статуеток і мають таке ж призначення. Через це й розглядати їх слід разом із статуетками як одну групу.

В наш час не побутують такі по­ширені колись на Україні іграшки, як брязкальця, хихітки тощо, нато­мість набули розвитку багатофігурні майолікові композиції. Складні бага­тофігурні скульптурки — нове явище в українській кераміці. Воно виникло в радянський час і насамперед пов'я­зується з ім'ям видатного українсько­го радянського народного майстра Івана Гончара. В останнє десятиріччя з’явилися на Україні скульптурні рельєфи, головним чином у вигляді настінних пластів, що тісно пов'я­зується з пошуками художньою гро­мадськістю шляхів розв'язання про­блем синтезу образотворчих мистецтв й архітектури.

Головне завдання всіх видів майо­лікової пластики у наш час — при­красити інтер’єри жител І громад­ ських споруд, зробити їх естетично повноцінними, художньо виразними. У зв’язку з широким розгортанням вітчизняного й міжнародного туриз­му скульптурні майолікові вироби поряд з іншими мініатюрами відігра­ють також важливу роль як націо­нальні сувеніри.

При врахуванні принципової різ­ниці між круглою скульптурою і рельєфною з’ясовується, що розгля­дати ці основні види майолікової пластики слід окремо. Більш різно­манітною, художньо цікавою та чис­ленною є на сьогодні кругла або об’ємна скульптура, яка безперервно розвивається протягом багатьох віків і має давні мистецькі традиції.

Василь Щербак 1974 р.