Тканини Сокальщини

Виробництво тканин на Україні має давні традиції. Народні ткачі ткали з льону й конопель полотно, рядна, декоративні рушники, з вовни — килими, килимці, полавники. наліжники тощо. З розвитком капіталізму такий вид домашнього промислу почав занепадати у зв’язку з тим, що фабрики стали виробляти всякі матерії, які були набагато дешевші, хоч з художнього боку не дорівнювали багатьом гарним народним тканинам.

У 1919 році В. І. Ленін вказував на необхідність підтримати народні промисли, як один з видів народного мистецтва.

На Сокальщині тепер є група ткачів, які займаються художнім ткацтвом, дають хороші взірці різних тканин.

Для українських декоративних тканин характерна підпорядкованість одному кольору. На Сокальщині таким кольором є чорний. Він вносить у барвисту тканину стриманість.

При виробленні тут ряден конопляна основа перетикалася вовняною пряжею. Фон здебільшого був чорний. Орнамент будували з однокольорових та різнокольорових смуг, які чергувалися між собою.

Тепер народні майстри прикрашують свої рядна смугастим орнаментом. Тло — чорне або синє. Комплекси смуг розташовують на більшій віддалі одна від одної, ніж раніше. Орнамент сучасних ряден значно різноманітніший, ніж до сорокових років.

Кращими народними майстрами вважається на Сокальщині сім’я Баштиків з села Скоморохи. У своїх ряднах П. І. Баштик використовує багато кольорів, які доповнюють один одного. За основу бере геометризований ланцюжок, який по-різному повторюється в кожній окремій орнаментальній композиції. Рядно довжиною два метри, шириною — півтора має шість різних за кольором і формою орнаментальних смуг, які розташовані по обох боках поздовжньої осі тканини.

Гарні рядна виробляють в селі Лучиці, де працює відомий старенький ткач С. П. Слюсар. Його рядна смугасті, досить спокійні в кольорах. Тканини народних майстрів користуються великою популярністю серед населення Сокальщини.

Ще варто згадати сокальську вибійку — «димку» чи «мальованку».

Виготовленням вибійки займалися мандрівні майстри «димкарі», і тим пояснюється, що в орнаменті сокальської вибійки часто зустрічаються узори, відомі й у інших районах.

Орнамент сокальської вибійки найчастіше геометричного, дрібного малюнка. Пізніше у вибійках був і квітковий орнамент. З вибійки шили різні кабати, жіночі спідниці, запаски, каптани, а навіть штани. Тканини, призначені для чоловічого одягу, мали в основному лінійний орнамент у вигляді смуг («в три-чотири дороги»), в пряму або косу клітку («решітку»), Орнамент вибійок для жіночого одягу був більш різноманітний щодо рисунка, він компонувався в смуги, які заповнювалися мотивами «ромбиків», «кривульок», «гребінчастих ліній», «горошків». Вибійка мала простий і нескладний малюнок, обходилась дешево, її використовували для буденного одягу незаможні селяни.

Орнамент квіткових сокальських вибійок знайшов деяке застосування в прикрашуванні сучасних одягових тканин масового фабричного виробництва. Прикладом може послужити шовкова тканина, виконана технікою фотофільмодруку Київським шовкоткацьким комбінатом.

Вікторія Маланчук