Народне малювання

Одним з найцікавіших видів українського народного мистецтва є малювання, яким прикрашували стіни хат та господарських будинків, дерев’яну хатню обстановку, посуд, господарські речі тощо. В народному малюванні розвинувся стилізований рослинний орнамент, що відзначався площинним трактуванням мотивів, вільним рисунком, яскравим колоритом.

В першу чергу заслуговує на увагу так зване настінне малювання. Розписом покривалися стіни хат, призьба, фриз, що йшов вгорі стіни, наріжні пілястри, підвіконня, обрамлення вікон та дверей, самі двері, віконниці, а всередині хати — піч, стеля, сволок, обрамлення вікон, дверей, образів і долівка. В господарських будинках прикрашувалися й стіни, одвірки та самі двері.

Особливою яскравістю відзначався розпис на Поділлі — на території нинішніх Хмельницької, Вінницької, Тернопільської областей. Звичайно, розмальовувалися білою, рідше блідо-синьою чи блідо-зеленою фарбами передня та одна бічна стіни хати. Господарські будинки мастилися переважно глинами темно-жовтою або зеленого кольору.

Декорування фасадної стіни зводилося до виділення окремих площин, обведених кольоровими хвилястими, прямими чи крапковими лініями. У центрі малювався вазон з квітами, що мав вигляд коша чи глечика, а у південних районах нинішньої Хмельницької області — трикутника з плоскою або гострою основою. Квіти — троянди, тюльпани, ромашки, волошки та інші — зображувалися з простим або вигнутим стеблом. Основні фарби: синя, червона, жовта і зелена, додаткові: коричнева, фіолетова, рожева та чорна. Вони наносилися легким мазком.

В Білоусівці на Вінниччині з вазону-коша виростало багато квітів, деякі з них обводилися смужкою тієї чи іншої барви. Крім того, на стінах хат у цих місцях малювалися букети з дрібними квітами, композиція яких складала ритмічні кольорові плями. Згеомет-ризований вигляд мали рослинні мотиви у південних районах Кам’янеччини (с. Студена). У с. Ладижині на Вінниччині використовувалося зображення чорногуза між гілками. Вазони з квітами малювалися також на стінах ганків хат.

Пілястри жилих будинків на Кам’янеччині та Вінниччині — білі на кольорових стінах і пофарбовані на білих — прикрашувалися вертикальними смугами. В центрі часто зображувалися вазон з квітами або букет квітів, а завершувався пілястр поліхромним розписом геометричних або рослинних мотивів.

Вікна фасадної стіни обводилися кольоровою смугою. В с. Бубнівці на Вінниччині на ній розміщалися серцевидні узори та листки. У м. Жмеринці над вікном виводилася гілка з квіточками з розетою у центрі та ягодою полуниці по боках. У південних районах нинішньої Хмельницької області обабіч центрального мотиву малювалися дві пташки, звернені головами одна до одної, а у Бубнівці — птахи на гілці.

На Вінниччині прикрашувалася також стіна між вікнами, на якій малювалася стилізована квітка, гілка з листям чи квітка у вазоні. Вазони з квітами часто зустрічалися і обабіч вікна. Вхідні двері на фасаді хати облямовувалися хвилястими гілками.

У зовнішньому розписі сільського житла різних районів Поділля загальнопоширеним був фриз («хмелик») — широка горизонтальна кольорова смуга, вкрита мотивом з ритмічно розложеною хвилястою гілкою з квітами. Долішню частину фасадної стіни, що межувала з призьбою, прикрашали рослинними узорами або кольоровими смужками. Напільну стіну на Вінниччині фарбували в жовтий або синій колір, а на Кам’янеччині — чорною сажею та обводили «під килим» кольоровим бордюром з хвилястих ліній. Побілені горішні частини прикрашувалися на Вінниччині квітковим мотивом.

В хаті розмальовувалися стіни, піч, стеля, сволок, двері, глиняна долівка, причому зберігалися художні засоби, подібні до тих, що використовувалися при оздобленні зовнішніх стін.

Стіни інтер’єра фарбувалися у світлі тони, на яких виділялися яскраві інтенсивні розписи. В околицях Вінниці вони прикрашувалися вгорі фризом, а нижче суцільно вкривалися мотивами барвінку, огірків, винограду, суниць, рожі або вертикальних гілок з квітами. На Кам’янеччині та Брацлавщині малювався вазон з квітами. Інколи стіни інтер’єра у Бубнівці декорувалися наліпленими прикрасами, вирізаними з кольорового паперу. У центрі здебільшого зображувалося дерево, а по його боках — сови. Нижню частину стін в хаті та припічок прикрашали мотиви хвилястої гілки та квітки, а часом грона винограду.

Дбайливо, з особливою увагою розписувалася піч, зокрема комин. На Вінниччині на ньому малювався, як правило, вазон з квітами або велика квітка серед винограду, на Тернопільщині — квіти і букети (а на печі — вазон з квітами). Рідше зустрічалися горизонтальні смуги, вкриті зірками, пташками, дрібними квітками. Карнизи декорувалися різними кольоровими лініями, кривулями з зірками чи квітками. На нижній частині комина зображувалися мотиви квіток, півників, курей та птахів.

У Кам’янецькому та Проскурівському повітах на Поділлі характерним для оформлення печі був фриз із квіток; під ним, у центрі головної стіни комина, малювали у двох нішах вазон з квіткою, гілки з квітами, букети або вази з квітами без центрального стебла з асиметрично розложеними на всій площі гілками та квітами. У Великій Кісниці на Вінниччині на піч наліплювалася велика зірка з кольорового паперу, розмальована у центрі та по боках квітками, а на півдні Поділля — вазони з квітами. На Вінниччині та Кам’янеччині для оздоблення печі часто вживався також поліхромний ліпний орнамент з мотивами кола чи двох центричних кіл.

Декорацію інтер’єра збагачував намальований на стіні над ліжком «килим» — вазон з квітами, обведений каймою, а на Кам’янеччині — скісні гілки з пташкою.

На території нинішніх Вінницької та Хмельницької областей розписувалися стелі в хаті та сінях. їх площа розбивалася звичайно на чотири квадрати, в центрі яких розміщалася велика розета чи квітка, а від неї по радіусу розходились квітки. Прикрашувався також сволок. У Браїлові на ньому малювалася зірка, на Кам’янеччині — хвиляста гілка або фриз з похилених гілок з квітами в центрі, часом з пташками — голубами, воронами (на ясно-коричневому фоні). Деколи на сволок, особливо на Тернопільщині, наклеювалися квітки з паперу. Квітами прикрашувалися в хаті вікна, двері, образи, фотографії. На Поділлі розмальовувалася глиняна долівка, яка обводилась з усіх боків каймою з мотивів дрібних квітів або з геометричних елементів, що надавало розписові вигляд килима.

Стіни господарських будинків на Кам’я-неччині фарбувалися в жовтий колір, і на них малювався вазон з квітами. Білі пілястри, фризи та обрамлення дверей у південних районах області оздоблювалися квітами. Іноді на білому тлі малювався чорний фриз з ясними геометричними мотивами. Застосовувалося також симетричне розташування мотивів птахів чи звірів з зіркою чи гілкою посередині. На півдні Поділля композиції такого типу зустрічалися на фронтонах льохів, надвірних печей. На вуликах, здебільшого на дверях та трикутних фронтонах дашка, малювалися квіти або вазони. У Б аличі Літинського повіту на Поділлі на них можна було побачити зображення козака Мамая, а також ватажків гайдамацького руху, зокрема Максима Залізняка з довгими вусами та Івана Гонти на коні зі списом.

Своєрідністю відзначався настінний розпис мешканців Західних Карпат — лемків. Розписом вкривався фасад будинку, у якому під одним дахом містилася хата, стіни, стайня та стодола.

Декоративне значення мали білі горизонтальні смуги стиків брусів, обмазаних темно-коричневою нафтовою рідиною, а у закарпатських лемків — пофарбовані поперемінно у білий та синій або цеглястий і чорний колір вертикально укладені дошки та лиштви на зовнішній стіні зруба хат. Поширеним був геометричний та рослинний, а подекуди тваринний орнамент. Геометричними та рослинними мотивами прикрашувались одвірки та рами вікон, а в новіших будинках — простінок між вікнами.

Особлива увага приділялася розписові дверей, на яких малювалися квітки у трикутному чи прямокутному вазоні. Ясно-жовті двері стодоли декорувалися горизонтальними смугами, обведеними лініями. Торці фасадної та поперечних стін обрамовувалися білою лінією, в центрі якої малювалися геометричні або рослинні мотиви. Зокрема, торці стін стайні оформлені мотивами «драбинки» та «закарлючки». Розпис фасаду замикав пофарбований білою або жовтою глиною «трам хати» (підвалина), над яким проходила смуга з крапок. Білені стіни у західних лемківських селах прикрашувалися квітами та букетами. Геометричні мотиви наносилися також на стіни господарських будинків.

Інтер’єр хати декорувався скромно. На стіні біля столу та лав малювалися кольорові смужки та крапки, якими обводились і частини печі та вікно. Самі печі у лемків не розписували, як не вживали і орнаментальних фризів.

Важливе місце в художньому оформленні житла на Україні посідали мальовані меблі і, в першу чергу, скрині. Розпис їх відзначався багатством художніх прикрас та прийомів і мав свої порайонні особливості.

В оздобленні скринь з Київщини та Херсонщини розрізняємо дві композиційні побудови. За першою передня стіна являла собою одне декороване поле. На ньому малювався еліпсовидний вінок з білих квітів з дзбанком та квітами в центрі. В кутах клалися жмутки квітів та фруктів. Скрині з Уманщини прикрашалися великим вазоном з широко розгалуженими квітами. Другий тип композиції передбачав поділ передньої стінки скрині на три декорованих поля, відмежованих лініями. На центральному полі малювалася посудина з квітами — півоніями, айстрами, рожами та підсніжниками, які виводилися червоною, синьою, зеленою, жовтою чи салатовою фарбою на чорному або зеленому тлі скринь. Побудова відзначалася симетрівю, ритмом, рівновагою у розподілі плям. Квіти зберігали площинний двоплано-вий характер.

На Полтавщині також побутували описані вище композиції оздоблення скринь. У північних районах вони мали коричневий фон, на якому красувався букет квітів, оточений дрібними квітками або спіраллю. Крім того, вживалися скрині з картинкою козака-бандуриста або козака Мамая. Скрині з південних районів Полтавщини малювалися звичайно темними фарбами — синьою, зеленою, фіолетовою, на тлі яких виділялися два прямокутних декоративних поля яснішого кольору. Поля прикрашалися гронами винограду, посудинами у вигляді буряка або широкими декоративними кошами із стилізованими квітами (трояндами, гвоздиками, півоніями, волошками), які розмежовувалися залізним чорномальованим окуттям.

Розпис на скринях Полтавщини за композицією та декоративними прийомами в значній мірі споріднений з народним килимарством цього краю.

На Харківщині побутували темно-зелені завужені донизу скрині, які виготовлялись у м. Лебедині. Передня стіна їх, подібно до золотарських виробів, прикрашалася розписаним букетом квітів з дрібними червоними, симетрично розкладеними квітками в кутах.

Скрині з Остерського повіту на Чернігівщині мали сильно розширену кайму. Центр передньої стіни займав мотив ромба, в якому стояла ваза з симетрично розкиданими півоніями. Квіти прикрашували також кути.

Розписи на подільських темно-зелених, а зрідка коричневих скринях складали кольорові мальовничі плями, які створювали легко оконтурені квіти, мальовані широким мазком білою, червоною та синьою фарбами. Оригінальне залізне окуття відділяло з боків декоративні поля та їх прикраси.

При декоруванні низьких волинських скринь XVIII — XX ст. використовувалися мотиви місцевої флори. На їх коричневому та вишневому тлі яскраво виступають водяні лілії та тюльпани. У центрі передньої стіни звичайно малювався букет або вазон з квітами, розкиданими по декоративному полю, яке обводилося лінією. Верхні кути оздоблювалися окремими гілками, а бічні стіни невеличкими букетами лілій. Часом на скринях зображувалася картинка: в центрі дерево, а по боках серед трав та квітів звернені один до одного лев та левиця.

Розписом прикрашувалися високі темно-вишневі скрині на колесах, що вироблялися в м. Яворові на Львівщині. Центральним мотивом були квіти або стилізований вазон з квітами, а з кутів до центру спрямовувалися по діагоналі гілки з листками — нерідко у вигляді слимака. Найчастіше зустрічалися барви гарячих тонів, зокрема жовта різного насичення, сполучена з червоною, вишневою, зеленою та білою.

Для оздоблення передньої стіни низьких та плоских буковинських скринь характерні два прийоми. У північних районах Буковини в центрі і по боках малювалися рослини, а у західних і південних районах розписувався лише великий геометричний мотив, подібний до узорів різьби на гуцульських скринях. Декорування скринь Хотинщини схоже з розписом Південного Поділля. У центрі — вазон, а по боках — маленькі в’язки.

На гуцульських скринях малювання мало другорядне значення. Чорну, червону, жовту та синю фарби вживали скоріше як доповнення до орнаменту геометричної різьби.

Тонким рисунком та барвами пригашених тонів відзначалося прикрашення бойківських низьких зелених скринь. У центрі тут розміщувався букет із лілей та дрібних квітів, до якого по діагоналі були звернені мотиви лілеї.

Давні традиції мав прийом декорування лемківських скринь розписом хвилястої лінії, під якою йшли три галузки з квітами.

Своєрідністю відзначалися розписи південного Закарпаття XVIII ст. На скрині 1776 р. бачимо оконтурену велику жовту квітку, а під нею гілки зі стилізованими листками та квіткою лілеї. У другій половині XIX ст. поширеною була композиція з трьох декоративних полів та об’ємного малювання широким мазком.

Народний розпис застосовувався і на інших предметах хатнього устаткування: столах, полицях, мисниках, свічниках, дерев’яних тарілках тощо. У XVIII — XIX ст. на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині та частково на Гуцульщині розписувався дерев’яний посуд, що вживався не лише для подачі в ньому страв чи напоїв під час святкових та урочистих прийомів, але й для декорації хати. Рослинним і геометричним орнаментом вкривалися тарілки, миски, підноси, сільниці, черпаки, ложки, фляжки та боклаги.

В центрі тарілки малювався вазон з квітами, букет або гірлянди квітів, яблука, груші, пташки на гілці, риба, ніж, виделки, хліб, огірок і цибуля, гілки з овочами. Великі та глибокі дерев’яні миски з Чернігівщини і Київщини мали аналогічні розписи. На ложках, черпаках та сільницях у вигляді качки чи човника, пофарбованих у чорний колір, зустрічаємо овочі з квіточками, на плоских флягах та боклагах — різнобарвні кола.

Малюючи посуд, майстри вживали здебільшого однакові фарби: червону, зелену, жовту, біло-синю, рідше рожеву, золоту та чорну (Полтавщина, Київщина). Боклаги та свічники на Гуцульщині розписувалися у червоний та синій колір.

У XIX і на початку XX ст. на Поділлі, Київщині та Полтавщині розписувалися господарські речі, зокрема вози та сани. Різноколірні квіти красувалися на крижаницях возів, спинки саней були вкриті різьбою та мальованими узорами.

Загальною рисою народних розписів були чіткі колоритні та тональні контрасти, збереження ритму в розташуванні елементів композиції, обмежена, але яскрава палітра.

Р. П. Гарасимчук