Народне мистецтво західних областей України

"Люди, у яких не згасло давне бажання зробити будьщо красиву, надзвичайну річ" — ці слова О. М. Горького треба повністю віднести до народних митців західних областей України. Ні жахливі економічні умови, ні безприкладний соціальний та національний гніт зі панської Польщі не задавили у них живого бажання будьщо творити красиву річ, будьщо виявляти свої здібності, будьщо розвивати і плекати рідне мистецтво.

 

І як пливуть нестримною хвилею пісні й оповідання з уст народу та свідчать про вічно живий творчий літературний хист, так теж постійно працюють творчі руки народні, що в матеріальних формах відображають силу пластичної уяви, любов до краси.

 

Роз’єднаний до часу вересневих подій 1939 року народ плекав рідне мистецтво по цей і по той бік кордону. Але тут і там розвиток цього мистецтва пішов іншими шляхами. В Країні Рад, з часу великого Жовтня народне мистецтво стало власністю всіх трудящих і свідомо служить їхнім потребам; у західних областях України воно замкнене було в одній суспільній верстві, служило селянському побутові, розвивалося відповідно до його вимог.

 

На Радянській Україні сформовано школи майстрів, охоплено дбайливою опікою радянської держави молоді таланти, які під методичним керівництвом можуть цвісти і розвиватися, набирати знання та свідомо працювати в користь загалу; у західних областях учителем для майбутнього митця був його батько, дід, що передавав у спадщину дальшому поколінню традицією переказане майстерство та знання.

 

В Радянській Україні народне мистецтво вийшло на широкий шлях, збагатилося новим змістом соціалістичного життя, створило нові форми, оновилося свіжою тематикою; в західних областях України — народне мистецтво замкнене було в тісному колі сільського побуту, наслідувало старовинні зразки образотворчої думки та перенесло надбання століть аж до наших днів.

 

Коли на Радянській Україні народне мистецтво розвивається, як рівноряднпй чинник у мистецькому житті поруч з іншими галузями мистецтва, — народне мистецтво західних областей заховалося як цілий заповідник, що бережливо хоронить здавен плекані ідеї про красу.

 

В народному мистецтві західних областей України образотворча думка працювала водному напрямі: декоративність вжиткових предметів. Тому характер прикрас майже виключно орнаментальний. Проте, коли розглядати прикрасу будьякого предмету, звертає увагу передовсім композиція цілості, себто розміщення орнаменту на поверхні, а не його будова. Народний митець думає цілими образами, відчуває форму та фактуру предмету і до них застосовує при-красу. Ніколи шваля не повторить ву-ставкового узору при обшивці, чи пазусі сорочки, бо ж збирання при обшивці та поздовжний розріз пазухи вимагають лише дрібної біжучої прикраси при рубці Оце композиційне схоплювання цілості одна з найважливіших мистецьких прикмет народної творчості.

 

Композиційне оформлення цілості створює зразкову планомірність у прикрашуванні та побудові поодиноких узорів. Характерним прикладом служить писанка, де на сферичній поверхні розміщено планомірно орнамент на спеціальних, виділених для цього полях, таке планомірне розміщення орнаменту відповідно до поверхні і форми предмету виступає скрізь.

 

Звичайно прикраса скомпонована з ряду дрібних орнаментів. Кожний з них, планомірно побудований, ритмічно укладає свої частини та має свій питомий зміст, свою окрему мову. Мимо цього у загальній композиції прикраси поодинокі орнаменти, хоч майстерно побудовані, сходять до ролі складових частин, піддаючись ритмові цілої прикраси, — зразковим прикладом для побудови орнаменту є гуцульська різьба.

 

Переважає геометричний орнамент. Він виповняє усі відділи народного образотворчого мистецтва, а в різьбі по дереву — єдиний. Часто виступають рослинні мотиви в геометричній стилізації (на тканинах, вишивках), а також чисто рослинний орнамент — у вишивках, писанках, кераміці; рідко виступають фігурні мотиви. У змісті орнаменту можна спостерігати цікаве наверстування, а саме: як основний, підставовий виступає геометричний, який опановує всю територію та всі відділи мистецтва. Він особливо чистих і виразних формах виступає в Карпатах, на Підгір’ї, Покутті, а також волинському Поліссі, себто в околицях з найбільш первісним архаічним побутом.

 

На основі геометричного наверстований рослинний орнамент — вільно відтворює квітки, овочі, листки, нерідко барокової форми, або стилізує їх геометрично. Рослинний орнамент вливається сильною, побідною струєю, заливає передусім надбужансько-подільські сторони та витискає геометричний орнамент і в інших околицях, навіть у Карпатах. Здається, образотворча думка народних майстрів, злучена правдивими геометричними схемами, шукає більш реалістичних тем, намагається відтворювати природу. І коли тільки дозволяє на це техніка та орна-ментаційна площа, тематика прикрас багатіє і розгортаються навіть цілі сцени, наприклад, в покутських кахлях минулого століття зображені цілі сцени з життя: ткач за роботою, орач за плугом, гончар, боротьба оленів тощо, також гумористичні картини, напр., ведмідь танцює, а мисливець приграє йому на скрипці, сцени в корчмі тощо. Рух життя, спостережливість характерні для таких зображень. Керамічним формам надають подобу людську або тваринну, напр., жбани для пива в Сокальщині, покутські баранці та безліч людських і тваринних форм у глиняних дитячих забавках.

 

Визерунки, розмальовані на глиняному посуді, можна трактувати, як зразки народного малярства; творча уява виска-зується тут найвільніше, пластика добута відповідним розміщенням кольорових мазків.

 

Але малярські прикмети можна знайти й на інших предметах народного мистецтва. З тонким малярським почуттям виконані надбужанські писанки, головно з Сокальщини. У них особливо художнє оперування кольоровими площинками на чорному фоні, які віддають структурну пластику та освітлення; в рисунку незвичайно оригінальні, розгортають багацтво мистецьких задумів.

 

Художні здібності народних митців виявлені яскраво в народному одягу, передусім його колорит. Одяг продуманий, як колоритна цілість, у якій різні кольори зливаються у спільний панівний тон, так, що по ньому можна відрізнити поодинокі округи, напр. темно-червоний (Горденка), ясно-червоний (Коломия), темний аж до чорного (Поділля над Дністром), гарячий червоний або оранжевий (Гуцульщина), білий (Бойківщина). В кольорах виткані запаски та опинки і виконані вишивки. Вони сильними згущеними плямами укладаються на білому фоні сорочки і надають характерного панівного тону цілому одягові. Та особливо сильно виступають колористичні прикмети одягу в масі, коли бачити їх гуртом на майдані, ярмарку, в освітленні сонця на фоні зелених левад; тоді різні відмінки грають переливами тонів і повстає картина незвичайно гарна, жива, колоритна.

 

Багатий та незвичайно цікавий мистецький матеріал дають вишивки західних областей України. На відносно невеликій території кількох областей незвичайна різноманітність вишивок, бо не лише поодинокі округи, але й села мають свої питомі улюблені узори. У вишивках — архаїчні геометричні мотиви повторювані у безлічі варіантів. Всі вони незвичайно тонко виконані, з графічною чистотою рисунку. Особливо прегарні і майстерні вишивки Карпат, Покуття та Північної Волині, виконані низом або переборами — наче ткані. Схематичність і строгість геометричного орнаменту, що походженням сягає в глибоку давнину, надають вишивкам особливої поваги, своєрідної стилевої краси.

 

Веселістю приманюють квітнисті вишивки, що нерідко залишались, як спогад бароко; передусім пробиває в них легкість компоновання та щире любування темою. В останніх роках найбільше вишивають квітки і то скрізь, навіть на Гуцульщині, але не пристосовують до них ніколи низинної техніки. Назагал вишивають багато й залюбки скрізь, дівчата і старші жінки, а спеціалісти-швалі ціняться високо і славляться по селах цілої округи. В доборі вишивок і пристосуванні їх до одягу незвичайна поміркованість, глибоке відчуття стилю й гармонії.

 

В одягу має застосування народна аплікація у прикрашуванні кожухів вишивками з кольорової шкіри. Походженням — це одна з найпервіснішнх прикрас. Пишно розвинена на гуцульських киптарях, витинки з зеленої, брунатної шкіри, нашивані червоними й жовтими волічками, укладаються багатими узорами на плечах, здовж при рубцях і на обох полах. До аплікації теж можна зачислити й паперові кольорові витинки, які барвними узорами наклеюють на стінах, створюючи інтересний декоративний ефект.

 

Багато простору й мистецької свободи для прикрашування дають тканини. В західних областях України вони поширені в побуті, але не досягли такого буйного розквіту, як у східних областях. У килимах панує геометричний орнамент, що укладає пасмові узори з ліній та геометричних фігур і впроваджує цікавий ефект чергування кольорів, що нагадує мозаїку. В подільських килимах геометризовані квіти, часто барокові узори. В інших тканинах чергування поздовжних або поперечних кольорових смуг, вужчих або ширших з особливим ефектом монотонної, ритмічної повторності.

 

Колись розвинена на всій території різьба по дереву, сьогодні виступає майже виключно в горах і стає особливістю Гуцульщини. Тут доходить до високої майстерності, виховуються цілі покоління талановитих оригінальних митців, що розславлюють гуцульське різьбарство далеко поза межі країни. Гуцульська різьба — це явище особливе, своєрідне, яке засвідчує великий розвиток мистецької культури мешканців Карпат, що не піддалися зовнішнім впливам.

 

У своїх працях гуцульські майстри дають плоску і випуклу різьбу, окрім цього вживають інкрустування деревом, металем, кістю, перламутром, пацьорками з скла і порцеляни. Орнамент виключно геометричний, проте незвичайно багатий та різноманітний у своїх укладах, свідчить про прекрасне почуття композиції, про мистецький такт; подиву гідна технічна вправність, що дає роботу тонку й чисту. Як у вишивках, так і в різьбі, орнамент архаїчний, переносить мотиви з передісторичних часів, зв’язані тісно з технікою, зроджені нею зпрадавна. Краса і привабливість гуцульської різьби не в багатстві мотивів, а в вибагливості й дотепі їх укладів, що дійсно безконечні. В усіх працях пробиває жива думка майстра, його любов до прикраси, жадоба творення. Тому гуцульські різьби, хоч старовинні по фактурі та орнаменту, усі нові і свіжі по силі мистецького вислову. У своїй різьбі гуцул відгукується на по дії, і ось уже з традиційних елементів-"клинчиків", "рязків", "кучерів", "голо вок", "колосків" — формує радянські гер би, п’ятикутну зірку.

 

Металеві прикраси також поширені н Гуцульщині. Це також свідки прадавньої культури, відокремленої від зовнішніх впливів. Форми прикрас і їх орнаменти старовинні. Орнамент, виключно геометричний, дрібно і густо вкриває поверхню.

 

Окремий відділ в народному мистецтві займає кераміка. Колись поширена на всій території, сьогодні виступає у деяких лише околицях, все ж заховує територіальні особливості та дає дуже інтересні зразки по формі та прикрасах. І в формі, і в прикрасах сягає до глибокої давнини та укладає орнамент від найпри-мітивніших фарб і кривуль до пишних форм рослинних мотивів, впроваджує зображення тварин і людських постатей, архітектонічних форм, цілих жанрових картин. Особливо цікава кераміка Покуття, що досьогодні живе традиціями вісімдесятих років минулого століття, а також сокальська — сьогодні вже завмерла, і подільська, де особливо гарні миски; різноманітна і давня волинська кераміка.

 

Замкнене в межах побуту одної суспільної верстви, народне мистецтво західних областей України, як могутній прояв живої колективної творчості, не закостеніло, а постійно перетворювалося, шукало нових доріг, створювало нові течії. Протягом своєї довговікової історії воно зуміло глибокі традиції давно минулих епох, прояви історичних мистецьких течій, злити з сучасністю та передати в оригінальних нових формах, що кожночасно засвідчують про невгасиме творення краси. Постійний зв'язок народного мистецтва з життям, його практичне пристосування до життєвих вимог і оточення надають йому активності, а способи безпосереднього вияву пластичної уяви захоплюють щирістю і переконують.

 

Зараз, за півтора роки життя в Радянському Союзі, народне мистецтво західних областей України збагатилося новим змістом. Народні митці, за словами Леніна, вступають "на новий шлях самостійної творчості живого життя". Перед ними відкрилися ніколи небачені неосяжні можливості. Величезне піклування більшовицької партії й радянського уряду про розвиток народного мистецтва відкрило шлях тисячам звільнених від капіталістичної експлуатації талантів до справжньої творчості. І ці таланти своїм мистецтвом тепер славлять свою соціалістичну батьківщину.

 

І. Гургула. 1941 р.

 

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...