Декоративно-прикладне мистецтво

Приблизно на півдорозі між найбільшим містом Аляски Фербенксом і населеним пунктом Берроу, що знаходяться на однойменному мисі, розташоване ескімосьеї село Анактувук-Пасс, відоме тим, що практично в кожній сім'ї ось вже багато років займаються особливим промислом - створенням масок.

На одній з фотографій ви бачите комплект з двох таких масок, створений ескімоськими майстрами. На другий показаний процес виготовлення маски. Для початку береться шматок шкури карібу (північного оленя), з якою майстер видаляє шерсть.

 Наступна операція - вимочування шкіри в спеціальному розчині, після чого вона стає придатною до розтягування. Зліва від шматочка паперу з номером 4 лежить дерев'яна болванка майбутньої маски, а справа - ще не оброблена маска, отримана шляхом натягування зволоженої шкіри на дерев'яну болванку.

 Після зняття шкіри з болванки вирізують отвори для очей і рота, пришиваються волосся на голові, борода, вуса і брови. Колір маска отримує в залежності від розчину, в якому вимочувалася шкіра.

Залишається обшити маску хутром. Навіщо ж їх роблять? Колись вони виготовлялися для участі в танцях на різних святах, ну а сьогодні - це прекрасні сувеніри ескімоських умільців.

Є. Солдаткін

У 14 - 18 ст. на території Східної Європи проходив процес формування трьох братніх східнослов'янських народностей: російської, української і білоруської. Він був викликаний насамперед розвитком продуктивних сил і посиленням економічних зв'язків у північно-східних і південно-західних руських землях.

Українська народна писанка має давню історію. Ще в древніх слов'ян її вживали в обрядах зустрічі весни. Пізніше, після введення християнства, вона увійшла в обряд святкування великодня. Через крихкість матеріалу писанки минулих віків не збереглись. Оцінку цьому оригінальному виду народного мистецтва можна дати лише на основі збірок 20 ст. У радянський час писанка, втративши свій культовий зміст, відіграє роль сувеніру.

Серед археологічних знахідок зустрічаються фігурки людей і звірів, різні прикраси та інші вироби з каменю, вік яких сягає кількох тисячоліть. Сьогодні старовинні предмети розповідають нам про культуру багатьох держав стародавнього світу.

Мистецтво емалі, або, як її називали колись, фініфті, сягає в далеке минуле. Багаті художні можливості, яскравість фарб, їх вічна свіжість, блиск, рівний самоцвітам, дозволили ювелірам протягом століть постійно знаходити нові форми застосування емалі.