Декоративно-прикладне мистецтво

У XVI — XVII ст. у побуті панівних верств українського суспільства, а також у церков­ному вжитку поширилася дорога, вибагливо прикрашена тканина, що її привозили з Захід­ної Європи та Сходу. Крім тугих адамашків, золототканих матеріалів, шовків, оксамитів великим попитом користувалися тонкі та про­зорі мусліни, гази, батисти, прикрашувані вишивкою. Поширилися також напівшовкові та бавовняні тканини і сукно, які оздоблюва­лися вишиванням та аплікацією. Орнамен­тальна аплікація зустрічається передусім на великих полотнищах наметів і настінних обоїв, а також як прикраса меблів та портьєр.

Святкування приходу весни у давні часи на території су­часної України припадало на кінець квітня—початок трав­ня. Радісні дівчата й хлопці, старі й малі йшли до ожи­ваючого від зимової сплячки гаю, де піснями і танцями славили повернення життєдайного весняного сонця, водили гаївки, веснянки, влаштовували молодецькі забави, ігрища, катали розписані символічними знаками (що перейшли згодом в орнамент) галунки.

Народне мистецтво виникло в процесі праці та боротьби первісної людини за своє існування. Початки його на сучасних землях України, як вказують археологічні джерела, сягають ще в епоху палеоліту. Першими пам'ятками народного мистецтва є знахідки з палеолітичної Мізинської стоянки на Чернігівщині.

Художня обробка дерева займає провідне місце в декоративному народному мистецтві Яворівщини. Житло, господарські будівлі, школи, культові споруди, побутові вироби: сани, вози, барильця, сільнички, ложки, меблі; об'ємна скульптура, дитячі іграшки — увесь цей предметний світ захоплює нас багатством форм, різноманітністю технічних засобів виконання і художніх прийомів обробки дерева.

Народна художня творчість — одна з важливих областей соціалістичної культури. Лише за Радянської влади вперше в історії людства створено умови для успішного розвитку народної культури, в тому числі й народного декоративно-прикладного мистецтва.