Декоративно-прикладне мистецтво

Розвиваючись у віках, народна різьба по дереву набула загальних стильових рис, проте в кожному етнографічному районі вона має свої особливості у характері малюнка й композицій, у своєрідності різьблених орнаментальних мотивів, у техніці виконання та самобутності скульптурних образів. Традиції давнього різьблення продовжують розвиватися у радянський час.

Яскравою сторінкою історії мистецтва України є декоративні розписи. Музейна колекція налічує понад 4000 зразків народного малювання, більшість яких — твори радянського часу.

На Україні здавна розписували стіни хат, меблі, побутові речі, музичні інструменти. Протягом віків формувалися місцеві школи, складалися локальні технічні засоби і залежно від них свій, сталий характер орнаментальних мотивів та живописний стиль, у створенні якого брали участь тисячі майстрів.

Мистецтво настінних розписів недовговічне, і до наших днів його зразки XVIII — початку XIX століття не збереглися, але згадки про них постійно зустрічаємо в етнографічних матеріалах, народних піснях, а з XIX століття і в художній літературі. Уявлення про розвиток декоративних розписів у дореволюційний час можна скласти по музейній колекції. Це розписи на різних меблях, предметах хатнього вжитку та рідкісні оригінальні малюнки на папері.

1.    В добре скомпонованім візерунку не повинно бути різко помітної переваги ліній одного якого-небудь напряму, щоб рисунок не мав вигляду композиції, яку склала особа з асигматичним зором. Отже, розроблюючи візерунка, добре мати напохваті на аркуші паперу рисунки ліній, що виходять з однієї точки рівномірно в різні напрями для шести, восьми, десяти, дванадцяти напрямів, щоб зрівняти з ними напрям головних ліній візерунка (фіг. 278).

1. Перше, як приступити до композиції візерунка, треба вияснити призначення предмету, що його прикрашають, місце для візерунка, матеріал, з якого зроблено предмет, і спосіб, яким буде накреслений на тлі візерунок. Призначення предмету, який прикрашають, впливає на характер візерунка і на вибір мотиву для нього. Наприклад, яскравий, квітчастий візерунок підходить для ситцю на жіночу сукню, але не личить для покривала на труну.

"Люди, у яких не згасло давне бажання зробити будьщо красиву, надзвичайну річ" — ці слова О. М. Горького треба повністю віднести до народних митців західних областей України. Ні жахливі економічні умови, ні безприкладний соціальний та національний гніт зі панської Польщі не задавили у них живого бажання будьщо творити красиву річ, будьщо виявляти свої здібності, будьщо розвивати і плекати рідне мистецтво.