Архітектура і дизайн

В цьому році (1940) минає 80 років з дня народження і 57 років від початку творчої діяльності видатного київського архітектора і інженера — Олександра Васильовича Кобелєва.

Олександр Васильович користується широкою популярністю і повагою не лише у вузькому колі спеціалістів Києва, що безпосередньо з ним зв’язані, але і серед широких трудящих мас, справжніх цінителів мистецтва в нашій країні. Визнання художнього твору, близькість його до мас, дохідливість його художнього образу до глядача є яскравими показниками високих якостей цього твору. Таке визнання і висока оцінка давно закріпились за роботами О. В. Кобелєва і ім’я його міцно увійшло в історію будівництва Києва на певному її етапі.

Характер готичного стилю обумовлюється соціальним змістом епохи, яка висунула його. В основних своїх особливостях він склався у Франції наприкінці XII ст., тобто в епоху, яку історики звуть "епохою комунальних революцій".

Ім’я Беретті ще недостатньо відоме широкому колові архітекторів СРСР. Його знають лише ті, хто безпосередньо вивчав архітектуру Києва. І ім’я це стає значним для тих, хто знає, як багато для архітектури Києва зроблено батьком і сином Беретті.

Класицизм в українській архітектурі й скульптурі утверджував­ся як втілення однієї з найсміливіших художніх ідей, якою будь-коли переймалися митці. Ще з часів великих київських князів Володимира Святославича і Ярослава Мудрого творча фантазія зодчих не сягала далі спорудження храмів, фортець, палаців, які б до­мінували над порівняно невисокою забудовою міста, мовби тиснули на нього.

Така ж практика згодом була покладена в основу містобудівної стратегії Росії й України доби феодалізму. Із зародженням капіталі­стичних відносин міста набувають нового значення, пов'язаного з роз­витком промисловості й торгівлі, із зосередженням в них нових органів адміністративного управління.

Молдова - край дивовижної народної архітектури. Збігаючи з зелених пагорбів, яскраво розфарбовані будиночки, декоровані дерев'яною і кам'яною різьбою, здалеку нагадують квіти на лузі.

У центральних районах Молдавії, багатих лісом, в оздобленні сільського будинку переважало різьблене дерево. Будинки тут ледь виступали через високих плетених загорож, з вулиці майже не видно, тому дбайливіше всього прикрашалися ворота. Масивні стовпи, перекриті двосхилим дахом, були хіба що рамою для стулок воріт і хвіртки, прикрашених ажурним мереживом фігурної прорізи, різьбленими накладками. Безпомилкові пропорції, декоративний ефект прорізного орнаменту грати - все це надавало воротам ошатності. Їх різьблений убір повторювався на фронтоні що видніється з-за тину ганку. Цікаво, що деякі зображення на воротах і фронтонах навіть у наші дні майже точно повторюють давні мотиви.

Покрівля в молдавських будинках зазвичай виносилася вперед і спиралася на дерев'яні колонки, утворюють галерею вздовж довгої стіни будинку. Нерідко вони прикрашалися орнаментами і мали капітель, яка нагадувала виноградну лозу, форму гребінця для чесання вовни, змійок, птахів.