Архітектура і дизайн

Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.

Попри складні умови розвитку тогочасного суспільства, доба останніх десятиліть 17 - першої половини 18 ст. залишила яскравий слід у мистецькому житті Україні. Європейську архітектуру другої половини 17-18 ст. визначають як архітектуру бароко. Бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Ці загальні особливості бароко в українських землях втілювалися дуже своєрідно.

Друга половина 16 - перша половина 17 ст. - це час великих змін для українського містобудування. Старі міста, розбудову-ючися, набували нових архітектурних рис. Невпізнанно змінилися, зокрема, Львів, Дрогобич, Кам’янець, Острог. Виникали й нові міста. З-поміж них - Жовква, Броди, Станіслав (нинішній Івано-Франківськ), що закладались як фортеці-резиденції магнатів.

 Архітектурне обличчя Полтави. Частина перша.

І от відразу, без всяких ступневих переходів, Полтава стає губернським містом , при чому їй віддано преферанс перед більш видатним і центральним для території містом — Лубнами — виключно з-за тої самої баталії Полтавської. Незвичайний інтерес, який проявляв здавна петербургський Уряд до справ "малоросійських", мусіровання "малороссийской опасности", якої все ще боялися в часи Олександра І, спричинилися того, що в Полтаву.

Закинута в глиб степів, стоячи осторонь великих шляхів торгівельних і тому не маючи змоги розвинути в собі торгівлі і промисловосте, сих могутніх факторів зростання городів, Полтава була, лишилася і, можна сказати напевне, зостанеться назавше суто провінційним містом. Починаючи з перших літописних відомостей і кінчаючи XVIII сторіччям, Полтава лишалася глухим закутком, маленькою провінційною осадою, окремою маленькою точкою країни козаків і старосвітських поміщиків-хліборобів, яку так трудно розпізнати серед стихії потопаючих в зелені садків містечок, сел і хуторів.