Діалог із глядачем

— Який би не був глядач — дорослий чи зовсім юний, досвідчений театрал, чи той, що прийшов у театр вперше, — він завжди чекає чуда народження на сцені чужого поки що для нього життя.

 

Тепер тільки від мене, артиста, який розірвав першою реплікою цю тишу, залежить, чи стане чуже сценічне життя близьке глядачеві, буде він однодумцем або противником мого персонажа, чи ж залишить театр розчарованим, байдужим.

 

...Останній дзвінок. Гасне світло, і в залі поступово встановлюється тиша. Не одноманітна, індиферентна, а дивна, напружена тиша.

 

Починається спектакль. Починається мій діалог із залом. Саме цією двосторонністю і чудовий театр. Не можна ставитися до глядача, як до учня, не можна повчати з висоти підмостків. Я гадаю, що прийнятна тільки одна форма спілкування з людиною, яка сидить по той бік рампи, — вона має стати твоїм співрозмовником. І нехай розмова ця складається завжди важко. Адже гляда-чевий зал багатоликий.

 

У ньому поруч з людьми, які відчувають себе невіддільною часточкою нашого величезного світу, відчувають відповідальність за все, що в ньому відбувається, сидять і глухі до всього люди, котрі випадково потрапили в театр. А дехто прийшов сюди просто розважитися, відпочити. Але діалог із глядачем необхідний. Інакше навіщо тоді театр?

 

Я завжди зауважую присутність у залі моїх прихильників і противників. Одні ставляться до мого героя так, як і я, відчутні їх підтримка, солідарність, наче вони стоять поруч на сцені. Інших треба переконувати, доводити їм свою точку зору. Мене не лякає «важкий» глядач. Я боюся нейтрального. Байдужість у залі — ось що страшне для актора.

 

Мені здається, що характер спілкування із залом в наш час ускладнюється, бо актору все частіше доводиться вступати у безпосередній контакт із глядачем, говорити не тільки від імені свого героя, але й від свого власного. У кожній ролі ніби просвічує думка актора, його розуміння того, що відбувається, і ставлення до нього.

 

І справа не у формі вираження. І не в тому, що режисер може примусити мене взяти в руки мікрофон і вийти в прохід між рядами глядачевого залу (треба сказати, що одна думка про це кидає мене в жар), і не в якихось додаткових постановочних «допінгах». Форма може бути і традиційною, навіть хрестоматійною. Головне — спосіб мого існування на сцені, ступінь моєї особистої причетності до того, про що ведеться розмова.

 

Театр сьогодні не просто пропонує глядачеві «уривок життя», описаний в тій чи іншій п'єсі, а свою версію порушеної автором проблеми. Отже, в спектаклі я не імітую життя іншої людини, а веду зі сцени розмову про це життя.

 

Що таке сцена? «Три стіни і провалля», — сказав Шарль Азнавур. Дуже точно сказав. Це провалля лякає і вабить одночасно. Його глибину не можна передбачити. На кожному спектаклі вона різна. Часом така, як у невеликої канавки, іноді — бездонна. І треба її подолати, перекинути через неї місток взаєморозуміння.

 

Актору цікаво працювати з тим драматургічним матеріалом, який дає можливість будувати образ складно. Не так часто з таким матеріалом зустрічаєшся, але, починаючи роботу над виставою чи фільмом, завжди сподіваєшся в цьому новому творі щось знайти. Коли знаходиш — це приносить творчу радість. Якщо ні — переживаєш розчарування. І так все життя...

 

А. Джигарханян

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...