Про проведення занять

До цих вправ треба поставитись найсерйознішим способом. Перш за все треба встановити дисципліну занять. Треба, щоб всі учасники зрозуміли і усвідомили, що вони зібралися для сумісної творчої роботи, яка вимагає засвоєння певних навичок, виховання певних властивостей, без яких не можна по-справжньому добре зіграти роль.

 

Чому для того, щоб добре зробити стіл, треба вчитись теслярській справі, пиляти, стругати тощо? Чому для того, щоб навчитись чисто писати, треба раніш навчитись робити кружечки, палички і різні закарлючки, з яких потім складаються літери і слова? І тільки акторська майстерність іноді з боку здається настільки легкою, що знаходяться люди, які гадають, що сценічна робота не вимагає спеціального треніювання, — вийшов і говори слова, грай. Тільки "напусти бог смелости", як каже один з персонажів Островського. Звичайно, бувають і такі випадки, — по-різному можна грати, алеж по-різному можна й столи робити і написати можна як небудь, а інший раз і зовсім так, що нічого з написаного не розбереш.

 

Так ось, серйозному ставленню до роботи з перших же кроків навчають вправи, що пропонуються — це по-перше.

 

А по-друге, вони є хоч і непомітною, елементарною, але найнеобхіднішою складовою частиною в нашій майбутній роботі на сцені.

 

Можна уявити собі випадок, коли людина, що не навчилась управляти собою, своєю увагою, не зможе примусити себе грати в покладений для спектакля час. А треба ж грати не формально, не абияк, а зібрано, творчо, захоплено.

 

Що треба для цього? Треба вміти поставити перед собою об’єкт і скерувати на нього свою увагу, відкинути сторонні думки, що відволікають. Цьому навчаємось ми шляхом відповідних вправ. Неоцінима роль цих вправ в репетиційній роботі.

 

Репетиція продуктивна тільки тоді, коли вона проводиться в творчому стані, коли виконавець легко й вірно реагує на пропоновані обставини, коли він налету і в той же час органічно схоплює вказівки режисера. Але до репетиції треба підготовитись. Турботи дня, все принесене з собою стороннє даній роботі заважає, виконавці бувають розкидані, не зібрані, або зібрані, але лише зовнішньо, формально.

 

І ось тут необхідно провести кілька групових, або індивідуальних вправ (які нижче ми наводимо) для того, щоб творчо організувати виконавців, підвести їх до доброї, творчої репетиції.

 

Отже, на перших порах цілий урок повинен бути присвячений послідовному проходженню всіх цих вправ. При серйозному ставленні до роботи не може бути жодного, який ухилявся б від занять.

 

Поза залежністю від досвіду, "стажу"— всі й кожний повинні пройти через цей простіший вид роботи.

 

Всі частини системи, починаючи з простіших, складають одне ціле: порушити частину — значить порушити все ціле.

 

Пізніше в роботі над будь якою роллю ми можемо сказати виконавцю: "Розгляньте уважно цей папірець, а потім послухайте ще уважніше що чути за стіною. "Згадайте,—скажемо" ми йому, — перші вправи на органічну увагу, більше нічого поки не треба від вас". І добившись органічного вільного самопочуття актора, ми можемо продовжувати успішно репетирувати.

 

Коли у актора щось застряне, не йде на репетиції — він напружений, не може знайти вірної фарби, як ми говоримо "зашорюється" (ніби надягає шори, те, що обмежує, заважає бачити широко) — в цьому випадкові найкращий засіб "вправити" його, це дати одну з простіших вправ (по можливості пристосовуючи до даного сценічного положення, використовуючи той чи інший предмет, включений в хід дії, факт, що відбувається по п’єсі тощо).

 

І, нарешті, ці вправи сприяють простому розвиткові пам’яті, уваги й життєвої спостережливості.

 

Про необхідність розвитку всіх цих властивостей, в вищій мірі важливих для людей, що займаються сценічною роботою, ми надалі ще будемо говорити.

 

Отже, суворе проведення для всіх так групових, як і одиночних вправ є безумовно необхідним.

 

Пізніше, при роботі над п’єсою, 15 — 20 хвилин на кожному занятті може бути приділено цим вправам для того, щоб ввести себе в робочий стан і почати репетицію.

 

Ми даємо деяку частину цих вправ. В указаному напрямку можна їх робити різноманітними, ускладнювати в міру засвоєння пройденого й придумувати нові, що відповідають тим же цілям, отже, зберігаючи потрібний характер вправи.

 

І. Рапопорт 1939 р.

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...