Полудень віку

Коли тобі двадцять — мрієш, з тридцять — шукаєш, сорок — пора діянь, півста — зрілість... Солісту Київського державного театру оперети Романові Яновичу Пружанському — п'ятдесят. За плечима — мрії, неспокій шукань, справа життя — театр.

 

Закінчивши студію Куйбишевського театру опери, балету і музичної комедії, Р. Пружанський виконував у театрі партії Ротбарда в «Лебединому озері» і Гірея в «Бахчисарайському фонтані» (адже він починає свій творчий шлях... солістом балету). Працював у Воронезькому, Хабаровському, Ростовському-на-Дону театрах музичної комедії. І от уже 16 років Роман Янович — соліст Київського театру оперети.

 

Сьогодні обдарований актор зайнятий майже в усіх виставах театру. Його природні дані — ставна фігура, характерна зовнішність і так звана «фрачність» — якнайкраще відповідають обраному жанру. Р. Пружанський легко й яскраво грає, скажімо, князя Воляпюка («Сільва»), князя Франческу («Граф Люксембург»), барона Зетту («Весела вдова»), кримського пашу Беглербея («Сто перша дружина султана»).

 

У класичній опереті «фрачність» героя визначає зорово-пластичну типовість відтворюваної доби, а, отже, сприяє повнокровному втіленню образу. Але необхідна і його життєва наповненість, яка має бути закладена в драматургії.

 

Князь Леопольд Воляпюк Пружан-ського, безумовно, гротескно-кумедний і при цьому десь зворушливий старий зі своєю іродовою пихою Однак, «нафталінно-бурлескний» стиль тексту не дає вповні розкритися артистові.

 

Навпаки, роль князя Франческу, вся побудована на зсрозій пластиці, дозволяє розцвітити її фейєрверком знахідок: і культура руху, і багатство інтонаційних обертонів, і, головне, правдива емоційність, при звичній для актора гостроті зовнішнього малюнка, роблять образ колоритним, переконливим у своїй чуттєвій виразності й звабливості, що й відповідає духові віденської оперети.

 

Селім Беглербей — робота зовсім іншого плану. Актор втілює зловісну постать не лише поневолювача, а й розтлителя за покликанням. Якщо на початку вистави головне значення має точність кожної пози і жесту (ось коли стала в пригоді школа танцівника!), то з другої дії сценічний персонаж набирає все більшої психологічної глибини. Цей підступний східний сатрап, який звик до рабського упадання, просто страждає, зустрівши людську гідність і твердість в особі Марії.

 

Акторові особливо близькі ролі яскравого соціального звучання, герої, які пристрасно шукають істину. Робота над образом декласованого пияка і стихійного філософа Дулітла в мюзиклі «Моя чарівна леді» стала для митця серйозним творчим здобутком. Ця роль тонко продумана митцем і в композиційній цілісності і в деталях. Р. Пружанський показує суть суспільної неконформності персонажу — невиправного і десь парадоксального протестанта проти фальшивої буржуазної моралі.

 

Що робить роль надзвичайно цікавою і по-справжньому сучасною — так це вміння Пружанського опрацьовувати другі й треті плани, ніколи не грати прямолінійно. Артист ніде не обігрує смішні ситуації, не прагне розсмішити. Це не його стиль. Його Дулітл знає: існування злидаря настільки драматичне, безвихідне, що кожний його крок уже поза площиною норми, і в респектабельних апартаментах Хіггінсів сприймається дивно. Ось де правдива причина комізму ролі в трактуванні артиста.

 

Ця робота показала, що громадянська переконаність митця, його творчий неспокій й акторське обдарування дозволяють йому виконувати складні ролі з філософським підтекстом. Саме до таких належить глибокий і своєрідний образ старого Дулітла, який у трактуванні Р. Пружанського близький до суті і стилю драматургії Б. Шоу.

 

Творити самовіддано, свіжо й яскраво у висококласних акторських ансамблях, бути завжди собою неза-доволеним, прагнути віднаходити в собі нові грані й нові можливості — чи не в цьому щастя й молодість Романа Яновича Пружанського.

 

Р. Корогодський 1976 р.

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...