Душі прекрасні поривання

Якщо мене спитають, що я люблю найбільше в театрі, я можу відповісти досить визначено — «Душі прекрасні поривання». Це стосується рівною мірою і акторів, і глядачів.

 

Я виходжу на сцену чи йду дивитися своїх колег, щоб іще раз пережити ті відчуття, які пробуджують у нас велич духу, благородство, віру в людину і її життя. Байдужість чи штучність гри актора викликають у залі нудьгу, недовір’я, протест і, врешті-решт, неповагу до театру.

 

Я часто думаю про те, які люди повинні сьогодні працювати в мистецтві, виправдовуючи своє високе призначення, викликаючи любов до нашої професії, потребу в ній. Нині ми часто говоримо про «глибинне я», про «ефект присутності». Це дуже вірно з точки зору методології. Дуже правильно. Без цього вже немає театру. Але часто ми забуваємо, про глибинне використання якого ж «я» йдеться.

 

Вважаю, що в театрі повинні працювати люди чисті, розумні, сповнені віри, соціально активні. Люди, котрі розуміють і люблять час, в який вони живуть, здатні глибоко відчувати і розбиратися в явищах життя, люди по-справжньому гуманні.

 

Використання на сцені дріб'язкового, злого, міщанського, замкненого «я» завдає непоправної шкоди театрові і глядачеві. Мені часом боляче бачити на сцені молодих акторів, котрі досконало володіють «свободою» поведінки, розв'язних і пустих, які вміють іронічно говорити про найсвятіші ідеали.

 

Поет Олександр Блок якось назвав іронію хворобою духу. Так про яку ж духовність ми можемо говорити, випускаючи на сцену акторів, котрі не в змозі «перетворювати» звичайні явища і звичайних людей у твори мистецтва? А саме це складає чарівність театру.

 

Ось чому я буваю безмежно вдячна режисерам і акторам, які вміють викликати в нас «душі прекрасні поривання».

 

С. Мізері

 

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...