Декоративний стиль 40 — 50-х років

Розвиток стилю матеріально-художньої культури 40 — 50 рр. в СРСР відбувався в складних історичних і суспільно-політичних умовах. Створювались нові заводи і фабрики, будувались нові соціалістичні міста і робітничі селища, зростав добробут народу.

 

Величезні маси трудящих прилучились до життєдайного джерела культури. Перед архітектурою, меблярством, виробництвом побутових предметів виникло завдання масового задоволення потреб суспільства.

 

В роки індустріалізації радянські архітектори провели величезну роботу по створенню нових міст, типізації будинків, спорудженню шкіл, дитячих закладів, клубів і їдалень тощо. Колишні шахтарські селища, так звані «Собачіївки», перетворились на соціалістичні міста Донецьк, Краматорськ, виросли нові міста — Запоріжжя, Горлівка, Магнітогорськ, Кузнецьк. Майже в кожну квартиру прийшло світло електричної лампочки та голос радіомовлення.

 

У країні здійснювалась культурна революція. Була проведена ліквідація економічної і культурної відсталості раніше пригнічених народів. В передвоєнні роки кількість студентів у вищих учбових закладах СРСР досягла більше півмільйона чоловік, а в середніх учбових закладах — понад 30 мільйонів. Величезний культурний розквіт проходив в обстановці патріотизму і розвитку національних культур. Все це сприяло розвиткові стильових рис, пов’язаних з національними або класичними традиціями.

 

В архітектурі цього періоду провідне місце зайняли архітектори І. О. Фомін, О. В. Щусєв, І. В. Жолтовський та інші, які творчо переробляли класичні і національні форми архітектури минулих часів і пристосовували їх до сучасних потреб. В 1930 — 40 роки цей напрям привів до створення численних споруд, досить стриманих за своїми формами, в яких класичні атрибути — колони, фронтони тощо — гармонійно поєднувались з конструкцією і матеріалом, не порушуючи функціональну доцільність споруди. Прикладом такої архітектури можна вважати будинок Верховної Ради УРСР (арх. В. Г. Заболотний) та деякі житлові будинки Києва, готель «Москва» в Москві (арх. О. В. Щусєв) та інші.

 

Але вже в передвоєнні роки з’являються будинки, в яких архітектурні форми втрачають масштабність, перестають бути доцільними, гуманістичними і перетворюються на гігантські монументи, позбавлені краси. Ці форми не випливали органічно з рішення утилітарних завдань, а стали наслідком того, що окремі архітектори захопились гігантоманією архітектурних форм, вважаючи її тим засобом, який найкраще відбиває велич епохи.

 

Яскравим прикладом такого підходу були адміністративні споруди - колишній будинок НКВС на вул. Кірова та обласних організацій на Радянській площі в Києві, будинок Уряду в Єревані й інші споруди, в яких гігантоманія і формотворчість на мотиви класики досягла кульмінації.

 

Монументальність форм знайшла також відгук в меблях і в предметах побуту. Промисловість освоїла в цей період випуск меблів громіздких габаритів, складних форм. В цей час були модні великі буфети, в яких зберігався весь посуд, тому що люди жили переважно в комунальних квартирах. Великими і важкими були канапи з високими спинками, до яких прибудовували полиці і шафи. Поширеними були круглі й овальні столи, які ставились посередині кімнати. Побутові речі випускались численними місцевими підприємствами, які здебільшого не ставили на меті питання естетичної форми предметів.

 

Розвиток національних культур викликав інтерес до численних традицій, серед яких було багато і таких, що вже давно віджили і втратили своє первісне значення. Поряд з національними були використані елементи буржуазної культури в побуті.

 

Все це призвело до поширення серед деякої частини населення дрібнобуржуазних смаків у побуті. Це особливо позначилося на інтер’єрі: громіздкі меблі, важкі оксамитові портьєри та скатертини доповнювали килими, які вішали на стіну. Від буржуазного побуту прийшли в нову дійсність важкі кришталеві люстри і пишно оздоблений посуд, величезні шовкові абажури. З народного натурального господарства були запозичені численні самодіяльні вироби, плетива, вишивки, різні полички та скриньки, які вже були не справжніми виробами народного мистецтва, а кустарними, незграбними, антихудожніми. Все це захламлювало приміщення, не сприяло вихованню естетичних смаків, відповідало принципові «чим більше, тим краще».

 

В меншій мірі зазнав на собі прикрашательських впливів костюм 40-х років. Він розвивався переважно під впливом антагонізму до костюма пануючих класів царської Росії. Надовго залишились у моді воєнізовані костюми періоду громадянської війни, різного роду короткі куртки і шкіряні пальта автомобілістів і пілотів. Традиційним головним убором стала кепка або воєнізований кашкет, пілотський шлем став теж до вподоби молоді.

 

Великий розмах радянського спорту сприяв розвиткові рис спортивності одягу. Силуети жіночого і чоловічого костюмів стали більш близькими і схожими. Розквіт національних культур приводить до поширення елементів національного одягу всіх республік. Так, популярною стала тюбетейка, чоловічі сорочки навипуск, підперезані шовковим мотузком, сорочки з вишитим стоячим комірцем. В жіночому костюмі — плаття з вишивками, народні сарафани, блузи з широкими рукавами тощо.

Переможне закінчення Великої Вітчизняної війни не могло не вплинути на художні особливості стилю.

 

Архітектура 50-х років в своїх творах найбільш відбила пафос перемоги, пафос свята. Закриваючи часом очі на злободенні проблеми — забезпечення житлом і необхідними побутовими умовами всіх членів суспільства, нехтуючи економічними показниками будівництва, архітектори намагались будь-що перетворити кожну споруду, будинок, школу, магазин на унікальну пам’ятку епохи.

 

Продовжуючи класичні і національні традиції будівництва довоєнного періоду, архітектори внесли великий вклад у відбудову і розвиток міст Радянського Союзу. Було відновлено з руїн Волгоград, Севастополь, Київ та інші міста, збудовано велику кількість житлових будинків, заводів, лікарень, шкіл та дитячих закладів. Виросли нові архітектурні ансамблі — такі, як Хрещатик в Києві, споруди Московського університету, нові проспекти і квартали в Москві, Києві, Запоріжжі, Горлівці та ін.

 

Проте в стильовому відношенні в архітектурі, меблях та побутових речах післявоєнного періоду продовжували розвиватись гігантоманія, пишність, зайва декоративність і парадність форм. Це часто-густо призводило до зайвого витрачання коштів, до помпезності, до нехтування зручністю. Прикладом прикрашательської тенденції того періоду є будівництво в Москві висотних житлових будинків-башт. Встановлена на них скульптура затуляла світло у вікнах; пишні ліхтарі, навіть звичайні урни для сміття почали робити на зразок античних колон.

 

Розвиток матеріально-художньої культури 40 — 50-х років позначений такими негативними рисами, як декоративність форм, еклектичність, відрив форми від змісту, суперечність між конструкцією і матеріалом, багатослівність художніх засобів. Усі ці риси відбивають певний естетичний напрямок, що панував у той час у літературі й мистецтві і виявився у так званому лакуванні дійсності.

 

Пишність і декоративність форм стала характерною для всіх жанрів мистецтва, особливо в 50-і роки. Та все ж це був певний декоративний стиль матеріально-художньої культури, який мав свій генезис розвитку — від стилізованих класичних мотивів 30-х років до пишного декоративізму національних та еклектичних форм 50-х років. І хоча після 1950-х років він перестав бути «модним», окремі прояви цього стилю можна побачити ще й досі в архітектурі, особливо в інтер’єрах громадських і житлових будинків. Адже в побуті — цій найбільш консервативній царині життя — найдовше панують «старомодні», морально застарілі форми.

 

У 1954 році прикрашательству було покладено край. В розвитку стилю почався новий період, який позначився науковими пошуками єдності краси і доцільності.

 

В. Ясієвич

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...