Російський класицизм

У другій половині XVIII ст. художнє життя Росії перейшло в нову фазу, яка характеризувалась складними протиріччями. З одного боку, офіційна влада не могла йти проти розвитку національної культури і мистецтва, проти формування російських художніх кадрів.

 

З другого боку, абсолютистський режим Катерини II стримував і душив усе прогресивне. Визначні російські архітектори і художники В. Баженов, Ф. Рокотов, Ф. Шубін не були допущені до викладання в петербурзькій Академії художеств. Видатний російський архітектор В. Баженов, професор Римської та Флорентійської академій, член Болонської академії, не міг здійснити свої грандіозні проекти на батьківщині.

 

Повіривши в просвітительську рекламу Катерини II, він створив неповторний проект російського Акрополя в Кремлі з амфітеатром для народу. На жаль, його проекти не були здійснені. Проте елементи громадянськості відбились у ряді споруд кінця XVIII — початку XIX ст. Більшість російських «пенсіонерів», які за порядком, заведеним ще Петром І, їздили за кордон, переважно в Італію для навчання і підвищення своєї кваліфікації, близько знайомилась із взірцями античності та італійського Відродження, які не могли не хвилювати, не захоплювати гармонією своїх форм.

 

Видатні російські архітектори, такі як М. Козаков, І. Старов, А. Вороніхін, А. Захаров та інші, створили в кінці XVIII століття велику кількість споруд переважно громадського призначення, в яких поступово об’єднались риси нового стилю класицизму. В його основу російські архітектори поклали естетичні погляди античності на красу і гармонію цілого й частини. Вони застосували ордерну систему, побудовану на модульності і масштабності. Найвизначніші твори архітектури класицизму в Росії — будинок Пашкова і будівля сенату в Москві, Адміралтейство, будинки Головного штабу та Біржі в Петербурзі, численні споруди в царських і поміщицьких маєтках під Москвою, на Україні: в Одесі, Полтаві, Сокиринцях, у Качанівці та інші.

 

Великим досягненням російських архітекторів періоду класицизму, особливо А. Захарова та І. Старова, була розробка та практичне впровадження у життя будівництва за типовими проектами адміністративних, житлових та господарських будівель. Ці проекти, розроблені кращими зодчими, сприяли піднесенню рівня архітектури окраїн, а також впровадженню єдиних стильових прийомів.

 

Прикладом вдалого застосування таких проектів на Україні є Кругла площа (нинішня Жовтнева) у Полтаві.

 

Другою рисою класицизму, яка була виявом його прогресивності, є ансамблевість забудови. Чудові ансамблі створили російські зодчі в Петербурзі. Назавжди залишаються в пам’яті ансамбль стрілки Васильєвського острова з його монументальною спорудою Біржі і двома гігантськими колонами-маяками (арх. Т. Томон), які немов пов’язують масивну будівлю Біржі з величезними просторами повітря і Неви.

 

Створюючи ансамблі поміщицьких маєтків, зодчі вміло поєднували архітектуру будинку з малими формами, парковою скульптурою, водоймищами та самою природою, яка ставала активним елементом ансамблю.

 

Але були в стилі російського класицизму й інші риси, які привели кінець кінцем до занепаду, внутрішнього спустошення стилю. Річ у тім, що в класицизмі співіснували в діалектичній єдності два елементи, дві ідеї. З одного боку, прогресивні зодчі відбили в своїх спорудах прогресивні тенденції до свободи і гуманізму, до розквіту національної культури, які були особливо підсилені патріотичними і демократичними настроями періоду першої Вітчизняної війни. Ці ідеї знайшли свій вияв у повстанні декабристів, у творчості Пушкіна та Грибоєдова, Герце-на та Огарьова. З другого боку, в класицизмі відбилась ідея абсолютизму. Класицизм найбільш відповідав суворій монументальності імперської ієрархії царського самодержавства. Будівництво у всіх містах Російської імперії будинків з традиційними портиками і колонадами відповідало ідеалам дворян та крупних землевласників Росії.

 

Були в класицизмі і внутрішні творчі протиріччя. Архітектурні форми класицизму, особливо колони, портики, мало відповідали новим вимогам та будівельним матеріалам. Так, наприклад, колони будівель часто-густо робились з цегли або дощок, які штукатурились під білий камінь. Вони стали декоративним елементом, який втратив свою доцільність. На естетичні смаки почали вже впливати нові матеріали. Наприклад, метал, з якого побудовано перші металеві мости. Не відповідала ордерна побудова фасаду збільшенню поверхів будинків. Так, архітектурні прийоми, вироблені зодчими античності, неспроможні були відповідати новим умовам, вимогам, смакам.

 

Особливо помітною стала суперечність класицизму у Франції часів Наполеона І, де класицизм дістав назву стилю ампір (від французького empir — імперія). Прийшов до занепаду і російський класицизм, який поступово втратив свої прогресивні риси, перетворився на сухий штамп, на той «казармений» стиль, будинки якого нагадували, за вдалим висловом В. В. Стасова, «ряди мертв’яків».

 

Меблі класицизму за своїми формами наслідували архітектуру. Замість вільних вигинів барокко та рококо в меблях почали переважати прямі лінії, підвищились їхня тектонічність і конструктивність. Цьому сприяло правдиве виявлення кольору та фактури деревини. Для оббивки використовували шовкові тканини із смугастим рисунком або прикрасами з букетів квітів. Виходячи з того, що жінки одягали широкі криноліни, підлокітники крісел робили розширеними. Ніжки стільців і крісел виконували у формі колон з канелюрами і капітелями. Для декорування меблів широко використовували порцеляну, бронзові прикраси та позолоту. Специфічні риси мали меблі кінця XVIII ст. в Англії. Англійські меблярі почали застосовувати готичні мотиви, які були популярні в Англії. Внаслідок розвитку торгівлі і мореплавства в Англію було завезено багато меблів та предметів побуту зі Сходу, зокрема з Китаю. Китайські мотиви теж були використані англійськими меблярами, зокрема Т. Чіппендей-лом (1718 — 1779). Другий майстер Р. Адам (1728 — 1792) розробляв класичні за своїми формами меблі. Англійські меблярі вперше почали застосовувати комбіновані меблі.

 

XVIII століття можна було б назвати «століттям фарфору». Експорт китайської порцеляни набув величезних розмірів. Європейський торговельний флот був буквально завантажений порцеляновими сервізами, які везли зі Сходу. Ціни на порцеляну були нечувані — за сервізи платили золотом та кріпаками. Вважалось, що фарфоровий посуд змінює свій колір, якщо в нього вкинути отруту. Європа, захоплена таємничими чарами порцеляни, стояла перед необхідністю або розоритись, або винайти засіб її виготовлення. У 1706 році алхімік І. Бетхер вдруге відкрив секрет порцеляни. В Саксонії почав діяти перший в Європі порцеляновий завод, який швидко прославився у всьому світі. Популярність мала також продукція Севрського заводу у Франції. В Росії перший фарфоровий завод відкрив Ломоносов у 1744 році. На початку XX ст. був відомий на Україні своїми виробами завод Міклашевських на Чернігівщині. Вироби з фарфору користувались широкою популярністю, вони були яскраві, розписні, часто з тематичними сюжетами. Крім посуду з порцеляни, виготовлялись статуетки і різні декоративні вироби, в с. Волокітіно на Україні майстри фарфорового заводу зробили з порцеляни церковний іконостас.

 

Наприкінці XVIII — на початку XIX століття моди на одяг були дуже різноманітними. Побутували відомі аристократичні французькі моди пізнього рококо, англійські буржуазні більш стримані моди, моди французької революції, зокрема моди санкюлотів, моди «золотої молоді» часів Директорії, військові костюми часів Вітчизняної війни тощо. Час існування окремих мод вимірювався вже не кількома десятиліттями, а кількома роками, той чи інший костюм був свідченням приналежності не тільки до класу, але й до окремої партії.

 

У Франції аристократичним модам Людовіка XV, як і всьому, що нагадувало монархію, було оголошено війну. Революціонери носили англійський костюм, в якому змінювались окремі елементи. Поли каптана були зрізані спереду назад і залишені як фалди з розрізом посередині — прототип майбутнього фрака. Під фрак одягався жилет — зменшений камзол. Штани одягались на панчохи, були вузькими і доходили до колін. Крім того, носили рейтузи з невеликими чоботами. Колір чоловічих костюмів був переважно скромний — чорний або темний. Замість трикутного капелюха носили циліндр. Не одягали париків, а носили короткі зачіски. Жіночий одяг англійського типу виходив з протилежних аристократичним французьким модам ідеалів краси. Кринолін було відкинуто, під плаття одягали лише маленький корсет і накрохмалені спідниці. Замість розкльошеної роби, одягали тунікоподібне плаття зі складками, що розходилось від талії. На шию одягалась хустка хрест-навхрест, на голову — різного роду капелюшки, зав’язані стрічками під підборіддям. Англійські буржуазні моди, які виникли в кінці XVIII ст., були більш стриманими, реалістичними і знайшли послідовників пізніше, ставши основою буржуазного костюма XIX ст.

 

Саме своїм протиставленням аристократичним модам англійський костюм став до вподоби французьким революціонерам. Вони лише доповнили його триколірним шарфом.

 

Після приходу до влади крупної буржуазії і встановлення Директорії у Франції почалась нова хвиля моди, яка спиралась на класичну спадщину античності. Носіями нової моди стала буржуазна, так звана «золота молодь», яка протиставила революційним модам і строгому англійському костюму жіночий костюм на зразок античного і чоловічий, спотворений різними стиляжними витівками. Так, наприклад, каптан мав величезний комір і лацкани, шийний платок закривав не тільки шию, але й підборіддя.

 

 Зачіска була сильно підрізана ззаду на зразок того, як підрізали волосся у засуджених до страти через гільйотину. Жіночий костюм складався із світлого легкого плаття, сандалів. Зачіска на зразок античної. Плаття підперізували високо під грудьми. Захоплення античними модами, з одного боку, відповідало інтересу до античності, характерного для класицизму в архітектурі й образотворчому мистецтві. З другого боку, аристократія та буржуазія в античному вільному і навіть дещо фривольному одязі виявляла свою перемогу над революцією скромністю англійських костюмів, якими користувались якобінці. Так у моді відбивались нові етичні ідеали.

 

В. Ясієвич

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...