Стиль рококо

Стиль рококо (франц. rососо — від rосаіlе — раковина) народився, як і версальські моди, в колах французького королівського двору у першій половині XVIII ст. Якщо моди мали вплив лише на одяг, то стиль рококо об’єднав усі предмети матеріального середовища.

 

Рококо, або стиль Людовіка XV, не був таким поширеним, як готика і барокко. Якщо ці останні були пов’язані з важливими матеріальними і духовними подіями в житті всього європейського суспільства, то рококо був лише модним напрямком, що, як і мода, відтворив в собі смаки вузьких кіл суспільства, які прагнули створити щось надзвичайно декоративне, гранично витончене, і подекуди навіть таке, що втратило риси доцільності і класичної гармонії. Зодчі, меблярі, майстри посуду немовби втратили почуття матеріалу і конструкції, вони вже не конструювали форму предметів, а немов виліплювали її за фантастичними рисунками.

 

Рококо найбільше охопив сферу побуту і оздоблення інтер’єрів палаців. Він менше позначився на фасадах будинків, які в цей час продовжували будувати в стилі барокко, але масштаби приміщень, їхнє планування трохи змінились в напрямку зменшення їх розмірів, надання деякої інтимності окремим приміщенням.

 

В цей час входять у моду, крім великих придворних залів, маленькі кабінети, будуари тощо. Кожна з таких кімнат оздоблювалась по-різному і в різних відтінках кольору. В інтер’єрі значне місце відводилось дзеркалам, люстрам, різним драпіровкам, які немов руйнували площину стіни. Розвиток торгівлі із Сходом, зокрема з Китаєм, вплинув на появу китайських або «на зразок китайських» предметів і форм.

 

Меблі рококо почали виготовлятись окремими невеликими гарнітурами, які мали однакові форми і тон оббивки, вони призначались для маленьких приватних кімнат, кабінетів, а також для оформлення окремих куточків відпочинку у великих залах. Меблі призначались для гри в карти, шахи та інші настільні ігри, для відпочинку за чашкою кави чи просто для приємної бесіди. Незважаючи на зовнішні пишні риси, такий функціональний підхід був безумовно новим у створенні меблів. Такий принцип групування меблів (гарнітурів) є поширеним і в наш час.

 

Проте за своїми формами меблі рококо поривали з раціональною конструкцією. Якщо в меблях для сидіння вигнуті форми можна було б пояснити прагненням привести їх до відповідності з формами тіла людини, то в шафах та комодах вигнуті форми і ніжки лише спотворювали форму і значно ускладнювали працю меблярів. Почали використовувати наклеювання на конструкцію фурнітури (тонких пластин цінних порід деревини, переважно привезеної з далеких країн: чорне дерево, палісандр та ін.). Для покриття поверхні меблів застосовували лак. Декоративні тканини для оббивки меблів мали яскравий тон і рисунки переважно з гірляндами квітів.

 

Протягом XVIII століття побутував французький аристократичний костюм. Аристократи всіх країн тримались моди, заведеної Людовіком XIV. Вона була міжнародною і відповідала придворному етикетові всіх європейських країн. В цій моді відбився паразитичний характер життя, якому відповідали естетичні ідеали людей, що із зневагою ставились не тільки до фізичної, але й до розумової праці. Атмосфера розпусти, інтриг обумовила характер побуту та одягу. Навіть чоловіки почали застосовувати косметику, фарбували губи, брови, пудрили обличчя.

 

Для створення штучних декоративних ліній одягу, які не відповідали лініям тіла, широко використовували китовий вус, з якого робили «каркас» плаття. В кінці століття мода на парики перекинулась з чоловіків на жінок. Щоб краще використовувати «можливості» париків, аристократи почали голити голови і носити штучні високі зачіски, які нагадували величезні споруди, верхню частину яких перукар міг оздоблювати лише за допомогою драбини. Ці аристократичні витівки не раз служили темою для карикатуристів.

 

По-іншому розвивалось художнє життя в Росії XVIII століття. Його початок позначився звільненням від релігійного засилля і середньовічних феодальних пережитків.В надрах феодально-кріпосного ладу зароджувався новий, буржуазний уклад життя, почалось формування російської, української та інших націй. У першій половині століття були закладені основи цивільної архітектури.

 

Великі перемоги Росії в боротьбі проти загарбників, звільнення України від турецького та польського ярма сприяли зростанню міст східної України, будівництву учбових закладів, друкарень, торговельних приміщень, лазаретів. У XVIII столітті відбулось остаточне формування національних рис монументальної кам’яної архітектури. На Україні склалися кадри місцевих талановитих зодчих (С. Ковнір, І. Григорович-Барський) і приїжджих (А. Квасова, Й. Шедель, В. Растреллі).

 

 Український архітектор Іван Зарудний став одним із зачинателів барокко в Росії. Численні зодчі, які працюють на Україні, добре обізнані з розвитком архітектури і мистецтв в Європі. Все це призводить до продовження в творчості архітекторів першої половини XVIII ст. традицій барокко XVII століття, збагачених творчістю народних майстрів. Навіть ті зодчі, які потрапляли в Росію з-за кордону, через деякий час підкорялись загальнонаціональним традиціям російської архітектури.

 

 В. Ясієвич

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...