Відродження, або Ренесанс

Центром нового розквіту культури, нового художнього стилю в Європі стає Італія, в якій, завдяки розвитку торгівлі і промисловості, швидко розвиваються капіталістичні відносини. Італія була найтісніше зв’язана з античною культурою, на базі якої і формується новий стиль — Відродження, або Ренесанс.

 

Неначе вільний вітер пронісся над Європою, опліднюючи збіднілу культуру, висушену середньовічним релігійним вогнем, «духовну диктатуру церкви було зламано» (Ф. Енгельс) Почалося відродження культури людства, яке принесло нащадкам незабутні творіння Данте, Шекспіра, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, героїчні відкриття Коперника, Джордано Бруно, Галілея.

 

Італійські гуманісти відкрито виступили за нові ідеали гармонії душі і тіла, насолоди життям в усіх його проявах, культ світлої любові, науки, громадянства. Це була «епоха, яка потребувала титанів, — писав Ф. Енгельс в «Діалектиці природи», — і яка породила титанів щодо сили думки, пристрасті й характеру, щодо багатосторонності і вченості».

 

У створенні нового стилю Відродження велику роль відіграли традиції античної культури, які були досконально вивчені і творчо розвинуті, індивідуально інтерпретовані майстрами Відродження з усією яскравістю їхнього таланту.

 

Гуманізм став однією з творчих основ нового стилю. Він допоміг кращим послідовникам епохи Відродження створити ідеали, які передбачили горизонти комуністичного суспільства (Т. Кампанелла «Місто Сонця», Т. Мор «Утопія» та ін.).

 

Творцями нового стилю в архітектурі були визначні архітектори, які поєднували в собі талант і знання зодчого, скульптора, живописця і вченого. Майстри Відродження написали теоретичні трактати в галузі архітектури і мистецтва (Леонардо да Вінчі, Л. Альберті, А. Палладіо, А. Дюрер), в яких на прикладах анатомії людського тіла і ордерної архітектури античності розкрили закони творення краси. Це допомогло їм створити нові закони композиції і перспективи, закони «музичної гармонії цілого» (Л. Б. Альберті).

 

Формування нового стилю, позначене великими культурними подіями і художніми звершеннями, охоплює 160 років (1420 — 1580 рр.). За цей період зодчі Ренесансу створили велику кількість споруд переважно цивільного призначення, палаци, громадські будинки, бібліотеки, ратуші. В цей час створюються чудові ансамблі площ і вулиць. Серед кращих споруд стилю Відродження — палаццо Канчеллерія в Римі, капела Медічі та палаццо Пітті у Флоренції, бібліотека Сан-Марко в Венеції та Лауренціана в Римі, купол Флорентійського собору (арх. Ф. Брунеллескі) і споруда собору св. Петра у Римі. Незважаючи на те, що зодчі доби Відродження повторюють тектоніку та декоративні елементи античності, їм вдається створити на цій базі нові художні риси.

 

Палаццо доби Відродження втрачають ознаку феодальної оборонної архітектури. Вони вже мають кілька поверхів з великими вікнами, які створювали певний ритм фасаду по горизонталі і вертикалі, змінюючись за своїми формами та розмірами. Змінювався по вертикалі і характер стіни, яка увінчувалась величезними класичними карнизами. Великого значення надавалось обрамленню вікон і дверей.

 

Парадний вхід підкреслювався величним порталом. Неодмінним елементом палаццо стало внутрішнє подвір’я на зразок античного, через яке можна було піднятись по сходах на галереї, які його оточували. На першому поверсі були службові приміщення, на другому — зали. Для оформлення залів використовували розписи на зразок помпейських.

 

Особливо декорованою стала стеля, яка виконувалась у складних різьблених кессонах з розписом або скульптурою в середині. Жилі кімнати мали високі стелі і великі вікна, в кожній з них — камін.

 

Розвиток італійського Відродження позначився і на інших країнах Європи. Зокрема в Росії і на Україні було створено споруди, близькі до цього стилю. Серед них слід згадати будівлі московського Кремля — Успенський собор і Грановиту палату, житлові будинки і каплиці XVI — поч. XVII ст. у Львові, в створенні яких брали участь італійські митці А. Фіораванті, П. Римлянин, П. Барбон. Але їх праця була опліднена сильними місцевими традиціями, що вели свій початок від давньоруської архітектури. Саме тому стиль української матеріально-художньої культури цього періоду має свої національні відмінності, що особливо яскраво виявилось у дерев’яному зодчестві.

 

Меблі та предмети побуту часів Відродження мали різноманітні форми, і кожен з елементів меблів виконувався як окремий твір мистецтва, на якому можна було побачити знак або підпис майстра на зразок підпису живописця. Кожен з елементів дерев’яних меблів виточувався або вирізувався з цілого дерева. Покривався інкрустацією, цінними породами дерева, слоновою кісткою або металом. Для оббивки застосовували шкіру і цвяхи з блискучими голівками. Застосовували різні типи крісел, з’явилось багато декоративних шаф, шафи-кабі-нети, ліжка з балдахінами, туалетні ящики.

 

В усіх цих предметах легко помітити архітектурні принципи побудови форми і суто архітектурні деталі. В інтер’єрі доби Відродження застосовували велику кількість бронзових канделябрів і прикрас. Значну увагу приділяли постільній білизні. Застосовувались тюфяки, набиті бавовною, простирадла з тонкого полотна, вишиті золотом і шовком ковдри та ін.

 

Стіл, накритий скатертиною, під час обіду сервірували тарілками, гострим невеликим ножем і бокалом. Виделки тільки починали входити у побут. їжа розставлялась на столах у великих настольних вазах, або декоративних «кораблях». Посуд робили із срібла, золота, фаянсу, скла. Венеція стала центром виробництва художнього скла.

 

Весь посуд був багато декорований і являв собою твір мистецтва. Великого розвитку дістало мистецтво майоліки. В створенні виробів з майоліки брали безпосередню участь великі архітектори і художники, в Італії — Рафаель, у Франції — Бернар Палісі. Керамічні майстерні існували в Нідерландах, Німеччині. Високої майстерності досягло ювелірне мистецтво.

Прискорена зміна мод в межах єдиного стилю Відродження залежала від інтенсивності громадського життя, географічних відкриттів, політичних подій, внаслідок чого епоха Відродження зазнала шість змін моди в одязі, майже через кожні 20 — 30 років. Моди виникали в різних верствах суспільства, поширювались, співіснували, витискували одна одну. Початок нового стилю в одязі поклала Бургундія, ще в період готики створивши костюм, який поривав з уявленнями феодалізму і мораллю церкви. Одночасно у феодальних колах Німеччини і Нідерландів створюються моди, які наслідують готичні традиції — так звані моди північного Ренесансу.

 

Дальшим розвитком бургундських мод був розвиток в XV столітті флорентійських мод, які швидко поширились по всій Європі. Слід відзначити, що Флоренція в той час була центром літератури та мистецтва Італії. В основу нової моди було покладено уявлення греків про красу і силу тіла людини, яке не треба ховати. Чоловічий костюм складався з штанів-трико щільно прилягаючої до тіла форми, камізи з невеликим комірцем і пишними рукавами і короткого колета. Краса костюма залежала від краси і стрункості фігури. Волосся коротко стригли і підгортали навколо голови, обличчя голили. Тканини для одягу вироблялись різноманітних кольорів. Поверх цього одягу носили плащі різної довжини і фасону.

 

Жіночий костюм складався з легкої роби з прилягаючою гладкою кокеткою. Найбільш поширеною зачіскою для жінок було волосся, розчесане на прямий пробор, зібране позаду в жмуток, а на скронях — в трубчасті локони.

 

Модним було вищипувати брови, фарбувати волосся в золотистий колір. Прикрашали голову та шию ланцюжками, сітками. В середніх верствах суспільства улюбленим елементом жіночого одягу на довгі часи встановився корсет — ліф без рукавів, зашнурований посередині. В середині XV ст. склалися більш пишні й декоративні венеціанські моди, які виникли в колах купців і відтворили їхні смаки. Одним з елементів верхнього чоловічого одягу був колет з величезними рукавами. Ці моди вплинули на костюм російських бояр XVI ст. Цікаво, що в Росії уже в XIV — XVI ст., раніше, ніж в Європі, носили чоботи. При цьому російські модниці шили чоботи з високими тонкими підборами, про які існувала приказка: «З-під носка, соловейко, пролети, а навколо п’яти яєчко коти».

 

Відомий мандрівник Адам Олеа-рій писав з цього приводу: «У жінок, особливо у дівчат, черевики з дуже високими каблуками — у інших в чверть ліктя» (10 — 11 см). Таке «стилязство» викликало протест у церковних сановників, проти нього виступав сам митрополит Даниїл.

 

Довгі рукави в костюмі московських бояр привели до появи відомого прислів’я «працювати, спустивши рукави», що фактично було неможливо, бо, щоб працювати, треба було їх підкочувати. Російський довгий кафтан мав багато спільного з венеціанською шубкою. Нагадує ренесансні плащі російський «опашень».

 

У Західній Європі венеціанські моди тримались майже 50 років. У середині XVI ст. першість завоювали французькі моди, які часто називають шекспірівськими, тому що саме так одягались герої Шекспіра.

 

Ініціаторами нових мод були протестантські кола, які виступали проти офіційної католицької релігії і одночасно проти вільності, відвертості флорентійського костюма.

 

 Новим у костюмі чоловіків було застосування в’язаних панчіх і коротких штанів, чобіт-ботфортів, широкополих шляп і зачісок «під Христа» з маленькими вусами і борідкою. Чистий білий комір випускався поверх колета. В жіночому платті широке декольте замінила біла вставка-комірець.

 

Усе це підкреслювало протестантський іде&л духовної чистоти. Але аристократичні кола XVI ст., підхопивши нове віяння французької моди протестантів, швидко зробили з неї пишні костюми з дорогих матеріалів різнобарвного кольору. Згодом від скромності протестантського костюма майже нічого не залишилось. Білий комірець перетворився на великий батистовий або мереживний бриж. Рукава колета робили з прорізами, через який проглядала тканина яскравого кольору. Жінки почали носити величезний комір «медічі», високий ззаду, який переходив у вузьке конусоподібне декольте. Увійшли в моду важкі широкі спідниці, під якими на стегна підкладали подушечки.

 

Отже, поступово було вихолощено гуманістичний зміст Відродження і надано йому поверхових декоративних рис.

 

В. Ясієвич

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...