Стародавній Рим

 Дехто вважає, що мистецтво стародавніх римлян — це просто прекрасно виконані копії з грецьких оригіналів. Проте це зовсім не так. Щоправда, грецька скульптура, яку відливали в бронзі та золоті, дійшла до нас переважно в римських мармурових копіях.

 

 Завоювавши у І ст. до н. е. усі елліністичні держави, які входили до складу Стародавньої Греції, римляни використали величезний будівельний і художній досвід греків, повторили грецькі типи споруд. Але яким би не був художній стиль стародавніх римлян, він мав свою історію розвитку, свої засоби, на які культура греків мала лише зовнішній локальний вплив.

 

Стиль матеріально-художньої культури Стародавнього Риму розвивався протягом 12 століть. Колискою цього стилю була Італія, тобто Апеннінський півострів і Сіцілія.

 

 Чудове поєднання теплого моря, гір, вкритих лісами, мальовничих долин, повноводих рік, широкий діапазон флори і природних матеріалів, серед яких різні породи каменю, м’які та тверді, і, крім того, величезні запаси пуцолани — вулканічного попелу, під впливом якого звичайне вапно перетворюється на міцний цемент, — все це обумовило певний напрямок архітектури та розвитку матеріально-художньої культури давніх римлян.

 

У IV ст. до н. е., коли Греція вже переживала кризу після розквіту класичної культури V ст., розвиток художнього стилю римлян перебував лише на ранніх ступенях розвитку. Постійні війни, які вони вели, обумовили будівництво інженерних споруд (Аппієва дорога, кріпосні стіни, мости, акведуки). Мистецтво створення військових таборів лягло в основу пізнішого містобудування, з чітким прямокутним поділом вулиць. Взагалі військова дисципліна і ієрархія, суворість воєнних походів наклали свій відбиток на розвиток культури, мистецтва, філософії римлян. Зростання класових суперечностей досягало в Римі грандіозних розмірів, завоювання нових народів і країн збігалось із запеклою боротьбою всередині держави між вільними і рабами, між патриціями і плебеями.

 

Класове розшарування у суспільстві Риму, перетвореного згодом в могутню рабовласницьку державу — імперію, обумовило офіціальність, парадність і деяку внутрішню холодність стилю, який в останній період імперії став помпезним.

 

Особливості релігії і етичні норми римлян не могли не позначитись на стилі життя суспільства. Римські боги, як і грецькі, мали вигляд людей, вони жили на землі і були римлянами. Проте вони були позбавлені гуманістичного трактування греків. Вшанування богів римляни розглядали не як радісне свято, а як офіційну церемонію, свого роду обов’язок. Боги римлян були суворі і вимогливі, вони тримали людей у страху. Віруючі вступали зі своїми богами в угоди, обіцяли за кожну допомогу певну жертву. Діловий підхід до релігії відповідав моралі часів римської республіки, в якій панувало почуття обов’язку, військової дисципліни. В цьому раціоналістичному напрямку розвивались філософські школи стоїків, епікурейців, скептиків і софістів.

 

Останні 400 років існування Римської держави проходили в умовах імперії, де офіціальна парадність співіснувала з цинізмом і моральною розбещеністю. Атмосфера інтриг, замахів, вбивств приводила до моральної спустошеності суспільства.

 

У галузі архітектури римляни були нащадками греків. Споруди Стародавнього Риму, як більш пізні, краще збереглися і дійшли до сучасності, деякі з них і досі використовуються за призначенням.

 

Доробком античного стилю римлян можна вважати нові типи споруд, такі, як тріумфальні арки та колони, терми (лазні), мавзолеї, величні палаци кесарів. Всі ці споруди мали величезні розміри і призначались для задоволення потреб вільних римлян та для вшанування нескінченних перемог імператорів. Римляни створили два нових римських варіанти архітектурних ордерів — корінфський і складний (композитний), в яких знайшли відображення пишність та парадність форм. Застосовуючи ордерну систему, римляни не змогли знайти органічної єдності між ордером і склепистими конструкціями, які вони широко використовували. Новим вкладом в архітектуру було широке застосування склепінь та куполів, в яких були застосовані бетонні конструкції, завдяки чому було створено купол 43,2 м в діаметрі (Пантеон, 125 р. н. е.).

 

Заслугою римлян слід вважати дальший розквіт синтезу архітектури і монументальних мистецтв. Крім творів скульптури, які у великій кількості прикрашали площі та будинки, розвивався настінний живопис та мозаїка, якою звичайно викладали підлогу будинків.

 

Розкопки трагічно загиблого міста Помпеї показали, що в кожному з приватних будинків стіни були розписані фресками. Розписи або імітували природні матеріали (дерево, мармур), або зображали природні чи архітектурні краєвиди, сцени з міфології чи приватного життя. Підлога, стіни та стеля оздоблювались геометричними фільонками, рамками з карнизами і колонами. Усе це доповнювалось декоративною скульптурою у вигляді маскаронів, масок з обличчям людини або головою лева.

 

Справжні трофеї і зброю, які розвішувались на стінах в будинках греків, римляни виконували уже в барельєфах та скульптурах.

 

В інтер’єрі будинків стояли кам’яні вази та скульптури, які мали лише декоративне призначення. Меблі, які греки використовували лише для свят, у Стародавньому Римі були повсякденними. Грецьке кліне перетворилось на звичайне ліжко, на якому спали. Воно мало дерев’яну або бронзову раму, металеву сітку, поверх якої були матрац, ковдра, простирадло та пухові подушки. Багато меблів у Римі були призначені лише для окремих чиновників, консулів. Кріслом з високою спинкою та підлокітниками користувався лише господар дому. Римляни, які значну частину життя проводили на бенкетах, вперше почали використовувати високі столи, вкриті скатертинами, на які ставилась їжа.

 

Якщо греки проводили час переважно на площах, зібраннях та в театрах, то римляни — за столами або в термах. Імператор Нерон починав обід опівдні і кінчав його опівночі. Кліне встановлювали «триклінієм» у формі літери «П». Посередині ставився стіл з їжею. На кожному ложі «возлежали» на подушках по три чоловіки. У заможних домах часів імперії подавали понад 50 страв. Усе це вимагало великої кількості різноманітного посуду, який в Римі виготовлявся з бронзи, срібла та золота.

 

Більшість предметів кухонного посуду, який ми використовуємо, з’явилась саме завдяки римлянам. Велику винахідливість виявили римські майстри щодо створення туалетних і косметичних предметів, численних світильників і канделябрів.

 

Єдиною стильовою рисою інтер’єру, меблів, посуду, предметів побуту римлян було надмірне оздоблення різьбленням, скульптурою, розписом, інкрустацією, що перетворювалось часом у самоціль і заходило у суперечність з їхнім утилітарним призначенням. Так, наприклад, горельєфне зображення богів виконували на дні чудового блюда, в якому потім подавали страви. В окремих предметах ручки були зроблені у вигляді маленьких фігурок богів або людей.

 

Крім будинків заможних патриціїв, Стародавній Рим залишив після себе новий тип споруди — римську інсулу — будинок у 6 — 7 поверхів, який займав цілий квартал у місті, з внутрішніми дворами-колодязями. Ці будинки належали комерсантам-домовласникам, які здавали окремі кімнати дрібним ремісникам та торговцям. Вони були погано виконані, часто обвалювались, зовнішній і внутрішній вигляд був примітивним, з меблів були ліжко, скриня або циновка, кинута на підлогу. Не дивно, що саме такий тип споруди повторила в XIX ст. буржуазія, створюючи так звані доходні будинки. В умовах безперервного зростання цін на землю у великих містах це був один з кращих шляхів збагачення.

 

Приватний будинок римського патриція був одно- чи двоповерховим з безліччю різних приміщень, відкритих дворів, внутрішніх садів, фонтанів, басейнів для купання тощо.

 

У період республіки римляни, навіть знатні патриції, дотримувались традицій грецького одягу, носили лляний і бавовняний одяг білого кольору. У період імперії почали використовувати пофарбовані багато орнаментовані тканини світлих кольорів. У побуті широко застосовували східні червоно-сині і пурпурні шовкові тканини.

 

 Основним взуттям були сандалі, але взагалі взували різні черевики в залежності від суспільного стану.

 

Новою формою одягу, прийнятою в Римі, були тога на зразок гіматіона, плащ-лацерна, жіноча туніка і хустка-стбла. Одяг римлян був пошитим за допомогою металевої голки. Елементи одягу кроїлись з мірної тканини і зшивались. У костюмі велику роль відігравали різні знаки влади, коштовні прикраси, золоті ланцюжки, вінки. Носили одяг по-різному, закриваючи своє тіло. Тільки раби ходили майже голі, в стегнових пов’язках, інколи в народних костюмах. Вільні чоловіки коротко стригли волосся і голили обличчя. Жінки носили волосся, зібране ззаду в пучок низько коло шиї. В часи імперії з’явилось безліч зачісок, деякі з них і досі час від часу стають модними.

 

Так, наприклад, поширену зараз коротку чоловічу зачіску «їжак» почали носити в часи імператора Тіта Веспасіана (І ст. до н. е.), а косий пробор з хохолком спереду — носив Цезар. Різноманітними були зачіски римських жінок, які фарбували волосся в модні кольори — золотистий і вогненно-рудий. Широко застосовувались косметика і численні прикраси.

 

Що ж нове внесли римляни в розвиток стилю художньо-матеріальної культури? Римська культура в період її піднесення (І — II ст. н. е.) створила чудові взірці архітектури — Колізей і Пантеон, яких доти не знала історія, численні інженерні споруди, що вражають своїми розмірами, довершеністю будівельної техніки. Більш широко застосували римляни синтез архітектури, малярства і скульптури. Але головними рисами художнього стилю стародавніх римлян була монументальна парадність і пишна декоративність.

 

Ордерна система уже позбавлена тієї гармонії і гуманізму, які були властиві стародавнім грекам.

 

В. Ясієвич

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...