Стародавня Греція

У культурній спадщині минулого визначне місце належить Стародавній Греції. Художня довершеність предметів її матеріальної культури досі дивує всіх, хто зустрічається з цим чудовим творчим доробком людства.

Неможливо не погодитись з К. Марксом, який вважав, що твори старогрецького мистецтва і нині продовжують давати нам художню насолоду і в певному розумінні зберігають значення норми і недосяжного взірця.

І справді, художники різних епох часто звертались до творчості Еллади, й естетичні ідеали стародавніх греків живуть до цього часу.

Першими використали художню спадщину, стиль матеріально-художньої культури греків древні римляни, які, завоювавши Грецію в II — І ст. до н. е., не могли встояти проти естетичних ідеалів давньогрецької краси і в численних копіях донесли до нас животворну красу Аполлона Бельведерського, Афродіти Кнідської.

До культурної спадщини стародавніх греків звертались і видатні діячі італійського Відродження XV— XVI століть, а в XVII і у XVIII — на початку XIX ст. античний стиль греків був повторений у новій інтерпретації класицизму й ампіру.

У чому ж секрет мистецтва стародавніх греків, що особливе було в художньому стилі, який вони створили, і чому їхня спадщина, ввійшовши до скарбниці світової культури, дістала назву класичної?

Стародавня Греція, або Еллада, дістала свою назву в VII ст. до н. е. Під цією назвою звичайно розуміють групу рабовласницьких держав, які існували в південній частині Балкан, на островах Егейського моря, західного узбережжя Малої Азії, на острові Сіцілії, узбережжі Мармурового, Чорного та Середземного морів.

Старогрецькі міста (поліси) були і на території нашої батьківщини, наприклад, Пантікапей (Керч), Ольвія (біля с. Парутіна), Херсонес (біля Севастополя), Керкі-нетіда.

Культура стародавніх греків мала певний вплив на розвиток стилю багатьох сусідніх народів, підкорюючи їхнє самобутнє мистецтво елліністичним канонам.

Протягом величезного періоду існування розвитку культури відбувалось поступове шліфування і кристалізація старогрецького стилю, який набув найбільшої цільності і художньої довершеності в класичний період (V ст. до н. е.). У цей період створюються славетні архітектурні споруди Афінського акрополя, величний храм Парфенон, збудований Іктіном та Каллікратом, Ерехтейон та інші.

В архітектурі стародавніх греків вражає досконале оволодіння матеріалом і технікою, віртуозність виконання. 

Велике значення для розвитку культури мало і те, що особа творця-художника в Стародавній Греції була вільною і оточена повагою.

Здорове, фізично треноване тіло було одним з проявів естетичного ідеалу греків. На спортивних змаганнях, олімпіадах, які відігравали значну роль у житті суспільства, юнаки та дівчата виступали майже без одягу. Закривали своє тіло тільки раби, старики та люди з фізичними вадами.

Але культ тіла у Стародавній Греції не мав жодних елементів сексуальності. Греки вважали, що «в здоровому тілі здоровий дух», і великого значення надавали «гімнастиці мозку» — філософії, літературі, різного роду диспутам, громадським зборам та обговоренням. У цій величній гармонії духу і тіла, фізичної і духовної краси одна з таємниць культури стародавніх греків. Вони залишили нам не тільки художні твори, але і праці Сократа, Демокріта, Арістотеля, без творчості яких неможливо уявити собі сучасну філософію і науку.

Життя стародавніх греків проходило переважно в містах. В центрі кожного міста височів акрополь — внутрішня цитадель, яка згодом перетворилась на суспільний і культурний центр. І досі зберігся Афінський акрополь — унікальний ансамбль архітектури із залишками численних храмів, площ та скульптур. Тут відбувались народні збори, на які повільною ходою, тихо розмовляючи, в білих гіматіонах ішли громадяни.

Приватні будинки і житлові квартали старогрецьких міст нагадували сучасні міста Близького Сходу. Вулиці, крім головних, були вузькі, оточені білими глухими стінами без вікон. Будинок був розташований в середині кварталу. Центральну частину його займав внутрішній дворик, оточений галереєю з колон. Внутрішнє обладнання було скромним.

Меблі греками застосовувались в урочистих випадках. Для гостей ставили стільці зі спинками та вигнутими ніжками (клісмос) або без спинки (дифрос); на столи (трапедзи) їжу лише ставили. їли під час бенкетів, тримаючи страву в руках і напівлежачи на так званих кліне.

Побут греків був дуже простим. Сиділи на циновках і подушках, речі зберігали у звичайних скринях, спали на матрацах, набитих сіном. Джерелом світла були посудини з олією, в носик яких вставляли гніт. Вулиці освітлювались факелами і ліхтарями. Але кожна річ, кожен предмет, якими користувались греки, відзначались зручністю і високими художніми якостями. Значне місце серед предметів матеріальної культури посідали гончарні вироби. Ще і досі знаходять археологи у землі та в глибинах Середземного моря грецькі амфори, кіафи, ритони. Всі вони різні за формою, але єдині за стилем. Яка нескінченна гармонія форм, яка дивовижна фантазія майстрів відбилась у формах грецької кераміки!

Посудини були різні: червоні, розписані чорнолаковими фігурами й орнаментами, або ж, навпаки, вкриті чорним лаком (фон), з червонофігурним розписом (останні характерні для класичного періоду). Почесне місце в грецькому мистецтві займав розпис на вазах. Завдяки йому мистецтво ввійшло* у побут, у житло майже кожного грека, виховуючи його естетичні смаки.

Синтез живопису, скульптури й архітектури досяг у Стародавній Греції високого розвитку. Архітектура, одяг, предмети побуту набули єдиного стилю, єдності художніх засобів. В основі цієї єдності була гармонія форм, пропорціональне співвідношення частин і цілого, краса зіставлення кольорів, закони композиції. Кожний елемент грецької архітектури знаходився в класичному співвідношенні до всієї споруди.

Протягом багатьох століть греки розробили ордерну систему, в якій кожен елемент (колона, капітель, антамблемент, фриз, фронтон і т. ін.) мав своє конструктивне й утилітарне або естетичне значення. Незважаючи на низький рівень розвитку будівельної техніки, великі грецькі храми складалися з кам’яних блоків, які мали стандартні, точно визначені співвідношення розмірів.

Велику увагу приділяли старогрецькі архітектори оптичному сприйманню архітектури людиною, виходячи з цього вони вносили деякі корективи в розміри будинку і трактування окремих деталей. Так, горизонтальні лінії Парфенона мають незначний підйом в центральній частині, а осі колон — уклін до центра, крайні колони — більший діаметр. Враховано і динамічне сприйняття будівлі, яке людина відчуває, поступово наближаючись до неї.

Парфенон відбиває героїчну величність стилю стародавніх греків, але не пригнічує своєю масштабністю. Наблизившись до нього, людина концентрує свою увагу на кольоровому багатстві архітектури цієї історичної споруди, на художній витонченості її деталей та скульптурі і проймається почуттям радості і святковості.

Великий внесок зробили греки і в створення таких споруд, як зали зібрань, театри. В основу їх покладено принцип амфітеатру, тобто ярусне розташування місць у залі для глядача. Цей принцип широко застосовується і в наш час при спорудженні стадіонів та великих залів громадського, спортивного або театрального призначення. Основна ідея амфітеатру — «кожному глядачеві однакові умови».

Демократичний характер архітектури стародавніх греків у поєднанні з високою художньою майстерністю та віртуозним володінням матеріалу, створення певної ордерної системи — ось у чому «секрет» вічної краси творів античного стилю.

Одяг греків був простим і дещо стандартним. Використовувались легкі тканини, лляне полотно і тонка вовна переважно білого кольору. Частини одягу не зшивались, а скріплювалися пряжками або обгорталися навколо тіла. Найбільш поширений грецький одяг — хітон, який носили всі, і досі зберігся в балетному костюмі.

Парадний одяг греків — гіматіон, який призначався для зборів, бенкетів, театру, складався з одного косо скроєного шматка тканини розміром 3,5 ж X0,75 м. Цей шматок обгортався навколо тіла таким чином, що кінець тканини перекидався через ліве плече.

Якщо в хітоні було легко не тільки ходити, але й займатися спортом, то в гіматіоні можна було пересуватися лише дрібними кроками, бо обидві руки були зайняті.

Форма гіматіона, численні складки його підтримувалися за допомогою грузил, камінців. Усе це дозволяло поєднати «стандартність» одягу з індивідуальністю

Греки ходили переважно босоніж або в простих сандаліях. Головні убори використовували лише під час подорожі. Жінки носили шарфи-палли, якими часто прикривали. голову та верхню частину тіла на знак своєї скромності.

Основні форми зачісок греків збереглися і досі. Жінки зачісували волосся по-різному, розпущене волосся носили тільки жриці Вакха. Юнаки голили обличчя. Після одруження вони носили невелику бороду і вуса, коротка зачіска закривала лоб.

В. Ясієвич

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...