Сергій Олексійович Григор’єв

Твори художника — це його біографія. Вони, як дзеркало, відбивають його зриви і піднесення, вони, як віхи на шляху, вказують пройдений ним шлях. І коли дивишся на двоє полотен — "Учбовий комбінат", одне, позначене 1933 роком, а друге — "Студенти" — 1938, тоді, як в діаграмі, наочно бачиш шлях, пройдений С. О. Григор’євим.

 

Сергій Олексійович Григор’єв народився 1910 р. Уже 12 років він поступає в запорізьку художню профшколу, де перший учитель В. Невський прищеплює йому любов до правдивого реалістичного відображення дійсності. 4 роки вчиться С. Григор’єв у профшколі, а 1926 р. вступив в Москві до Вхутемасу, де вчився у відомих графіків Бруні і Павлінова. Саме вони — ці перші учителі — прищепили С. Григор’єву любов до рисунка і це пізніше позначилося на його творчості. 1927 р. С. Григор’єв вступає до Київського художнього інституту, де вчиться у Ф. Кричевського і М. Беренштейна.

 

1931 р. С. Григор’єв закінчує інститут. Так починається творчий шлях художника. 1933 р., до ХV-річчя комсомолу України, художник робить ескіз панно "Учбовий комбінат". Схематичні, схожі одна на одну постаті молодих людей, відсутність психологічної характеристики робить їх схожими на манекени. Дерева схожі на гусині пера. Більше того — крізь людей просвічують сходи!

 

Загальна манера рисунка нагадує твори А. Дейнеки тих років, під впливом яких художник перебував досить довгий час.

 

Ще Леонардо да Вінчі говорив: "Картина живописця буде мало досконала, коли він, як натхненника, бере картини інших, коли ж він буде вчитися на речах природи, то він створить добрий плід".

 

І дійсно, у творі С. Григор’єва люди — манекени. Автор не користувався натурою, автор користувався готового схемою А. Дейнеки.

 

Художник розуміє причини своєї невдачі. Він береться за студіювання натури. Твори, експоновані на VI українській виставці 1935 р.: "Захист Кічкаса", портрети дівчини, матері, які писав автор хоч і на натурі, проте на них ще сильно відчувалися деякі формалістичні впливи.

 

Як подолати ці впливи? Художник багато б’ється над цією проблемою. Він правильно розуміє, що треба реалістично зображати людину. Він звертається до вивчення класики. Він копіює картини Рембрандта, Рубенса. Рембрандт захоплює його гостротою і яскравістю психологічної характеристики. Рубенс — життєрадісністю, оспіванням здорового, пишного людського тіла. Під впливом Рубенса Григор’єв пише "Купальниць" (1936). Ні зміст, ні композиція, ні пейзаж його не цікавлять. Але це — повнокровні жінки, копії нагих рубенсівських жінок. Та для автора цінність цього твору в тому, що тут вперше ожила людська постать.

 

Наступна картина (1936) "Лижники". На фоні зимового пейзажу — лижник і лижниця. Тут знову, як і в попередній роботі, відчувається, що автор мало цікавився композицією. Тема про лижників представляла для художника виключні можливості для динамічної композиції, якось навіть не уявляєш собі лижників не в русі, — проте, в творі автора постаті лижників статичні. Це скоріше — портрети. Тут художника цікавить, насамперед, людина. Проте, і психологічна характеристика лижників мало виразна. Що виражають обличчя? Захоплення від прогулянки або радість зустрічі? Ні, обличчя спокійні, навіть байдужі. Чого ж шукав автор? З одного боку, автор ставив перед собою колористичні проблеми, з другого— уже в цій роботі проявляється тенденція естетичного порядку, яка в майбутньому привела художника до ряду творчих невдач. Тенденція ця полягає у створенні певного стандарту пластичного типажу людини, особливо чоловіка. Уже в цій роботі, бажаючи дати струнку постать лижника, художник дещо витягує її.

 

Того ж року художник створює портрет Марії Демченко (сангіна) і портрет дітей (олія).

 

У першому портреті автор добився схожості, проте відсутня гострота психологічної характеристики, не підкреслено вольовості людини — запівали п’ятисотенниць.

 

Цікавіший портрет дітей. Близнята. Міцні, життєрадісні діти. Особливу увагу привертають очі, блискучі, чорні очі, що наче жаринки світяться в темнуватій сірій гамі портрета. Ця робота була першою удачею художника в галузі портрета.

 

1936 р. С. Григор’єв їде до Канева на етюди, привозить гору свіжих етюдів маслом і аквареллю. Особливо цікаві його акварелі. В них яскраво видно колористичну яскравість художника, його спостережливість і вміння "схопити момент".

 

Найбільша робота цього часу, це — портрет великого пролетарського письменника — Олексія Максимовича Горького (олія).

 

Художник темпераментно показує нам образ письменника, сповненого дум. Портрет був би значним художнім твором, коли б не деяка розпливчастість рисунка і особливо непов’язаність колористичної гами з образом. Портрет зроблено в їдкій зеленій гамі, ніяк не умотивованій автором.

 

Наближалася велика історична дата — 20-річчя Великої Соціалістичної революції і, природно, молодий художник, вихований радянською країною, почав готуватися до відповідального звіту перед країною.

 

С. Григор’єв посилено готувався до трьох виставок: ювілейної виставки творів художників України, 20-річчя РСЧА і Військово-Морського Флоту і "Індустрія соціалізму".

 

На ювілейній виставці творів художників України він експонував три роботи: "Фізкультурники", "Діти на пляжі", "Баяніст".

 

Майже всю свою творчість С. Григор’єв присвятив показові молоді і дітей. Це і "Запорізькі дівчата" (1932), що згодом експонувалися на радянських виставках за кордоном, і "Портрет дівчини" (1935), і "Лижники" (1936).

 

Тема основної роботи на ювілейній виставці 1937 р. "Фізкультурники". С. Григор’єв не лякається багатофігурної композиції. Композиційно картина побудована добре. Цікаво пов’язано з сюжетом пейзаж. Крізь відкриті вікна фізкультурного залу видно нові будівлі міста, залитого сонцем. Але з двох вікон, що знаходяться поруч, видно два різних пейзажі.

 

Проте, як і в "Лижниках", фізкультурників подано без індивідуальної психологічної характеристики, і тут, як і в "Лижниках", автор ставив перед собою формальне завдання — створення пластичного образу фізкультурників. Цього він досяг — не можна відмовити авторові, що постаті стрункі і гнучкі. Але художник порушив пропорції людського тіла і "борці", певною мірою, втратили свою силу, свою реальність.

 

"Діти на пляжі" — сонячний, повний повітря твір, життєрадісний і експресивний: і по динамічній композиції, по експресії кольору. Проте, як говорив Жан-Домінік Енгр: "Експресія в живопису передбачає дуже велике знання рисунка, без чого не можна досягти цілковитого успіху". С. Григор’єв — добрий рисувальник, багато працює над рисунком, тим дивніше, що в цій роботі він занехаяв рисунок. До того ж, картина нагадує аплікацію; і вода, і береги — плоскосні, не мають об’ємності.

 

"Баяніст" показує, що художник може надати в портреті цікавої характеристики, що автор працює над портретом. До недоліків портрета слід віднести графічне розв’язання рук баяніста.

 

На виставку РСЧА автор подав три роботи: "Біг у таборах", "Волейбол" і "На відпочинку".

 

"Біг у таборах" — суперечливий твір. Коли перші три постаті переднього плану подано динамічно, темпераментно, гаряче, то решта — тільки байдужі спостерігачі, які слабо композиційно пов’язані з основною групою картини. У цьому творі автор домігся виразної трактовки кожного персонажу.

 

І, нарешті, на виставку "Індустрія соціалізму" він подає картину "Свято молоді".

 

Це, мабуть, найбільший і найцікавіший твір художника.

 

Це скоріше — декоративне велике панно. Композиція однопланова. Уже більше ніж у попередній роботі автор опрацював образи молодих людей. Коли окремі постаті дещо повторюються в рисунку, то кожне обличчя має свої індивідуальні, ніде не повторені риси. У цій картині наочно видно, як автор звільнюється схематизму і стандарту в зображенні людей — і це одне з важливих досягнень Григор’єва.

 

Почуваючи і сам, що однопланова композиція обмежує творчі можливості, автор інакше будує наступну роботу — "Студенти".

 

Це дає йому можливість створити центр картини, краще розв’язати повітряну перспективу. У цьому творі ще більше індивідуалізації образів молоді, сповнених не тільки зовнішньої динаміки, як у "Фізкультурниках", а й внутрішнього осмислення, інтелекту.

 

І як далека ця картина від твору на цю ж по суті тему — "Учбовий комбінат", зробленого 1933 року. По ній видно, який величезний шлях зривів і шукань пройшов художник за 5 років, по ній видно, як оточуюча соціалістична дійсність перевиховує його, примушує художника в центрі уваги картини ставити людину.

 

Володимир Васильович Стасов писав:

"Навіть такі геніальні художники, як Рембрандт і Веласкез, найвищі з високих, великі для світу і безцінні для людства не своїми "картинами", не тим, який в них сюжет і сцена, а тим як вони зобразили тут живу людину, живу існуючу природу, з її зовнішнім і внутрішнім обличчям, з її тілом і душею, з її характером, настроєм, поняттям".

 

Це особливо важливо знати, усвідомити і зробити з цього висновки, безперечно обдарованому художникові С. Григор’єву, коли він приступає до роботи над відтворенням світлого образу — рицаря Великої Соціалістичної революції — Фелікса Едмундовича Дзержинського, до відповідальнішої роботи над картиною "Велика дружба" — над образами Сталіна і Горького.

 

Художник повинен позбавитися формалістичного принципу створювати, головно, пластичний образ людини, на шкоду її реалістичності (ця пластичність здається манірною і штучною навіть в "Святі молоді" і "Студентах").

 

Серйозна, вперта робота автора на натурі — "Лейтенанти" (1938), портрет жінки-пілота (1938) — свідчать, що автор на правильному шляху і що, позбавившись залишків впливу формалістичних елементів у своїй творчості, він дасть прекрасні картини нашої соціалістичної дійсності.

 

Г. Портнов 1938 р.

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...