Роберт Лісовський

З поміж придніпрянської молоді, що підняла рівень мистецької культури Галицької України, одно з перших місць припало Робертові Лісовському. Як вишколений і тонкий аквареліст та графік, зі свідомо дисциплінованою фактурою, дав себе митець пізнати на двох виставках Гуртка Діячів Українського Мистецтва та в цілій низці книжкових обкладинок, ілюстрацій, заставок, екслібрісів і карикатур, яким нерідко доводилося рятувати від добре заслуженого забуття ту чи іньшу видавничу макулатуру...

 

Бо так уже від певного часу у нас завелося, що кожна книжка чи журнал повинні мати свою графічну принаду, свою рекламну вивіску. Правда, коли декому з товаришів Лісовського доводилося розмінювати свій талан і насилувати свою інвенцію на сотні видавничих замовлень, то йому поталанило побільше працювати для себе й для мистецтва.

 

Немалу врешті роль відіграла тут різниця темпераментів, при чому Лісовський репрезентував спокійний і зрівноважений, мало що не врахований Захід. Впрочім ця "західність" акварель, рисунків та графіки Лісовського має своє оправдання не тільки в систематиці його мистецької освіти і в нахилі до західних, мистецьких ідеалів, але й у крові. Митець, який майже не виходив поза ідеали українського бароко, ніколи не дав себе звести на манівці "футурізам", що хоча тавровані маркою західно-европейської культури, в своїй істоті були безсумнівною офензивою Сходу на перевантажений мистецькими скарбами Заходу... Лувр. Зрештою біографія Лісовського вияснює не одно, що в обличю його картин і графік могло б здаватися нам дивним і незрозумілим. Уроженець Катеринославшини (род. 29. грудня 1893 р. в Запоріжі Камянецькому) з батька українця Антона і матері німкині Юлії фон Анзер, з дому уже виніс завдатки цього західницького елементу, який в першу чергу заважив на лінії його освіти, а згодом і на мистецькій творчості: елементи внутрішнього спокою і дисціпліни вислову.

 

Пройшовши німецьку початкову школу в місці уродження, де батько був завідуючим механічними майстернями філії дніпровської, металюрґічної фабрики, переїхав 13-літній Роберт в серце України, до миргородської школи їм. Гоголя, де найшовся на мистецькому відділі. Першим митцем, якому довелося формувати молоду душу Роберта, був Опанас Сластьон, що хоч завів покладані на нього надії як маляр, всеж таки прислужився українській культурі як педагог і мистецький публіцист. Сластьон познайомив Роберта з основами українського орнаменту тоді, коли маляр Рудольф Пельше втаємничував Роберта в технічні тайники акварелі.

 

Пробувши "півтретя" року в Миргороді, переїхав Лісовський до Київської Мистецької Школи, де його прийнято зразу до "головного класу". На чолі школи стояв тоді середньої міри маляр, але, як впевняють усі його учні — знаменитий педагог, О. О. Мурашко, що вчив рисунків; фігурні класи проводив Дяченко, а "натюрмортний" Крігер-Прахова. В останньої скористав наш митець найбільше. Товаришами Роберта в Мистецькій Школі були тоді м. и. Василь Крижанівський, Седляр, Казьмін (Москаль), П. Ковжун, Петрицький та Єлів. У Мистецькій Школі пробув Лісовський до 1917 р., в якому тодішній директор школи Федір Кричевський став ректором новооснованої Української Академії Мистецтв. Останній зобов'язав Роберта до вдячности як педагог-товариш.

 

З моментом заснування академії, усі українці з Мистецької Школи перейшли туди. Лісовський записався до класу Юрія Нарбута, але що цей, не поладивши ще своїх справ, забарився в Петербурзі, то Лісовському довелося, впрочім з великою для нього користю, перебути перший рік академічних студій в майстерні монументального малярства і фрески, якою руководив Микола Бойчук. По році діждався Лісовський "свого" Нарбута, у якого опинився разом з Лозовським, Кирнарським і Адамською (Полькою). Аж до смерті Нарбута пробув Лісовський в його робітні, а коли не стало великого вчителя і митця, Роберт рішив переїхати за кордон. Побут в Нарбута перехилив нашого митця рішуче в бік графіки і для закінчення освіти в тому напрямі він рішив поселитися в столиці світової графіки — Липську, в якому, до речі кажучи, скристалізувався і змогутнів талант М. Бутовича.

 

Одначе в дорозі до вимріяного Липська занедужав митець в Берестю, з якого, силою умов, отворилася перед ним дорога до Варшави. Тут в державних Графічних заведеннях працював якийсь час у відділі проектів, все ж таки не кидаючи думки про Липськ. Спартаківський путч в Німеччині замкнув одначе перед артистом шлях до Липська. а поневолі завернув до столиці галицького загумінка, де вже була і засиділася мистецька придніпрянська колонія, зорганізована в Гуртку Діячів Українського Мистецтва. Дві виставки і ряд книжкових графік зробили ім'я Лісовського популярним і по цей бік Збруча. Здержуючись якомога від "мистецьких" заробітків, якийсь час пробув митець в гостинному домі пп. Миронів Луцьких в Янчині, в 1924/5 рр. заступав учителя рисунків (О. Куриласа) в львівській дівочій і чоловічий учит. семінарії "з рускою мовою викладовою", після чого в 1925. митець одружився з п. Іреною з Туркевичів у Львові. Ще раз пригадавши себе галицькій публиці на IV. виставці Гуртка Діячів Укр. Мистецтва, їде Лісовський за кордон у вимріяний Липськ, де хоче опанувати усі технічні таємниці модерної, мистецької книжки.

 

От і цілий шлях життя нашого артиста, якого "стиль" і характер так тісно покривається зі стилем і характером його творчости. Повищено інтелігентна атмосфера родинного дому, перепоєна господарською систематикою матері-Німкині, а там солідна початкова, середня й академічна освіта, без проривів і несчислених скоків і несподіваних випадів на боки — оце була б атмосфера, в якій склалася спокійна і зрівноважена індивідуальність Лісовського. Сластьон розбудив в його душі любов і розуміння для українського орнаменту, їдо в парі з українською піснею й дерев'яною архітектурою став викладачем мистецької волі України як нації. Латиш чи Німець Пельше увів митця в одну з найшляхетніших малярських технік, якою є акварель, що хоч найчастіше приваблює до себе аматорів та жінок, то своїх архитворів діждалась тільки з під здецидованої, чоловічої кисті. Мурашко якраз своєчасно впоїв в Лісовського пошану для рисунку, Крігер-Прахова розкрила перед ним усю привабливість „мертвої" природи, яка оживає тільки під кистю справжнього митця. Ф. Кричевський піддержав Лісовського в моменті його "Sturm und Drang -періоду”, а М. Бойчук дав йому частину свого великого розуміння для монументальної декорації.

 

А все ж таки тим, хто усі ті здобутки, враження й засвоєння підвів під спільний знаменник ляпідарного, графічного виразу, був великий Нарбут. Той сам, якому не тільки його безпосередні учні, але й далекі епігони завдячуватимуть найдення самих себе в мистецтві. (До речі: Нарбут задумавши вивінувати графічно Шевченкового "Кобзаря" (1919 р.), поділився з нашим митцем темами, з яких одну „Було колись на Вкраїні" виконав Лісовський під оком і з одобренням Майстра). І йому то дякуючи, в духовності Лісовського склалася гармонійна фізіономія маляра і графіка, в якого творчості стрічаються світи старої й сучасної України з мистецькою культурою Європи так просто й самозрозуміло, як це вже раз діялося в пишну добу "козацького бароко".

 

1926 р.

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...