Сучасне українське мистецтво у своїй ширині й глибині репрезентоване багатьома мистецькими гуртами. Ці гурти, хоч ідуть різними мистецькими шляхами, прямують до одної мети: прагнуть знайти пластичний вислів українського мистецтва, по­глибити його формальні цінності і внести їх у скарбницю сві­тового мистецтва.

 

Сучасне українське мистецтво нерозривно звязане з західно - європейським мистецтвом шляхами свого розвитку і метою своєї рації. Українське мистецтво через полі­тичне положення українського народу дещо запізнилося в своїм річевім розвитку в часах поневолення царатом, одначе тепер, швидкими кроками, воно надробило все те, що потрібне було для його дальшої еволюції.

 

Уже імпресіонізм на Україні дав могутнє підложжа під сучасне українське мистецтво і його прак­тика видвигнула низку блискучих майстрів як Бурачека, Василь­ківського, Іжакевича, Дяченка, Замирайла, Жука, Красицького, В. Кричевського, Ф. Кричевського, Левченка, Кульчицьку, Му­рашка, Маневича, Новаківського, Пимоненка, Сосенка, Самокишу, Холодного, Труша, Шульгу, Яремича і багатьох інших, їх діяльність у малярській практиці і у пропаганді українського мистецтва виставками, статтями про українське мистецтво, пе­дагогічною роботою — поклала основи під сучасну працю наших митців.

 

У часах діяльности цих митців повстала потреба ми­стецьких організацій, щоб упланувати і впорядкувати їх працю і надати їй організаційні форми. Такою першою мистецькою організацією було "Товариство Діячів українського мистецтва" у Київі, та аналоґічне у Харкові, пізніше й у Львові.

 

Нове покоління українських митців зовсім змінило ми­стецьку ситуацію на українських землях. Рамці діяльности їх так розрослися, що виявилася потреба ідеолоґічних мистецьких організацій у мистецькому розумінні, та поширення їх діяль­ности у великих розмірах. Темп мистецького життя виявилося у великому його розгоні. Власне, повстає ціла низка таких орґанізацій, що начислюють десятки діяльних членів і своєю різнородною мистецькою діяльністю втягують до зацікавлення ми­стецтвом широкі верстви української суспільности та несуть досягнення нашого мистецтва далеко поза межі українських земель.

 

Організацією з суто українськими мистецькими проблемами широкої міри була "Асоціяція Революційних Митців України", яка окрім практики мистецтва європейських напрямків у головнім своїм ядрі обєднувала ґрупу нововізантиністів, що базували свою творчість на добі візантійського мистецтва на Україні.

 

Досягнення цієї ґрупи дуже значні, а її стилеві шукання ли­шили глибокий слід в українськім мистецтві та звернули увагу на свою працю зах.-європейського мистецького світу. До цієї ґрупи належали такі митці: М. Бойчук, Седляр, Падалка, Наліпинська-Бойчук, Азовський, Сахновська, Мізин, Гвоздик, Бизюків і інші, ціла низка передових різьбарів, графіків і мистецтво­знавців та критиків.

 

Українські сезаністи і митці, що працюють у формі західньо - європейської дійсности від експресіонізму до новокласицизму, зорганізовані в "Обєднання Сучасних Мистців України" до яких, як головні представники належали Таран, Пальмів, Ткаченко, Садиленко, Крамаренко, Жданко й інші.

 

Близькою до обох цих організацій у мистецькому розумінні є "Асоціяція Незалежних Українських Митців" на західно-українських землях з такими митцями: Андрієнко, Бутович, Грищенко, Глущенко, Гординський, Дольницька, Ємець, Ковжун, Осіньчук, Лятуринська, Музика, Сельський і інші.

 

Численна Група митців, що основує свою творчість на українськім на­роднім мистецтві в широкім розумінні цього слова, до яких примикають ще й імпресіоністи обєднані були в "Асоціації Чер­воних Митців України" з такими іменами як Ф. Кричевський, Михайлів, Новосельський, Шовкуненко, Жук, Трохименко, Козик, Коровчинський, Іванів, Сиротенко й інші.

 

Ці головні і провідні мистецькі організації з широкою про­грамою своєї діяльности, що включають в себе активний ми­стецький елемент усіх ділянок мистецтва та мистецької публі­цистики доповнює ціла низка менших організацій, що в тій або іншій формі поширювали рямки мистецтва.

 

З них "Обєднання Молодих Митців України", "Жовтень", "Українське Мистецьке Обєднання", "Спокій", чи Празька або Паризька ґрупа наших митців хоч нових ідей не вносять в українське мистецтво, одначе розширюють його практику.

 

Павло Ковжун. 1934 р.