Чотири долі, як одна

Долі чотирьох музикантів злилися в одну долю. А причиною всьому став... баян. Вже 35 років існує Квартет баяністів Київської державної філармонії в складі лауреатів Всесоюзного й Українського республіканського конкурсів заслужених артистів УРСР Марії й Раїси Білецьких, Івана Журомського та заслуженого діяча мистецтв УРСР Миколи Різоля.

 

А спочатку їхні долі складалися по-різному.

 

...На Донбасі у шахті «Аненська» працювали дід і батько сестер Білецьких, які навчили їх грі на баяні. Згодом дівчатка успішно виступили на обласному огляді художньої самодіяльності. Спершу вони навчались у Кадіївській музичній школі, потім — у Києві. Участь у Всесоюзному огляді виконавців на народних інструментах у Москві принесла їм третю премію і звання лауреатів. Там, у столиці, вони познайомились із лауреатом Всесоюзного конкурсу Миколою Різолем.

 

Син токаря з Дніпропетровська любов до баяна теж перейняв від батька. У чотирнадцять років Коля Різоль став вихованцем тричі Червонопрапорної Іркутської дивізії, а в 1934 році на окружній червоноармійській олімпіаді завоював першу премію. Командуючий Київським військовим округом Й. Е. Якір нагородив його грамотою.

 

У 1935 році юного музиканта було удостоєно честі виступати перед делегатами VII з'їзду Рад. Після цього концерту нарком оборони СРСР К. Є. Ворошилов нагородив його іменним годинником. Пізніше, за путівкою Головного Політичного управління Червоної Армії юнака було направлено на навчання до Київського музичного училища. Згодом Микола поступає до Київської консерваторії, одночасно працюючи в Театрі Червоної Армії.

 

Зустрівшись із сестрами Білецькими, М. Різоль розповів їм про свого товариша — баяніста Івана Журомського, який приїхав до Києва з Фастова і теж поступив до музичного училища. Тоді й було вирішено створити квартет. З молодою енергією взялися вони за роботу. Але творче життя квартету було перерване Великою Вітчизняною війною. Микола Різоль та Іван Журомський пішли на фронт. А після війни, нагороджені бойовими орденами і медалями, вони повернулися до своєї улюбленої професії. Квартет відновив свою творчу діяльність.

 

Поряд із творами класиків і радянських композиторів, обробками народних пісень і танців квартет виконує симфонічні твори Моцарта, Шуберта, Бетховена, увертюри до опер «Руслан і Людмила» М. Глінки та «Тарас Бульба» М. Лисенка, Гуцульську рапсодію Г. Майбороди та інші.

 

Чотири учасники квартету — це чотири яскраво виражені виконавські індивідуальності. Слухачі звертають увагу на виняткову віртуозність Марії Білецької, на майстерне володіння одночаснр двома інструментами (баян-альт і педальний ба-ян-бас) Раїси Білецької, на кантилену Івана Журомського, на концертмейстерсько-диригентське обдарування Миколи Різоля. Та ці якості чотирьох музикантів лише доповнюють одна одну.

 

«Майже весь репертуар ансамблю

— це аранжировки й обробки Миколи Різоля, в яких він виявив глибокі знання виражальних можливостей інструментів і ансамблю в цілому, уміння відтворити звучання оригіналу, а часто й збагачення його», — писала газета «Культура і життя».

 

За 35 років концертної діяльності квартет дав більше чотирьох тисяч концертів у містах і селах країни.

 

Недарма журналісти писали, що «...це такий портативний оркестр, якому легко добратися до будь-якого колгоспу чи польового стану, — і найскладніший музичний твір, виконаний на рідному для народу інструменті, дійде до найширших кіл слухачів».

 

Де тільки не побували артисти! Любителі музики Москви, Ленінграда, Архангельська, Тбілісі, Єревана, Баку, Талліна, Києва, Харкова, Львова, Донецька, Миколаєва, Житомира, Вітебська, трудівники ланів Казахстану гаряче вітали їхнє натхненне мистецтво. Виступи квартету в німецькому місті Клінгенталі, де проходив Міжнародний конкурс баяністів і акордеоністів, користувалися великим успіхом у слухачів.

 

Учасники квартету не обмежуються концертними виступами у містах і селах. Вони зустрічаються з учнями музичних шкіл і училищ, проводять консультації, дають методичні поради, діляться педагогічним досвідом. Адже І. Журомський — викладач Київського музичного училища, а М. Різоль — професор Київської державної консерваторії, вони виховали багато прекрасних музикантів.

 

Квартет пройшов великий і складний шлях зростання, здобув заслужене визнаная слухачів. І хай ще довго співають разом баяни чотирьох обдарованих артистів, долі яких поєдналися так міцно і так щасливо.

 

М. Маліченко 1976 р.

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...