Васю, давай!

Народна бувальщина

 

Заповзятий автотурист містер Піткін (а може, то був містер Томпсон чи Максуел — точно не знаю, бо в паспорт йому не заглядав) мандрував по Україні. І сталося так, що цей турист перевищив дозволену швидкість і тернувся об МАЗ із причепом, завантаженим дубовими колодами.

 

І так добряче тернувся, що з його «роллс-ройса» чи «крайслера» (а може, й «кадиллака» — точно не знаю, бо я йому в техпаспорт не заглядав) аж пір'я полетіло. Весь лівий бік автомобіля провалився всередину. Крило з боковиною капота задерлося. А переднє колесо безнадійно заклинило, бо всю його підвіску разом із поперечною балкою круто подало назад. Крім того, в кількох місцях іще дещо зігнулося й перекосилося.

 

Побачивши свій скалічений автомобіль, живий і здоровий містер так і завмер на місці. Потім гірко сплюнув і став чекати дорожну міліцію, щоб заплатити штраф за порушення правил руху й заразом дізнатися, де тут найближче автокладовище.

 

Як ведеться, біля місця аварії з'юрмилися транзитні споглядачі. Хитали головами, заспокоювали, мовляв, не журися, друже, от прибуде автолетучка з електронно-механічним обладнанням і спробує поставити твій лімузин на ноги. Містер щось жебонів. Коли гуртом переклали, то вийшло, що він сумнівається: цій машині вже й сам господь бог не допоможе.

 

Підійшли до місця аварії також двоє молодих механізаторів, які поблизу обробляли трактором міжряддя буряків. Один з них тримав у руці пудову кувалду, другий — засмальцьовану дубову колодку завдовжки з метр, а може, й більше, точно не знаю, бо не переміряв. Самі ж були такі здоровані, що при бажанні могли б голими руками скрутити рейку у вузол на два засмики.

 

На жаль, і досі невідомо, хто вони й звідки, хоч одна худа «дуже компетентна» дама заявила, що таких умільців могло підготувати лише Мліївське механізаторське профтехучилище.

 

Хлопці мовчки обійшли металобрухт на колесах, щось про себе мугукнули, Потім той, що з кувалдою, сплюнув у долоні й діловито проказав:

— Васю, давай!

 

Це означало: «Першу допомогу треба подати ще до прибуття автолетучки з електронно-механічним обладнанням».

 

Вася звично відкинув кришку капота, артистичним жестом встромив усередину свою колодку, а його напарник як упетелив по ній кувалдою, що боковина з лівим крилом,— хотіла вона того чи не хотіла,— заскавчала й таки вилузнулась на своє одвічне місце.

 

Містер лише витріщився на них і закляк у німому подиві.

 

— Васю, давай!

 

Вася знову наставив колодку, а його напарник знову так звіздонув по ній кувалдою, що кузовний бік аж стогоном застогнав,— і хотів він того чи не хотів,— а таки став на своє відредаговане місце.

 

— Васю, давай!

 

Вася злегка натужився й підняв передок машини. Не знаю, що вже він там підпер колодкою, бо я туди не заглядав, але його колега знову так угилив по ній кувалдою, що поперечна балка разом з підвіскою лиш векнула,— і хотіла вона того чи не хотіла,— а таки вернулась на своє місце.

 

— О'кей! — збуджено звереснув містер. — Тепер я зможу доїхати до авторемонтної майстерні?!

 

— А хоч і до самого Ла-Маншу!— відказав Вася.

 

І справді, звершилося чудо: трохи пожмаканий «роллс-ройс» чи «крайслер» (а може-таки, й «кадил-лак») міг уже самостійно рухатись.

 

Механізатори взяли свій інструмент і вже збирались були іти собі геть. Аж тут містер схаменувся.

 

І щось швидко заджеркотав, У колективному перекладі це означало приблизно таке: чи не образяться майстри, якщо він заплатить їм за ремонт сто доларів?!

Хлопці зніяковіли:

— Та ви що!

 

— Хіба ж за це беруть гроші...

 

Тоді втрутилися споглядачі. Мовляв, не варто ображати містера: все-таки він хоче віддячити за допомогу. Адже в них там без грошей не маєш права й вмерти.

— Васю, давай!— хмикнув «автохірург».

 

Це означало: «Та ну його.,. Таке пльове діло, а він із своїми доларами...»

! вони з почуттям власної гідності пішли до свого трактора.

 

 Леонід Серебряков

 

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...