Така моя планида

...Постригли нас, вишикували в одну шеренгу і;

— Артилеристи є?

— Є!

— Три кроки вперед!

 

Вийшло кілька чоловік.

 

— Танкісти є?

 

— Є!

 

— Три кроки вперед!

 

На лихо, у мене не було ніякого військового фаху, цивільного теж. Пока викликали шевців та кравців, я метикував, ким би назватися. І коли почув: «Кухарі є?» — вигукнув:

— Є!!!

 

Та хитрість моя не вдалася: зробили мене зв'язківцем. Що значить зв'язок на фронті говорити не треба. Якщо кухар не зварить своєчасно обіду, його не так лаятимуть, як зв'язківця, котрий не полагодив розірваний кабель. Бувало, після стрілянини хлопці всядуться обідати, а тобі саме фашистський снаряд порвав лінію... Загнеш крученого комплімента й повзеш до того місця. Зв'язав, приповз назад, сів послухати гармоніста чи веселого оповідача, як знову — гра-ах! Влучив, гад, у твою польову лінію...

 

Хто на танку в'їхав у Берлін, хто на гарматі, хто навіть верблюдами дістався, а я приповз на животі, ще й з чималою котушкою дроту на спині.

 

Мріялось: дай-но, боже, війні закінчитися, трахну тією котушкою та телефонним апаратом об землю — і повік-віків не буду зв'язківцем.

 

Перемога!.. Танкісти стали трактористами, мінометники — комбайнерами, а мені у військкоматі наказали:

— Ідіть на пошту.

 

— Чого?

 

— Працювати.

 

— А хай вона згорить!

 

— Нема чому горіти,— кажуть.— Згоріла без вас... Тепер треба відбудовувати. На весь район жодного телефонного стовпа. Ні з одним селом немає зв'язку, в самому райцентрі лише два телефонні апарати, районна контора зв'язку міститься в курнику, а кабінет начальника — на горищі...

 

Пішов. А кадри були тоді на пошті — аж п'ять хлопців з гаком! «Гак» — старенька баба Хтодошка, яка виконувала функції прибиральниці, листоноші та особистого секретаря. Формально обіймав я посаду телеграфіста, працював на рації «сєверка» та, крім цієї, мав ще кілька, за які, звичайно, не одержував надбавки: монтера, касира, завгоспа й контролера. І стовпи заготовляв у лісі, і вивозив їх з тих нетрів, і закопував у землю, і натягав дріт...

 

Ну, думаю, телефонізуємо й радіофікуємо всі села, збудуємо нове приміщення пошти — і адью! Чкурну, аж гай загуде. Тільки мене й бачитимете.

 

Телефонізували. Радіофікували. Збудували. Вже начальник перебрався з горища в кабінет з пальмами, телевізором та молоденькою секретаркою в міні-спідниці. Вже замість «сєверки» та «морзянки», яка її змінила, поставили телетайпа; вже маємо автомашину возити пошту й два мотоцикли — роз'їжджати по ревізіях, а я все не даю драла.

 

— Чого ти засихаєш на тій пошті? — дорікає дружина. — Краще було піти по медичній лінії, а то баб-раєшся з тими газетами та листами...

 

— І яка тебе холера понесла в той зв'язок? — дивуються при зустрічі' знайомі. — Кинув би до ката та пішов у торгівлю. Там...

 

І таки кину. Їй-бо, кину оту пошту. Оце ще побудуємо нові приміщення для відділень зв'язку, вмеблюємося, поставимо відеотелефони, і тоді кину. Змушений буду кинути, бо піду на пенсію. А жаль...

 

Андрій Бобюк

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...