Петро Красюк. Байки

СОЛОВЕЙКО І СЕЛЕЗЕНЬ

 

Одного разу Соловейко захотів

Сказати правду Селезню про спів:

— Не ображайтеся за те, що я

Осмілюся на ваші хиби тут вказати...

— На хиби? Ти? — І Селезень сердито зирк

на Солов’я.—

Ти що ж це, поучати

Збираєшся мене, старого співака?

І що за птиця ти така?!

Тебе ще і на світі не було,

Як я кричав на все село.

Та в мене, ках-ках-ках... у мене стаж!

— Не гнівайтесь. Про стаж я знаю,

І стаж я не чіпаю.

Все ж зауважую, що голос ваш...

— Мій голос? Ні,

Ти не доріс, мій друже, щоб мені

Смів зауваження давати!

Щоб я та слухавсь Солов’їв?

Ти ба, чого він захотів!

Я не дозволю компрометувати

Ні стаж мій, ані спів!..

Одначе, щоб співати,—

Не стаж, а голос треба мати!


ЧВАНЛИВИЙ МІШОК

 

В коморі у кутку стояло три Мішки:

Два із пшеницею, скромнесенькі такі,

А третій вирізнявся повнотою.

Що в нім було — в секреті він держав,

Та дуже вже гордився сам собою, Бурчав:

— Ви проти мене — карлики, пігмеї.

Не мати вам солідності моєї!..—

Тут він надувся...

Раптом трісь!

Шви на чванькові розповзлись,

І з дір посипалась полова.

А що за поза, що за мова!

 

РЕТЕЛЬНИЙ ТЕРПУГ

 

Новому Терпугу

Гострити Пилку доручили.

Він думав:

«Доведу, що є у мене сили:

Так у роботу я візьму стару каргу,

Щоб на весь вік мене запам’ятала!»

І по зубах раптово як провів —

Неначе й не було п’яти зубів.

— За що ти? — Пилка застогнала.—

Я ж завжди чесно працювала...

А затупилася — із розумом гостри! —

Просити почала несміло.

— Ну-ну, поговори! —

Терпуг кричав зарозуміло.—

Та я тебе зігну в дугу!..

Ой, бути там біді, де доручають діло

Ретельному надміру Терпугу.

 

СКРИНЬКА

 

Копаючи для льоху яму на городі,

Мефодій На чималенькій глибині

Знайшов був скриньку незвичайну,

Заховану ще в давні дні.

«Одкрить її негайно!..»

Але... зацмокав язиком:

Замкнули скриньку внутрішнім замком!

Щоб відчинить, потрібне вміння...

Тут би Мефодію озброїтись терпінням

Та підшукати до замка Потрібного ключа.

Однак в Мефодія натура не така:

Узяв сокиру і... з плеча Як рубоне щосили —

Лише тріски від скриньки полетіли,

Побився в ній і дорогий кришталь.

А жаль!

Біди із поспіху накоїв чоловік.

Той від Мефодія далеко теж не втік,

Хто в справу не вника, не підшука «ключа»,

А поспіша рубати із плеча.

 

СТОНОГА ТА ПАВУК

 

Стонога з Павуком зустрілись.

Раденькі зустрічі, розговорились:

— Я взнала: люди всі глухі, немов пеньки.

— Чому так думаєш?

— Та де ж таки:

Як я повзу, то шум щоразу лине,

Неначе від машини.

А їм, переконалась я, не чути:

Ніхто з дороги й не подумає звернути!

— А так! В людей ще й інша вада є,—

Павук зловтішно додає,—

Вони не лиш глухі — сліпі, мов ті кроти.

Як добре знаєш ти,

Плету таку міцну я павутину,

Що кожну мусила б лякать людину.

Вони ж її не помічають

І (хоч, напевно, це нелегко!) розривають.

Чи ж не сліпі, скажи сама?

— Так, так; ні слуху, ані зору в них нема!

Вже краще буть глухому і сліпому,

Аніж обманюватись так в собі самому!

 

ЦІНИТЕЛЬ КРАСИ

 

Осел квітник уздрів І остовпів:

— Сп’янієш від такого аромату!

А красота?! Такої ще не їв!

Яка ж природа на красу багата!

А я красу цінити змалку звик...—

Сказав і пастися попхався у квітник.

 

БАРАНЯЧИЙ ПІДХІД


Баран

Інспектував санстан,

Заглянув до Коня — порядок був зразковий.

Годилось би сказать Коню похвальне слово,

Та в Барана до справи свій підхід:

Підлеглих роздраконювати слід!

— Гляди ж мені, щоб завжди було чисто!

— Постійно я за це й борюсь...

— Зумій помовчати! Чи бач, який речистий?

Вказівку намотай на вус

І знай, що панькатись не стану:

Раз-два — вліплю догану...—

Сказав та й дибає в Свинячий хлів.

Заглянув — і від гніву закипів:

Такого зроду ще не бачив бруду.

— Ти що ж це, нечупаро, розвела?!

— Карайте, винна я! — Свиня відповіла.—

Але клянусь: порядок буде!

Спасибі вам,

Що завітали

Та мудро на недоліки вказали:

Віднині чистоті життя своє віддам! —

Баран розм’як і вирішив про себе:

«Хай в неї хлів брудний, зате ясна душа,

І головне — Свиня начальство поважа,

За це в наказі заохотить треба!»

 

УРІВНОВАЖЕНИЙ ПЕНЬ

 

— Ну й молодь же тепер яка!

Береза білокора Аж тягнеться, я бачу, до Дубка;

Осика з Ясенем учора

Шушукались та обнімалися весь день...

Де врівноваженість? Де скромність, сором?!—

Докори сипав трухлий Пень

 

БУЛАНИЙ У МІСТІ


Як виріс із Буланчика Буланий

(Його плекали, чистили старанно,

І красєнем зробився він аж-аж),

Йому сказали: — Ну, пестунчик наш,

Робота є на фермі непогана:

Підвозити фураж.

— Та що ви? Чи на те кохав я вміння й силу,

Щоб тут, на фермі, закопать в могилу?

Я не збирався бабратись в гною —

У місті мрію здійсню я свою:

На іподром чи в цирк моя дорога,

Там жде мене славетна перемога! —

Ні просьби, ні вмовляння — ні до чого,

Буланий вперся на своїм:

— Що там привілля лугове та добра паша?

Даремна агітація тут ваша!

Пожертвую заради слави всім,

Бо що від неї в світі є миліше?!

...Десь через місяць-два, а чи й пізніше,

Буланого у місті стріли земляки:

В їдальню на околицю віз воду

(Іще не провели туди водопроводу).

— То як, в мистецьку запрягли роботу?..

— Але в село не повернусь-таки!..

 

Петро Красюк

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...