Арена-моя радість

Коли ведучий оголошує номер заслуженого артиста Російської Федерації Льва Осинського і прожектори вихоплюють з темряви його постать, ніхто й гадки не має, що зараз виступає незвичайна людина.

 

З'являються перед глядачами чарівної краси скульптури, мов вирізьблені геніальним майстром, який так тонко відчуває гармонію людського тіла. Гучними оплесками завершується кожний пластичний етюд.

 

І захоплені майстерністю артиста, глядачі навряд чи замислюються над тим, чому майже всі стойки він виконує на правій руці...

 

На манеж цирку Лев Осинський прийшов у чотирнадцять років. Учорашній вихованець дитбудинку став асистентом акробата і борця Івана Дайнова. Вечорами виступав, а вдень працював над власним номером. Йому хотілося стати справжнім акробатом. Закоханість у циркове мистецтво і неймовірна працездатність дали йому змогу вже за рік показати невеликий, але власний номер. Цей виступ став не тільки щасливим дебютом, а й початком великої творчої дружби з Володимиром Волжанським, який помітив здібного хлопчину, запросив його в свою акробатичну групу. Виступ у пан-томімі-феєрії, власне, й став початком творчої біографії Льва Осинського. І, здавалося б, відтепер у нього мало іти все якнайкраще. Він мав розумного і доброго наставника, прекрасних друзів і партнерів по арені, цікаві гастролі. І безліч задумів... Але не судилося їм тоді здійснитися.

 

Червень 1941-го. Війна. Молодий артист цирку одним із перших приходить на мобілізаційний пункт. У призиві йому відмовляють. Але він ще і ще приходить до військкомату. Врешті комсомолець Лев Осинський став бійцем протитанкової роти. Перше поранення під Тулою, госпіталь. Звідти він тікає знову на фронт. Ще не одужавши як слід, попутніми автомашинами добирався у свою частину. А потім були бої на Курській дузі і те, останнє, поранення. Артист, який не уявляв себе поза ареною, залишився без лівої руки.

 

Треба було думати про нову професію, але не міг забути про вогні арени, про хвилююче й радісне збудження перед тим, як виходив під світло юпітерів. Повернувся до Москви. В один із вечорів наважився і таки пішов у цирк. Щоб іще раз зрозуміти — без арени не зможе.

 

Треба було мати особливу віру в себе і мужність, щоб зважитися на такий крок: підготувати акробатичний номер на одній руці. Набухали вени, лопалися капіляри, а він тренувався, тренувався і тренувався Коли побачив, що номер виходить, звернувся з пропозицією до заступника начальника цирків. Той вислухав фронтовика і запропонував зв’язатися з Волжаніним. Дали телеграму і отримали лаконічну відповідь з Тбілісі, де гастролювала тоді трупа: «Чекаємо!».

 

Знову він виступає. Але все частіше закрадався сумнів: адже не все виходило так, як хотілося б. Та й рука не завжди витримувала навантаження.

 

І ось приходить рішення: назавжди покинути цирк. Але чим тепер зайнятися? Вчорашній артист переступає поріг Іванівського училища живопису (адже колись він непогано малював). З успіхом закінчує училище і... повертається на арену, яка снилася йому щоночі, кликала своїми вогнями, своєю святковою піднесеністю.

 

Відтоді ім'я Льва Осинського постійно на афішах. Ще чотири роки він виступав у групі Волжанських, а коли почали роботу над новим номером на канаті, вирішує виступати самостійно.

 

— На той номер мене наштовхнула скульптура В. Мухіної «Робітник і колгоспниця». Я зрозумів, як багато можна розповісти пластикою тіла. Днями пропадав у музеях. Вивчав скульптуру — античну, середньовічну, сучасну. Хотілося, щоб кожний етюд став своєрідним, нехай на хвилину, але твором мистецтва.

 

Номер більше ніж сподобався. Його захоплено приймали глядачі в багатьох містах Радянського Союзу, де гастролював артист. А в 1957 році, на першому Міжнародному фестивалі циркового мистецтва, що проходив у Варшаві, Лев Осинський завоював золоту медаль і звання лауреата.

 

Майже сорок років Лев Осинський на арені. Вже й дочка стала артисткою. Але так, як і раніше, іскриться красою, вишуканістю, чистотою його номер. Адже артист виносив його в серці, з ним він виходить на арену, яка стала його радістю.

 

В. Туркевич

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...