Кераміка в Україні

На території України гончарство зародилося в епоху неоліту (V — III тисячоліття до н. е.). Невеликі, круглі, схожі на горщики посудини ліпили в руках, випалювали на полум’ї  багаття. Ці предмети мали спочатку гостре дно, — очевидно, їх ставили в пісок — згодом, під кінець неоліту, вони отримують плоске дно та добре виведені вінця.

 

Першим видом орнаменту на цьому посуді були жолобчасті прикраси у формі рисок, зигзагів, ямок. Пізніше знаходимо від-тиски орнаментального штампу, наколи, прикраси, створені гребенем.

 

Високим мистецьким рівнем відзначалися вироби так званої трипільської кераміки (2500 — 2000 рр. до н. е.), поширені на Правобережній Україні. В той час уже існувала піч горен. Трипільські майстри ліпили горщики, тази, миски, глечики, ковші. В орнаменті, спочатку ритованому, пізніше мальованому глинами білого, жовтого та коричневого кольорів, панують ритмічно побудовані круги, овали, смуги, спіралі, що утворюють пояски, а також зображення тварин і людей. Двопланові силуетні розписи виконані з глибоким розумінням специфіки матеріалу та великим декоративним хистом. Трипільці робили також статуетки — здебільшого зображення жінок, які мали чіткі узагальнені форми.

 

В II тисячолітті до н. е. племена, що жили на просторах Східної та Центральної Європи, прикрашали ліпний посуд відтискуванням шнурка, внаслідок чого і отримали в науці назву племен «шнурової кераміки». Значного поширення набуло тоді виробництво великих посудин з двома вухами і вузьким горлом, так званих кулястих амфор, а також мисок, кубків, чаш та тюльпановидних глечиків. Ці племена вже вміли виготовляти сиву (обдимлену) кераміку, яка створювалася шляхом особливого випалу. Обдимлювання робило черепок твердішим, значно зменшувало просочування рідин крізь стінки.

 

Специфічним для такого сивого посуду є лискований (гладжений) розпис сирого підсушеного черепка за допомогою камінчика, кістки, зуба, які залишали на матовій поверхні блискучі смуги.

 

На початку залізного віку (VIII — VII ст. до н. е.) у скіфських племен, які заселяли степову і лісостепову смугу сучасної України, ремесло відокремилося від землеробства, що сприяло вдосконаленню керамічного виробництва.

 

Скіфські горщики зберігають тюльпановидну форму, на плечах мають карбований валик, по краях — проколи. З'являються миски з ввігнутими всередину краями. Столовий посуд відзначається ніжними лискованими та витисненими орнаментами, що зосереджувалися здебільшого в його верхній частині.

 

В античних містах північного Причорномор'я Ольвії, Тірі, Херсонесі також існувало керамічне виробництво з витонченими, схожими на грецькі, розписами. Майстри Ольвії виготовляли багато теракотових статуеток.

 

Ранньослов’янська кераміка кінця І тисячоліття до н. е. — початку І тисячоліття нашого літочислення, що дістала назву «полів поховань», є прямим попередником української народної кераміки. В ній відрізняємо дві групи: першу складає кухонний посуд — горщики і банкоподібні посудини, що нагадують скіфські вироби, другу — старанніше виготовлений столовий посуд — миски, кухлі, глеки з гарною гладженою орнаментикою у вигляді ліній, кривуль, решіток.

 

В II ст. н. е. на просторах Поділля і Верхнього Подністров’я з’являється ручний гончарський круг, який звужує і витісняє ручне ліплення посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм.

 

Найхарактернішими були різноманітні старанно гладжені миски, часто рясно орнаментовані. Крім мисок вироблялося багато дзбанків з високою шийкою, кубки, опуклобокі горщики з відігнутими: вінцями, зерновики-корчаги, іноді дуже великих розмірів.

 

Особливо старанно прикрашувався столовий посуд: рельєфні валики, часто з накарбованими ямками і мережкою, доповнювалися гладженими мотивами — смугами, кривулями, решітками, поясками, зубцями.

 

Висока культура ранньослов’янських гончарів була основою, на якій розвивалася кераміка в період Київської Русі та феодальної роздрібненості. Багато дечого з тієї епохи, наприклад форма миски, що побутує на Наддніпрянщині, або конструкція горнів, дійшло без змін до наших днів.

 

У період Київської Русі найпоширенішим видом продукції були кухонні горщики. Виготовляли також миски, макітри, глеки, полумиски, черпаки, світильники, рукомийники, великі посудини для зберігання продуктів харчування тощо. Горщики були видовжені, схожі на сучасні слоїки. Амфора перетворювалася в українську тикву — корчагу: стала широкою, отримала плоске дно та одне вухо. Глиняних мисок робили небагато.

 

Міські гончарі виготовляли відносно мало столового посуду, який за своєю якістю та мистецькими ознаками поступався перед виробами попередньої епохи — черняхівської кераміки. Це можна пояснити тим, що в побуті міського населення були дуже поширені металеві, а також дерев’яні тарілки та блюда. Міський гончарний посуд був сивим, мав здебільшого ритовані та наколювані узори. Верхня частина горщиків та корчаг оздоблювалася рисками, ямками, а також широкими хвилястими смугами, створеними гребінцем, які часто прикрашали предмет суцільно. Незначна частина предметів вкривалася ясно-зеле-ною свинцевою поливою.

 

Починаючи з X ст., в містах розвивається будівельна кераміка. Виростають величні храми та оборонні споруди з плоскої цегли. Стіни і долівки храмів та жилих будинків вистелюють фігурними керамічними плитками, вкритими емалевою поливою жовтого, синього, зеленого і коричневого кольору.

 

Плитки з Білогородки на Київщині мали червоне тло, на якому бачимо білі, жовті, сині і зелені лінії, кривулі, кола, квіткові мотиви або мармуровидний орнамент, що нагадував пізнішу «фляндрівку».

 

Галицькі майстри під впливом високо розвиненої у верхів’ях Дністра плоскорізьби по каменю створювали на керамічних облицьовувальних плитках рельєфні мотиви. Серед гнучких елементів часто знаходимо візерунки птахів та звірів, споріднені з мотивами графіки та художньої обробки металу ХІІІ — ХІV ст.

 

В склепіння древньоруських храмів вставляли великі глеки без вуха — «голосники», які служили резонаторами і полегшували вагу мурування.

 

У період монгольської навали міське гончарство занепало. Сільське ж не зазнало знищення і пронесло свої традиції в пізніші віки.

 

Ю. П. Лащук 

 

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...