Українське ткацтво

Художнє узорне ткацтво на Україні поширене з давніх-давен. Протягом століть цей вид народного мистецтва розвивався, удосконалювались технічні прийоми виготовлення тканин, збагачувались їхні орнаментальні та колористичні розв'язання. Поступово склався своєрідний стиль українського художнього ткацтва, пам'ятки якого дійшли до нас від XVII — XVIII століть. Більшість тканин датуються XIX — початком XX століття.

Різноманітні предмети декоративно-ужиткового призначення ткали вручну на саморобному верстаті з льняної, конопляної чи вовняної пряжі. Візерунки тканин створювались у процесі переплетення ниток основи та піткання різнобарвної або однобарвної пряжі, внаслідок чого майстри досягали колірних і фактурних ефектів.

Найбільш розповсюджені на Україні дві основні техніки ткацтва — човникова та перебірна, котрі й обумовлювали характер орнаменту. Для тканин, виконаних у човниковій техніці, властива поперечно-смугаста композиція орнаменту. Перебірна техніка дає ширші можливості для створення складних візерунків на тканинах: крім поперечних смуг, це геометризовані мотиви — ромби, зірки, розетки, стилізовані зображення квітів, птахів тощо.

Багата колекція художніх тканин музею дає уявлення про високий розвиток цього виду народного мистецтва. Збірка налічує близько чотирьох тисяч експонатів дорадянського та радянського часу.

Передусім це декоративні тканини, якими устатковували житла: рушники, настільники, рядна, наволочки та ін.

Декоративні рушники відігравали велику роль в українському народному побуті. Ними прикрашали інтер'єр хати, їх використовували в різних народних обрядах. Залежно від призначення вони мали відповідні розміри, орнаментальні мотиви та композиції. Малюнок рушників, якими прикрашали житло, в основному зосереджувався на краях, а до цёнтру поступово полегшувався.

На скатерках-настільниках орнамент рівномірно розміщений на полі тканини, і тільки на коротких кінцях, що спадають зі столу, орнаментальні смуги
багатшають.

У музеї зібрані ткані предмети народного вбрання. В народних тканинах відчувається логічність у розміщенні малюнка, виявляється тонке відчуття пропорцій і співвідношення орнаментованих частин до вільного поля. З предметів поясного жіночого одягу особливо цікаві плахти, запаски, горбатки. їх одягали поверх довгої сорочки і пов'язували тканим поясом. Кожний з цих предметів має своєрідний крій та орнаментацію.

Композиційною основою візерунка плахти завжди була клітина з найрізноманітнішими мотивами в ній. Плахту носили жінки центральних та східних районів України. В різних місцевостях плахти мали свої технічні прийоми виготовлення, орнаментацію, колорит.

Запаска — предмет жіночого одягу західних областей, складається з двох частин прямокутної форми. Художній ефект у цих тканинах досягається ритмічним чергуванням поперечних різнокольорових смуг. Своєрідну групу тканих виробів музейної колекції складають пояси, оздоблені різнобарвними поздовжніми смугами або дрібним візерунком з ромбів, трикутників та хрестиків. Пояси різних районів мали свою ширину, довжину, орнаментацію та колірну розробку.

З тканих головних уборів найповніше представлені в музеї перемітки та хустки. Перемітка, або намітка (святковий головний убір заміжніх жінок), — довга тканина, яку пов'язували в різних місцевостях по-різному. Прикрашали узорами переважно її кінці. Гуцульські перемітки опинали навкруг голови, шиї, а короткі кінці ззаду опускалися. Буковинські пов'язували так, що довгі кінці слалися на плечі. На перемітках Жаб'євського регіону, що на Гуцульщині, прикрашали заснівками довгі сторони. При зав'язуванні вони обрамляли обличчя.

Різноманітні за композиційними рішеннями орнаменту сумки — бесаги, тайстри. Ці вироби також мають відмінність в побудові орнаменту, зумовлені різним ужитковим призначенням і способом ношення. Колекція художніх тканин музею складається з експонатів різних осередків. Один з найвідоміших центрів ткацтва, що уславився виробництвом рушників ще у XV столітті,— місто Кролевець Сумської області.

У XVIII столітті виробництвом тканин славилася Слобожанщина. У XIX столітті високого рівня досягло виробництво художніх тканин на Київщині та Полтавщині. Ткацький промисел успішно розвивався на Поділлі та Волині. 

Традиції українського ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва на сучасному етапі.

В музеї зібрані найкращі твори народних майстрів ткання радянського часу, які плідно працюють на фабриках художніх промислів, а також у домашніх умовах. В наш час дбайливо зберігаються локальні особливості ткання, творчо використовуються кращі традиції минулого.

Продовжують користуватися великим успіхом кролевецькі червоно-білі рушники, виконані в техніці перебірного ткання, що робить узори рельєфно-плас-тичними. Орнаментальні композиції, побудовані на кращих зразках традиційних народних узорів, відзначаються лаконізмом, урочистістю, святковістю та органічним поєднанням орнаментальних елементів з сучасними тематичними мотивами. Серед майстрів Кролевецької фабрики художнього ткацтва найбільш відомі Г. Шабельник, Н. Паталах, М. Доценко, художники О. Гавруш, І. Дудар.

Плахтовими тканинами, рушниками та іншими виробами прославились майстрині фабрики ім. 8 Березня з Дігтярів Чернігівської області: П. Олександренко, М. Неліпа, А. Остах, П. Бережна, В. Семенченко. Кожна з них має своє яскраво виражене творче обличчя й почерк. З традиційних мотивів народної плахти створені композиції для штучних виробів — килимків, покривал, наволочок, а також метрових тканин, які набули широкого застосування в побуті. Нові волокна, наприклад віскоза, які широко застосовуються в Дігтярах при виготовленні сучасних тканин, змінюють фактуру матеріалу, створюють своєрідний декоративний ефект.

Твори дігтярівських майстрів відзначаються мажорною грою кольорів і вдало знайденою пропорціональністю елементів візерунків.

Значну частину колекції художнього ткацтва становлять твори фабрики «Перемога» з Богуслава Київської області. Фабрика випускає широкий асортимент тканих виробів: скатерті, покривала, портьєри, наволочки, рушники з самобутнім богуславським орнаментом, що побудований з нескладних дрібних геомет-ричних мотивів. Ритмічне чергування гладких та візерунчастих смуг створює оригінальний художній ефект. Майстрині уміло поєднують контрастні барви.

Особливо розповсюджені поєднання червоного, чорного та білого кольорів. Високохудожні ткані вироби створені за малюнком Г. Анджієвського, І. Нечипоренка, Н. Скопець.

Музей зберігає досить багато робіт талановитого майстра С. Нечипоренка. Митець широхсого діапазону, він створив чимало унікальних творів, а також зразків для масового виробництва. Це рушники за мотивами народного ткацтва Чернігівщини, Київщини, Волині, Поділля та інших регіонів. Високими художніми якостями відзначаються тематичні твори С. Нечипоренка. В них сучасні орнаментальні мотиви, символічні зображення мають вдало знайдені пропорції, вони органічно поєднані з елементами народних малюнків. їм притаманні також монументальність і яскрава декоративність, як, наприклад, у триптихах, присвячених дню народження В. І. Леніна та 50-річчю утворення СРСР. Відомими представниками місцевих художніх шкіл ткацтва є Г. Верес із села Обуховичі на Київщині та Г. Василащук із села Шешори на Івано-Франківщині.

Мистецтво Г. Верес розвивалося під впливом традицій іванківського ткацтва. На грунті мистецьких традицій Гуцульщини зростав талант Г. Василащук. У кожної з майстринь твори самобутні й неповторні. їх відрізняє висока культура виконання, знання технології, прекрасне володіння матеріалом. 1968 року обидві майстрині були удостоєні звання лауреатів Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Великий інтерес становлять музейні колекції тканин Івано-Франківської та Львівської областей. їм притаманні орнаменти з дрібних геометричних елементів, багатобарвність колориту, в якому переважають червоно-оранжеві кольори. Для них типові різноманітні узори з ромбовидних фігур, клинців, прямих, ламаних та спіральних ліній. Одне з перших місць серед косівських майстрів належить О. Горбовій, яка виросла в родині потомствених ткачів.

Музейна колекція творів художнього ткацтва, як стародавніх, так і сучасних, свідчить про високий рівень розвитку цієї галузі народної творчості на Україні.

Т. О. Романова

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...