Народні тканини

У XVI — XVII ст. у побуті панівних верств українського суспільства, а також у церков­ному вжитку поширилася дорога, вибагливо прикрашена тканина, що її привозили з Захід­ної Європи та Сходу. Крім тугих адамашків, золототканих матеріалів, шовків, оксамитів великим попитом користувалися тонкі та про­зорі мусліни, гази, батисти, прикрашувані вишивкою. Поширилися також напівшовкові та бавовняні тканини і сукно, які оздоблюва­лися вишиванням та аплікацією. Орнамен­тальна аплікація зустрічається передусім на великих полотнищах наметів і настінних обоїв, а також як прикраса меблів та портьєр.

 

Тканини, що йшли для світських цілей, залежно від моди часто змінювалися. Тканини ж для церковного вжитку, розраховані на парадну помпезність, мали традиційний ха­рактер і повторювали вироблений у минулому тип орнаментального оформлення.

 

З XVII ст. у ткацьких майстернях панських маєтків також починається виробництво шов­кових та золототканих матеріалів. Заснуван­ню таких майстерень сприяли багаті художні традиції українського народного ткання. Особливо розвинулося золототкацтво, що більш як сто років було провідним у виробни­цтві художньої тканини. Пишність та яскра­вий ефект золотого і срібного полиску тка­нини відповідали смакам і вимогам тодішньої панської моди.

 

Шовк, перетканий золотом і сріблом, виго­товляла фабрика у м. Бродах, заснована в се­редині XVII ст. У ній працювали грецькі майстри, які надавали тканинам певного орі­єнтального стилю. Згодом місцеві ткачі внес­ли в це виробництво багато нових своєрідних рис. Золототкацтвом займалися також майстри-спеціалісти у Львові, постачаючи свою продукцію багатому міщанству.

 

Можливо, що відгомоном розвинутого ко­лись золототкацтва є вживання «дроту», тобто металевих, срібних і золотих ниток, в одягових народних тканинах (запасках, перемітках). Така нитка надав металічного блиску барвистому полю смугастої тканини і відсві­чує різними кольорами тла, створюючи ефект пишності та багатства.

 

Серед предметів місцевого золототканого виробництва на перше місце висуваються так звані макати, якими прикрашували стіни маг­натських палаців. Швидко розвивалося вироб­ництво поясів, тканих на східний лад. Воно постачало шовкові золототкані пояси для пишних костюмів багатої знаті, а також деше­ву продукцію, яка мала збут серед міщансько­го населення. Золототканий пояс одягу меш­канців малих містечок побутував аж до кінця XIX ст.

 

Орнаментальна композиція поясів скла­далася з середньої частини та кінців — «го­лів», на яких укладалися відповідні узори. Краями пояса йшли вузькі обвідки. Гармонія кольорів поєднувала середнє поле, «голови» та обвідки в одну стильову цілість. Подібна схема розміщення орнаменту характерна для народних вовняних поясів східного Подніст­ров’я.

 

Золототкацькі майстерні існували у різ­них місцевостях Галичини, Поділля та Волині, зокрема в Холмі, Куткіру, Одеську, Локитному біля Жовкви, в Угневі, Сокалі, Ме­жигір’ї, Лагодові, Бучачі і Корці.

 

Найбільш відомою була ткальня поясів у м. Станіславі (заснована в 1744 р.). Тут навчалися майстер­ності народні умільці з різних кутків Західної України. На традиціях і формах станіславських ткачів розвинулось виробництво поясів у Слуцьку, яке проіснувало до середини XIX ст. Кожна майстерня мала свої особли­вості в доборі та укладенні орнаментальних мотивів.

 

Під впливом місцевих традицій орнамен­тика східних первовзорів докорінно перетво­рювалася. Спрощувалися складні композиції, зникли роздрібненість та густота декоратив­них елементів.


У другій половині XVIII ст. у декоруванні тканин типовим був квітковий орнамент. Рідко розкидані букети квітів, перев’язані стрічками, розцвічують ясне поле тканини легкими кольорами. Прозорість стає харак­терною рисою рококових тканин.

 

Значним попитом користувалися на Ук­раїні в цей час тканини російських ману­фактур (XVIII — XIX ст.), які виготовляли різні за декоруванням шовки, напівшовки та бавовняні тканини.

 

У XVIII — XIX ст. були поширені узорні вибійки, виконувані в кріпацьких майстернях. Вони відзначалися простотою прийомів про­дукування, декоративними якостями, дешевиз­ною матеріалу. І орнаментикою, і за техноло­гічним процесом виготовлення така вибійка була дуже близька до народних тканин, але в своїх узорах наслідувала дорогі матеріали, своєрідно перетворюючи їх графічно і кольо- ристично. Вибійки йшли на одяг, шатра, пра­пори, покриття для меблів і оббиття стін, цер­ковні ризи, занавіски тощо.

 

І. В. Гургула

 

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...