Архітектурне обличчя Полтави. Частина перша.

Закинута в глиб степів, стоячи осторонь великих шляхів торгівельних і тому не маючи змоги розвинути в собі торгівлі і промисловосте, сих могутніх факторів зростання городів, Полтава була, лишилася і, можна сказати напевне, зостанеться назавше суто провінційним містом. Починаючи з перших літописних відомостей і кінчаючи XVIII сторіччям, Полтава лишалася глухим закутком, маленькою провінційною осадою, окремою маленькою точкою країни козаків і старосвітських поміщиків-хліборобів, яку так трудно розпізнати серед стихії потопаючих в зелені садків містечок, сел і хуторів.

Цілком невідома в часи великокнязівські, входячи рядовим містечком в незміряні простори маєтків кн. Вишневецьких, Полтава ніколи не піднялася понад десятками сотенних міст часів козаччини, гетьманщини і Руїни.

Або ж, як хочте, трохи інакше. Полтава часів Виговського-Дорошенка-Мазепи, Полтава часів Мартина Пушкаря і Петрика являється свого рода типовою виразницею тої провінційної психіки, котра ніколи не виходить за межі околиць хутора, села, містечка, котра ніколи не "перелетаєт за частокол" по влучному виразові Гоголя. Тій психіці абсолютно незрозумілі поривання широкого масштабу, а звичка до безтурботного існування, вузькість поглядів, відсутність темпераменту і відсталість од випереджаючого темпу великих городів не раз спричинялася найбільш сумних подій нашої історії, і можливо не помилкою буде твердження про те, що в страшних трагедіях Чигрина й Батурина тая провінційна психіка Лівобережжя і з окрема Полтави грала одну з перших ролів.

По катастрофі 1709 року Полтава — як раз в силу своєї провінційності — дуже скоро не тільки замирюється з російським режимом, а навіть пишається своєю славою, славою міста перемоги Росії і смерті української незалежності, славою, що так досадно вляжеться з нею в затяганій римі поетів.

Через яких 60 — 70 років по Полтавському бойовищі, в Полтаві підноситься перший пам'ятник Петрові старанням і коштом запорожця П. Руденка, саме в той час, як Запоріжжя доспівує свою лебедину пісню.

Подорож Катерини II, обставлена з усією помпою сторіччя Людовика XV, остаточно приголомшує Полтаву, а XIX століття, що воно принесло з собою утворення з Полтави губернського міста — виключно тому, що з нею зв'язано перемогу Петра над Карлом — поширює російський культ Полтави, яко найбільш славного з поміж славних міст імперії, де кувалася її міць, де загинув швед, де остаточно було роздушено "змію малороссійскаго коварства и измены".

Це захоплення Полтавою, як городом слави Петра 1-го, поклало остільки глибокий слід в умах російських інтелігентів та й в народних масах взагалі, що навіть більшість студій про Полтаву, писаних її мешканцями, головним своїм пунктом мають місце Полтавської баталії і пам'яток, зв'язаних з Петром І. (Бучневич, Павловський).

Ця провінційність Полтави, як міста, і ця провінційна психіка Полтаві, звичайно, мусила лишити свій слід в їх матеріальній культурі. І можливо, нігде інде вона не виявилася так рельєфно, як іменно в архітектурі міста.

Основними рисами її являється, по-перше, наслідування в формах якомусь більшому осередкові, по-друге, підлягання першому ж сильному впливові і, нарешті, в разі припинення тих впливів, певна завмерлість форм і опровінціалізація їх, так би мовити, перероблення їх природою, дужчою за геній людини.

Отож моїм завданням є огляд пам'яток місцевої архітектури, який довів би правдивість тих думок, що їх зазначено вище.

Але ж раніш ніж переходити до огляду Полтави в її архітектурі, треба спинитися на самій історії міста, яка поставить для нього певні тички і дасть певні пояснення.

Засновану десь в глибокій давнині, Полтаву називають вперше в XV віці, але ж і в XVI і в першій половині віку XVII це мало кому відомий і зовсім нецікавий закуток просторів Лівобережжя, і тільки при Б. Хмельницькому Полтава стає в ряди полкових городів. Першим полковником полтавським був Мартин Пушкарь.

Що уявляла з себе Полтава тих часів, говорити з певністю не доводиться, але ж спроба С. Васильківського дати задній план до його картини "Обрання М. Пушкаря" в кожнім разі є вірною).

Якийсь плац перед звичайною дерев'яною церквою, стилю церкви Спаса, біля котрої, по всьому, й було "місто", тобто базар, якийсь будиночок типової старосвітсьскої форми і все. Далі йшли хати й хати. Хто й зна, чи були ще інші церкви.

Звичайно, скоро по тому Полтава починає потроху зростати й забудовуватися. М. Пушкарь зі старшиною був, як те й лічило, фундатором монастиря, але ж кам'яні церкви монастирські побудовані по ньому.

Кінець XVII сторіччя дає нам мало даних про Полтаву. Можна гадати, що з перетворенням її в полкове місто, вона головним чином, міцніла, яко фортеця; принаймні, в початку XVIII століття, користуючись з цього положення географічного — на краю високого і неприступного обриву — вона уявляла собою не аби яку фортецю . До сього ж часу, мабуть відносяться і ті інтересні підземні ходи й коридори, які досить густо мережать собою глибини нинішнього Петрівського плацу та його околиць.

Але ж якою маленькою була тоді Полтава, як місто! Вриваючись по обривах до Ворсклової долини, кріпость не мала в своїх валах ні того Петрівського плацу, ні Келенського проспекту. Стрітенська церква була кладбищенською церквою поза межами міста , а населеним пунктом по-за межами міста був, по всьому, лише Поділ. Павленки були близьким селом; південно-західної частини Полтави — районів Шевченківської, Пушкінської та Кобеляцької вулиць — не було й натяку.

Полтавське бойовище, "уславивши" Полтаву, мало допомогло їй в зростанні й розквіту, бо скоро по ньому по Україні перейшла грізна хвиля чуми, викликаної нечуваною кількістю смертей на полях кривавої боротьби.

Мабуть, лише по 50 роках спокійного життя, коли остаточно вщухла тая боротьба на довгий довгий час, коли козацька старшина остаточно попливла по тихому морю цілковитої "преданности престолу и отечеству" до ясно визначених перед нею берегів безтурботного існування на спинах скривдженого селянства — Полтава починає більш прискореним темпом виходити за межі старого кріпосного існування і скоро поширюється на північ і захід.

Тоді, якось майже одночасно, протягом яких 30-40 років, підносяться кам'яні церкви Воскресіння, Стрітення, св. Миколи, імпозантний Успенський Собор; серед рядів хат виникають перші кам'яниці.

Але ж той же самий дух глухої провінції, як перше, лежить на Полтаві, і хоча вона числиться містом, насправжки вона є звичайнісіньким містечком, що воно не може рівнятися не те до Переяслава, а й до менших городів, як от Лубні чи Прилука. Про це найбільш яскраво свідчать записки мандрівників кінця XVIII і початку XIX сторіччя, які присвячують Полтаві кілька цілком слушних і зовсім неприхильних уваг.

"Полтава", пише Зуєв, що він проїхав її в роках 1781-82, "Це невелике місто з 1000-ею дерев'яних, низьких, але ж чисто зовні білених будиночків, з котрих 2 чи 3 кам'яні. Найкращий будиночок кам'яний належить Руденку".

Французький посол при російському дворі граф Сегюр, що він супроводив Катерину під час її подорожі до Таврії в р. 1787, писав:

"Полтава — невеличке місто, зле прикрашене й мало заселене, яке не дає а ні жодного видатного будинку". 

Сумароков, що відвідав Полтаву в р. 1802, висловлюється ще більш неприхильно:

"Полтава є бідним і маленьким містечком (городішко), де немає ні простих вулиць, а ні порядних будинків".

І нарешті кн. Долгорукий:

"... оскільки місто є славним (по історичних спогадах), остільки ж зле воно виглядає зовні. Баталії можуть уславити місце, надати йому бучної слави в дієписах, та зробити місто красивим, славнозвісним може одна торгівля, а якій же їй бути тут? Єдиною окрасою Полтави є пам'ятник на честь Полтавського бойовища, споруджений Руденком".

Звичайно, для петербуржців епохи Катерини, вихованих на красній архітектурі кращих архітектів часів Елізавети, завершених геніальним Растреллі, славу котрого в часи Павла і Олександра І намагались повершити кращі майстрі епохи — імпонувати їм міг лише Київ, з його роскішними формами українського будівництва часів Мазепи. Що могла дати глядачеві з боку архітектурного Полтава?

Лише свої біленькі чисті хати і старосвітські будиночки в обіймах зелені та незвичайно шляхетну архітектурну квітку — свій Хрестоздвиженський монастир, що утворює собою один з найкрасивіших ландшафтів цілого краю.

І що варто уваги в тих записках північних чужоземців. По-перше, сей чудернацький масштаб в підході до оцінки міста, диктований цілковитою відірваністю центра від провінції, по-друге, це постійне здивовання північного глядача перед "білими будиночками" України.

М. Рудинський 1919 р.

Архітектурне обличчя Полтави. Частина друга.

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...