Батько й син Беретті

В І Беретті

Ім’я Беретті ще недостатньо відоме широкому колові архітекторів СРСР. Його знають лише ті, хто безпосередньо вивчав архітектуру Києва. І ім’я це стає значним для тих, хто знає, як багато для архітектури Києва зроблено батьком і сином Беретті.

У період кінця 30-х і 40-х років у Києві за проектами батька і сина Беретті був споруджений цілий ряд монументальних будинків: університет, колишній інститут благородних дівиць, друга гімназія — тепер будинок Наркомосу, Левашовський пансіон — тепер президія Академії наук УРСР, Анатомічний театр, Астрономічна обсерваторія, реальне училище на кол. Михайлівській площі — тепер будинок десятирічки і ряд інших будинків, з яких багато і дотепер не втратили своєї художньої цінності.

У 1798 році в Академію мистецтв у кол. Петербурзі був прийнятий пенсіонером з платою по 200 крб. на рік син професора механіки Іоанна Беретті родом з міста Domaso de urbe в Італії — Савелій-Йосиф-Антоній, він же Вікентій Беретті, який народився 14 червня 1781 року.

27 лютого 1804 року Рада Академії задовольнила прохання В. Беретті, який перебував тоді при професорі перспективи Томоні, допустити його до конкурсу на золоту медаль...

1 вересня 1804 року на надзвичайному зібранні Академії мистецтв колишній "вихованець" Академії В. І. Беретті удостоюється другої золотої медалі за виконання спеціальної архітектурної програми, яка уявляла собою проект казарми для кінного полку, а рівно через 5 років після цього Академія мистецтв "общим во избрании согласием признает и почитает" В. І. Беретті академіком за поданий ним проект кадетського корпусу.

9 вересня 1831 року Рада Академії мистецтв, заслухавши повідомлення про смерть членів Академії, серед яких згадуються Гонзаго, де Россі, Глінка та інші, „положила" і акадаміка Беретті "определить к исправлению должности профессора". У тому ж вересні 1831 року загальними зборами Академії мистецтв Вікентій Іванович за проект „казарм для піхотного полку" був обраний професором другого ступеня.

За час з моменту закінчення Академії мистецтв, тобто з 1804 року і до переїзду в Київ у зв’язку з побудовою будинку університету в 1831 році, Вікентій Іванович, почавши свою творчу роботу, як один з помічників знаменитого Тома-де-Томона, при проектуванні і побудові ним будинку біржі у Петербурзі, швидко завойовує становище видатного самостійного архітектора, за проектами якого будуються кілька десятків будинків і споруд найрізноманітніших типів і призначення у Петербурзі та його околицях. Серед них — близько десятка мостів у різних частинах міста, кам’яні добудови по обох боках головної оранжереї Ботанічного саду, кам’яна оранжерея у Коломні, кам’яний горілчаний і сиропний завод з усіма будівлями в Чекушах, кам’яний цукровий і оцетовий завод, різні кам’яні будинки і три каланчі у кол. Адміралтейській, Літейній, Рождественській, Васильєвській, Петербурзькій і Виборзькій частинах, внутрішня перебудова будинку генерал - губернатора, кам’яні казарми і манежі, багато жилих будинків, цікавих по своїй архітектурі, дачних будівель і т. д.

Крім того, В. І. Беретті у Петербурзі складені проекти для медико-хірургічної академії на будинки: ветеринарного училища на 300 вихованців, школи-пансіону на 200 чоловік, яка готує для вступу в медичну академію, фармацевтичної школи на 100 учнів, на перебудову академії з добудовою флігеля для бібліотеки, правління лазарету, аптеки і ін., проекти кількох монументів, у тому числі монумента в пам’ять 1812 року, 3 тріумфальних арок, будинку п’ятиярусного театру і ін. і ін.

Разом з тим Вікентій Іванович перебував на службі у комітеті міських споруджень, був членом комітету по спорудженню Ісаакіївського собору, комітету по будівлях і гідравлічних роботах, куди він входив разом з академіками Брюлловим, К. Тоном та іншими.

25 січня 1834 року президент Академії мистецтв, згідно з зверненням в Академію міністерства народної освіти, запропонував професорам Академії взяти участь у конкурсі на складання проекту Київського університету з умовою, щоб у травні того ж року "можно было начать производство строения".

На цю пропозицію були одержані такі відповід від членів Академії:

Мельнікова: "Если время по занятиям служби позволит, готов сделать, но не прежде, как к июню месяцу".

Беретті: "Согласен сделать, но не прежде могу окончить, как через восемь месяцев".

Брюллова: "Согласен сделать к июню месяцу"

К. Тона: "Согласен сделать в течение осьми месяцев".

Одержавши надто коротку програму завдання на складання проекту будинку університету і план місця в масштабі 1:672, академіки приступили до роботи при встановленому строку — липень 1834 року. Робота йшла, очевидно, не дуже швидко, бо 12 вересня 1834 року учасникам конкурсу від конференц-секретаря Академії був посланий запит, коли будуть подані проекти будинку університету. Відповіді  корифеїв на цей запит не позбавлені характерності і свідчать про архітектурні звичаї того часу і про велике зволікання у проектуванні будинку університету.

Мельніков: "Представлю по требованию".

Брюллов: "По причине многих занятий — никак не мог кончить до сих пор, но в течение зимы (естли сие может быть принято) окончу".

 

Беретті: "По случаю многих практических занятий только что приступил к составлению оного и не полагаю прежде окончить, как в течение зимы".

К. Тон: "Не имею во все время".

Нарешті, 21 січня 1835 року, тобто через рік після оголошення конкурсу, президент Академії мистецтв у додаток до вже доставлених міністрові народної освіти 3 проектів (очевидно і К. Тон також зробив проект) надсилає "при сем четвертый проект, сочиненный г-ном профессором Берегти".

О В БереттіПро те, як розглядалися проекти і яка експертиза передувала остаточному рішенню у виборі проекту, нам невідомо, але 15 квітня 1835 року міністр народної освіти повідомляє президентові Академії мистецтв, що академікові архітектури Беретті доручено складання кошторису до його проекту, "возложив на него и главное наблюдение за производством строения, которое имеет совершаться под ближайшим надзором знающего своє дело архитектора с помощником и каменных дел мастером. Между тем ныне же отправить профессора Беретти в Киев, дабы он мог получить там нужные для сметы сведения, осмотреть местоположение и удостовериться, какие по близости города находятся удобные материалы и какие можно иметь ввиду средства к сбережению издержек, а в будущих годах также командировать его временно для обозрения произведенных уже работ, составления отчета оным, назначения продолжения работ, составления для сего нужных чертежей, шаблонов, кондиций для торгов и для совещания с архитектором-строителем; когда же в здании будут выводить своды, Беретти должен находится во все время производства оных на месте строения".

Минуло ще 5 місяців, коли, нарешті, 17 вересня 1835 року В. І. Беретті разом з своїм учнем академістом першого ступеня, згодом київським архітектором Спарро, виїхав у Київ на час підготовчих робіт по спорудженню будинку університету, закладка якого була проведена лише в 1837 році, а 12 серпня 1836 року він остаточно покидає Петербург і переселяється в Київ, де і провадить решту днів своїх до самої смерті, яка наступила на 62 році життя — в 1842 році.

Ним, крім будинку університету, спроектовані для Києва і початі спорудженням інститут благородних дівиць і Астрономічна обсерваторія.

Ні одного з початих будинків у Києві йому не довелося побачити цілком закінченим, і на долю його сина, академіка архітектури Олександра Вікентійовича Беретті, випало відповідальне завдання закінчити початі талановитим батьком його споруди і продовжувати його діяльність.

Олександр Вікентійович Беретті народився 15 квітня 1816 року в Петербурзі. В Академію мистецтв був прийнятий в 1832 році. За час перебування в Академії він одержав другу і першу срібні медалі. 23 лютого 1837 року правління Академії, розглянувши прохання Беретті про звільнення його за слабким здоров’ям, ухвалило звільнити його з Академії і визнати його вільним художником.

Але вже 3 квітня того ж року О. В. Беретті  звертається з таким проханням до правління Академії: "Хотя я ныне выпущен был из Академии по слабости здоровья, но, желая более себя усовершенствовать, покорнейше прошу оную Академию задать мне программы на вторую золотую медаль к сентябрю месяцу нынешнего 1837 года".

Рада Академії це прохання задовольнила.

Після цього О. В. Беретті на деякий час пориває зв’язок з Академією і віддається практичній діяльності, а 23 травня 1839 року він знову звертається в раду Академії вже з просьбою задати йому програму на звання академіка архітектури. Рада у лютому 1840 року цю просьбу задовольнила, визнала його "назначенным академиком архитектуры" і задала програму: зробити проект кадетського корпусу на 100 чол., а 27 серпня 1840 року за поданий згідно з вказаною програмою проект рада визнає 24-річ-ного О. В. Беретті академіком архітектури.

Відтоді він уже цілком віддається будівній діяльності, беручи участь у спорудженні петербузького арсеналу і в перебудові під керівництвом головного архітектора Монферрана Зимового палацу після відомої пожежі. З 1842 року, після смерті свого батька, О. В. Беретті продовжує всю його справу і розгортає в Києві дуже широко свою архітектурну діяльність. У тому ж році він закінчує головний будинок університету, а через рік — інститут благородних дівиць і в 1844 році — Астрономічну обсерваторію. По відкритті нового будинку університету в 1843 р. О. В. Беретті як професор читає в ньому лекції протягом 18 років.

Надалі він уже виступає самостійним художником і першим будинком, спорудженим ним за його затвердженим у 1842 році проектом, з’являється друга, згодом перша гімназія, тепер будинок Наркомосу УРСР. Крім цих будинків, у Києві за проектами О. В. Беретті побудовані: Анатомічний театр по вул. Леніна (проек затверджений у 1848 році), університетські оранжерії в Ботанічному саду (проект затверджений у 1847 році), кол. Левашовський пансіон на вулиці Короленка, 54 — тепер будинок президії Академії наук (третій поверх надбудований згодом), міський театр на вулиці Короленка, який згорів у 1896 році (на місці згорілого театру тепер стоїть будинок оперного театру, споруджений за проектом проф. В. А. Шретера у 1898 — 1901 роках), закрита галерея у будинку колишнього інституту благородних дівиць, готель „Київ" на бульварі Шевченка, тепер жилий будинок, будинок кол. реального училища на Михайлівській площі (проект затверджений у 1858 році), кол. будинок Федотової-Чеховської на Золотоворотській вулиці, європейський готель на Хрещатику, 2, кол. будинок Миклашевських на Хрещатику, 12, який тепер займає міськкомгосп (побудований у 40-х роках), будинок по вулиці Короленка, 35, який належить тепер Академії наук УРСР, дерев’яний будинок з мезоніном на вул. 25 Жовтня, 14, в якому один час жив сам В. Беретті, будинок по вулиці Свердлова й ін.

З інших проектів і проектів, не здійснених у натурі, нам відомі: міська лікарня, фельдшерська школа, університетська клініка, 23 проекти будинків — немирів-ської, новгород-сіверської, білоцерківської, ровенської, кам’янець-подільської гімназій, радомишльської дворянської школи й ін.

Участь О. В. Беретті в будівництві Володимир-ського собору на бульварі Шевченка була випадковою. Проект цього собору був складений архітекторами Штромом і Спарро. Він же був лише будівником, якому довелося пережити дуже багато прикростей через несправедливе ставлення до нього з боку різних начальницьких осіб, які недоброзичливо до нього ставилися. Багаторічна боротьба за своє добре ім’я поглинає весь його час. Він уже творчо не працює і хворіє, а під кінець свого життя втрачає розум і в 1895 році, на 79 році життя, вмирає.

Треба відновити в уявленні нашому вигляд Києва у ЗО і 40 роках минулого сторіччя, щоб повністю оцінити діяльність батька і сина Беретті, які створили на місці пустирів і ровів гарні будинки і тим самим поклали початок дальшому розвиткові міста в архітектурному відношенні. До них, якщо не рахувати пам’ятників старовини, робіт Шейдена, Андріївського собору і палацу, збудованих за проектом Растреллі і кількох, дуже небагатьох, здебільшого маленьких, будинків початку XIX сторіччя — в Києві зовсім була відсутня будьяка архіт ектура. З іменами Беретті зв’язується і початок особливо пожвавленої будівної діяльності в Києві. 

Проф. П. Альошин 1938 р.

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...